НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
05.11.2004 N 05-34-11/4893
ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго"
Щодо надання роз'яснень
Національна комісія регулювання електроенергетики України розглянула ваш лист від 19.10.2004 N 3004 та в межах своєї компетенції повідомляє.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ( 2114-12 ) майно у колективному сільськогосподарському підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Статтею 9 цього Закону визначено, що пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
Згідно статті 320 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності крім випадків, встановлених законом. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (стаття 356 Цивільного кодексу України). Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Стаття 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) передбачає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.
Власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності. Власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою (стаття 6 Закону України "Про власність" ( 697-12 ).
Одночасно зазначаємо, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України ( 436-15 ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом становить конституційну основою правового господарського порядку в Україні (стаття 5 цього Кодексу).
Таким чином, у разі використання співвласниками майна, зазначеного в договорі про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, від 08.11.2003 для підприємницької діяльності, співвласникам необхідно створити юридичну особу або набути статусу підприємців згідно вимог чинного законодавства. При цьому, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом укладає договір про постачання електричної енергії з таким споживачем згідно вимог Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 N 928).
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) споживачами енергії визнаються суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) визначено, що результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням є комунальними послугами. Відповідно до статті 32 цього Закону розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Так, згідно з Порядком застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженим постановою НКРЕ від 10.03.1999 N 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 N 758), відпуск електроенергії населенню проводиться за тарифом 13,0 коп. за 1 кВт.год. За вказаним тарифом оплачується електроенергія, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів. Утримання столярного цеху та іншого майна, зазначеного в договорі про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, від 08.11.2003 не відноситься до побутових потреб населення.
Відповідно до діючої методології розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.1998 N 564, споживачі об'єднанні у 2 групи і розподіляються за 2 класами напруги. До 1 групи належать споживачі промислові та прирівняні до них, комерційні, сільськогосподарські споживачі-виробники, непромислові; до 2 групи - міське та сільське населення.
Отже, у разі споживання населенням електроенергії для побутових потреб укладається договір про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 N 1357. Електроенергія, яка використовується для потреб столярного цеху, повинна відпускатися за тарифами, встановленими для 1 групи споживачів, оскільки такі потреби не відноситься до побутових потреб населення.
Член Комісії Ю.Андрійчук