КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
19.04.2005 N 38/47
Щодо задоволення позову
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.02.2005 року у справі N 38/47 позов задоволено частково, визнано недійсними пункти 2.1, 2.2, 2.3, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, абз. 2 п. 3.8, 3.9, 3.11 Положення про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестицій, а також репатріації прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 482 від 14.10.2004 р. Зобов'язано НБУ на протязі 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину даного рішення в засобах масової інформації, в яких була оприлюднена оспорювана постанова. Стягнуто з НБУ на користь Компанії "Кравет Трейдінг Лімітед" 61,07 грн. державного мита та 84,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Вважає, що встановлена Положенням вимога щодо здійснення розрахунків на території України між резидентами та нерезидентами-інвесторами в гривнях повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Порядок здійснення розрахунків, що пов'язані із здійсненням іноземного інвестування на території України, а також повернення іноземному інвестору іноземних інвестицій та доходів, а саме з використанням рахунків нерезидентів-інвесторів, врегульований Положенням в межах та на виконання законодавчо покладених на НБУ функцій та повноважень і не суперечить вимогам чинного законодавства.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У справі встановлено наступне.
14.10.2004 р. постановою НБУ N 482 затверджено Положення про порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну та повернення іноземному інвестору його інвестицій, а також репатріації прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні (далі - Положення).
01.11.2004 р. постанова НБУ зареєстрована в Міністерстві юстиції України за N 1395/9994 , оприлюднена 19.11.2004 р. в Офіційному віснику України N 44 та набрала чинності.
Згідно з преамбулою Положення регулює порядок здійснення в грошовій формі іноземних інвестицій в Україну, а також повернення інвестицій, включаючи репатріацію прибутків, доходів, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні.
Відповідно до п. 2.1 Положення інвестиційна діяльність нерезидентів в Україні може проводитися лише з рахунку нерезидента-інвестора, відкритого в уповноваженому банку, на зазначений рахунок кошти в іноземній валюті можуть бути як перераховані з-за кордону в безготівковій формі, так і зараховані в готівковій формі (зарахування в готівковій формі дозволяється фізичним особам - нерезидентам за умови подання ними підтвердження джерел походження готівкових коштів).
Згідно п. 2.2 Положення для здійснення інвестицій іноземна валюта з рахунку нерезидента-інвестора продається на міжбанківському валютному ринку України, а отримані кошти в гривнях перераховуються на відкритий в уповноваженому банку рахунок нерезидента-інвестора в національній валюті, з якого нерезидент здійснює інвестицію в Україні.
Відповідно до п. 2.3 Положення з рахунку в гривнях нерезидента-інвестора інвестиції здійснюються у формах, визначених статтею 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ).
Пунктом 3.2 Положення передбачено здійснення розрахунків за об'єкт інвестиції, що належить нерезиденту, виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках України в гривнях, за винятком розрахунків за операціями, визначеними пунктами 3.7 та 3.10 цієї глави: якщо покупцем об'єкта інвестиції є нерезидент, то кошти в гривнях перераховуються з рахунку нерезидента-інвестора, який є покупцем, на рахунок нерезидента-інвестора, який є продавцем; якщо покупцем об'єкта інвестиції є резидент, то кошти в гривнях перераховуються з його поточного рахунку на відкритий в уповноваженому банку України рахунок нерезидента-інвестора, який є продавцем. Зазначені розрахунки між резидентом та нерезидентом або між нерезидентами не потребують отримання індивідуальної ліцензії НБУ.
За кошти в гривнях, що одержані інвестором від продажу об'єкта інвестиції в Україні, на міжбанківському валютному ринку України купується іноземна валюта, яка зараховується на рахунок інвестора в іноземній валюті, відкритий в уповноваженому банку (п. 3.3 Положення) .
Якщо інвестор припиняє інвестиційну діяльність в Україні будь-яким іншим шляхом, ніж продаж об'єкта інвестиції, то кошти в гривнях, що йому належать, перераховуються на рахунок нерезидента-інвестора в національній валюті, з якого здійснюється купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України (п. 3.4 Положення).
