ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19.02.2004
Щодо розгляду справи
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом В-ва М.М. до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Донецькій області про стягнення пенсії, грошової допомоги, одноразової допомоги, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА:
У травні 2001 року В-в М.М. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 вересня 1995 року, проходячи службу в підрозділі "Титан" УГСО при УМВС України в Донецькій області, при виконанні службових обов'язків отримав травму. Після лікування він продовжував службу в міліції, звідки 25 листопада 1997 року був направлений на роботу в органи податкової міліції ДПА в Донецькій області, де працював до 6 січня 1999 року.
Висновком МСЕК від 22.12.99 йому встановлена II група інвалідності в зв'язку з втратою професійної працездатності на 80% за загальним захворюванням та призначена пенсія в розмірі 77 грн. 17 коп. Висновком МСЕК від 19.01.2001 йому була встановлена II група інвалідності в зв'язку з травмою від 22 вересня 1995 року та встановлена втрата професійної працездатності 80% з 2 грудня 1999 року до 1 лютого 2002 року.
ДПА призначила йому пенсію по інвалідності в розмірі 443 грн. 17 коп. щомісячно з 1 травня 2001 року, а втрата професійної працездатності в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні службових обов'язків у нього визначена з 2 грудня 1999 року.
Позивач просив стягнути з відповідачів пенсію по інвалідності з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності, грошову допомогу в зв'язку зі звільненням за станом здоров'я, страхову суму (одноразову допомогу), а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 15.05.2002 позов задоволено частково: з ДПА на користь позивача стягнуто одноразово 9073 грн. 42 коп. - пенсію за період з 21.01.99 до 31.01.2002. У задоволенні позову про стягнення грошової допомоги, страхової суми, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15.08.2002 рішення районного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі В-в М.М. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі рішення районного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду від 03.12.97 N 13 "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" суди мають виходити з того, що при розгляді справ за правилами гл. 31-А вирішуються питання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх встановлення і визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.
Закон "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (ст. 62) та Закон "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (ст. 66) визначили, що рішення про відмову в призначенні пенсії, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до відповідних вищих органів або суду.
Таким чином, у разі незгоди з рішенням органу, який призначений на підставі вказаних норм закону, В-в М.М. міг звернутися за захистом свого права до суду.
З позовної заяви вбачається, що В-в М.М. звернувся до суду за захистом своїх суб'єктивних прав на отримання пенсії та одержання гарантій, передбачених законом.
Тому з доводами ухвали апеляційного суду про те, що дана справа повинна розглядатися в порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК ( 1502-06 ), а не в позовному провадженні, погодитися не можна.
Крім того, скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив із того, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а тому висновок суду щодо часткового задоволення позову є передчасним і справа підлягає направленню на новий розгляд.
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки має місце неправильне застосування норм процесуального права.
Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку та передачі справи на новий розгляд визначені ст. 307 ЦПК ( 1503-06 ), а таких підстав в ухвалі апеляційного суду не наведено.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК ( 1503-06 ) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, визначено як підстави для скасування рішення та ухвалення нового рішення судом апеляційного суду.
За таких обставин Судова палата вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу В-ва М.М. задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15.08.2002 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.