Відповідно до п. 3.5 Положення , купівля іноземної валюти з метою повернення інвестору здійсненої ним інвестиції в Україну, а також репатріації прибутків, доходів, інших коштів від цих інвестицій здійснюється відповідно до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.03.99 р. N 127 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.03.99 р. за N 171/3464. Куплена іноземна валюта зараховується на рахунок нерезидента-інвестора в іноземній валюті для подальшого перерахування цих коштів інвестору за кордон або здійснення останнім нової інвестиції на території України в порядку, визначеному пунктами 2.1-2.6 Положення.
Пунктом 3.6 Положення передбачено, що перерахування інвестором іноземної валюти за кордон з рахунку нерезидента-інвестора не потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ.
Відповідно до п. 3.8 Положення повне або часткове повернення інвестору грошовими коштами його майнової інвестиції, у тому числі здійсненої шляхом ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, здійснюється якщо це передбачено міжнародною угодою між Україною та країною, у якій зареєстрований чи проживає інвестор, на підставі звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), складеного суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ), яким підтверджується вартість майна на дату складання цього звіту. Строк між датами оцінки майна та подання заявки на повернення іноземної інвестиції має становити не більше 30 календарних днів. Уповноважений банк може купити та перерахувати за кордон іноземну валюту лише в сумі, еквівалентній вартості майна, що зазначена у звіті про оцінку майна (акті оцінки майна), у порядку, визначеному пунктами 3.2-3.5 цієї глави.
Згідно п. 3.9 Положення уповноважені банки здійснюють за дорученням інвесторів перерахування за кордон прибутків (доходів), одержаних ними внаслідок здійснення інвестицій, лише після підтвердження сплати податку на прибуток, зборів та інших обов'язкових платежів виключно через рахунки нерезидентів-інвесторів, відкриті в уповноважених банках України. Інвестор з метою підтвердження сплати зазначених податку і зборів та інших обов'язкових платежів має подати до уповноваженого банку, у якому відкрито рахунок, засвідчену в установленому порядку копію довідки податкового органу про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) або копію, засвідчену в установленому порядку, легалізованої довідки, виданої компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування доходів. Легалізація документів не потрібна, якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, передбачено звільнення документів, виданих за межами України, від процедури легалізації.
Пунктом 3.11 Положення передбачено повернення нерезидентам валютних цінностей, що вкладені в об'єкти інвестування з порушенням вимог Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ), постанови Правління НБУ від 20.07.99 р. N 356 "Про врегулювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україну", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.08.99 р. за N 533/3826, а також репатріація прибутків, доходів, інших коштів, одержаних нерезидентами з цих об'єктів інвестування, здійснюється у порядку, визначеному цією главою, з купівлею уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України тієї іноземної валюти, яка була перерахована нерезидентом в Україну.
Позивач є власником цінних паперів в кількості 799965 шт., емітованих українським суб'єктом господарювання ВАТ "Технотелекомунікація", що підтверджується випискою про залишки на цінних паперах N 004667, виданою ЗАТ КБ "Приватбанк", а також має наміри купити цінні папери, емітовані українськими суб'єктами господарювання, а саме: ВАТ "Укрнафта", ВАТ "НК "Галичина", ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", ВАТ "Марганецький ГЗК", ВАТ "Південний ГЗК", що підтверджується листом (офертою) Позивача на адресу торговців цінними паперами з пропозицією продати йому цінні папери вказаних підприємств та повідомити умови купівлі-продажу.
Торговці цінними паперами ТОВ "ФК "Гамбіт", ВАТ "Базис Інвестмент" повідомили Позивача про особливості здійснення інвестиційної діяльності в Україні, встановлені Положенням.
Згідно ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України встановлюються, в тому числі засади створення і функціонування інвестиційного ринку, статус іноземних валют на території України.
Іноземними інвестиціями, відповідно до ст. 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ), є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку.
Згідно ст. 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ) іноземні інвестиції можуть здійснюватись, у тому числі у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ, валюти України - при реінвестиціях в об'єкт за умови сплати податку на прибуток.
Статтею 391 ГК України ( 436-15 ) передбачено право іноземного інвестора здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ. Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій здійснюється виключно законом.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Положення Відповідач встановив, що для здійснення інвестиційної діяльності інвестор-нерезидент має відкрити в уповноваженому банку рахунок в іноземній валюті, отримати на цей рахунок кошти в іноземній валюті, відкрити в уповноваженому банку рахунок в національній валюті, продати кошти в іноземній валюті з свого валютного рахунку на міжбанківському валютному ринку та купити національну валюту України, отримати куплені кошти в національній валюті України на свій гривневий рахунок, і лише після цього здійснювати інвестиції у формах, вказаних в ст. 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ), в тому числі шляхом купівлі за національну валюту України цінних паперів.
Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що спірними пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Положення Відповідач обмежив надане Позивачу право здійснювати інвестиційну діяльність в Україні шляхом: 1) заборони здійснювати інвестування в об'єкт інвестиції в іноземній валюті; 2) покладення непередбачених законами України обов'язків відкривати рахунки в уповноважених банках, продавати власну іноземну валюту на міжбанківському ринку України. Вказані пункти Положення прийняті Відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням меж наданих йому повноважень.
Згідно ст. 398 ГК України ( 436-15 ) іноземним інвесторам після сплати ними податків, зборів гарантується безперешкодний негайний переказ за кордон їх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законній підставі від здійснення інвестицій. Порядок переказу за кордон зазначених коштів встановлюється НБУ. Аналогічні гарантії містить ст. 12 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ) у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі з реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності.
У спірних пунктах 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.8, абз. 2 п. 3.9, 3.11 Положення Відповідач встановив, що для отримання доходів від інвестиційної діяльності та повернення здійсненої інвестиції інвестор-нерезидент має відкрити в уповноваженому банку рахунок в національній валюті України, отримати на цей рахунок доходи від інвестиційної діяльності або повернуту інвестицію в національній валюті України, відкрити в уповноваженому банку рахунок в іноземній валюті, продати кошти в національній валюті України з свого гривневого рахунку на міжбанківському валютному ринку та купити іноземну валюту, отримати куплені кошти в іноземній валюті на свій валютний рахунок, і лише після цього перерахувати ці кошти з свого валютного рахунку в уповноваженому банку на свій рахунок за кордоном.
Зазначеними пунктами Положення Відповідач обмежив право Позивача отримувати доходи від інвестиційної діяльності в Україні та повертати іноземну інвестицію шляхом: 1) заборони отримувати доходи від інвестиційної діяльності в Україні та повертати іноземну інвестицію в іноземній валюті; 2) покладення обов'язку відкривати рахунки в уповноважених банках, отримувати доходи від інвестиційної діяльності та повернуту інвестицію у національній валюті України, продавати цю національну валюту України на міжбанківському ринку України.
Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вказані пункти Положення прийняті Відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням меж наданих йому повноважень.
Оскільки абз. 1 п. 3.8 Положення регулюються відносини повернення інвестору грошовими коштами здійсненої ним майнової інвестиції за умови зазначення цього в певній міжнародній угоді між Україною та країною, у якій зареєстрований інвестор, на підставі відповідного звіту про оцінку майна, а між Україною та Республікою Кіпр (в якій зареєстрований Позивач) немає міжнародної угоди, яка регулює вказані правовідносини. Колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що дія норми абз. 1 ст. 3.8 Положення на Позивача не розповсюджується, а тому не порушує його прав та охоронюваних законом інтересів, і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги Відповідача, що Положення прийнято в межах повноважень НБУ, якими йому надано право на встановлення порядку та форми розрахунків банків, юридичних, фізичних осіб в економічному просторі України, колегія вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ) відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами. Статтею 2 зазначеного Закону визначено право іноземного інвестора здійснювати інвестиції у вигляді іноземної валюти та не обумовлено необхідності конвертації валюти. Вказаний Закон є спеціальним законом, що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, в тому числі що стосується видів і форм здійснення іноземних інвестицій.
Пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види і обсяги інвестицій.
Згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Таким чином, судова колегія погоджується, що у Відповідача відсутнє право змінювати види інвестицій, визначені Законом ( 93/96-ВР ), та встановлювати додаткові, не передбачені Законом, обов'язки.
З врахуванням викладеного, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано постановив рішення про часткове задоволення позову. Рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування, передбачені ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ), відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Київський апеляційний господарський суд постановив:
Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2005 року у справі N 38/47 - без змін.
Справу повернути до господарського суду м. Києва.