ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
12.05.2004
Справа N 15/260
Щодо розгляду апеляційної скарги
(Витяг)
Колегія суддів у складі: головуючого судді <...>, судді <...>, судді <...>, при секретарі <...>, за участю представників сторін: <...>,
розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача <...> на рішення господарського суду <...> області від 11.02.2004 р. по справі N <...>
за позовом Закритого акціонерного товариства <...> до <...> об'єднаної державної податкової інспекції <...>, про визнання недійсними: податкового рішення N <...> від <...> р., розпорядження N <...> від <...> р., та податкових повідомлень-рішень, встановила:
В акті перевірки податкова інспекція зазначає, що за період, що перевірявся, ЗАТ <...>, на думку відповідача, в порушення пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, до складу валових витрат за III квартал 2001 року зайво віднесло суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій в розмірі 273,2 тис. грн., оскільки підприємством за II квартал 2001 року по уточненій Декларації від 31.01.2002 N 98050, підписаній посадовими особами підприємства, відображено збитки в розмірі 1664,9 тис. грн.
Свої твердження відповідач обгрунтовує тим, що пунктом 11.1 ст. 11 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, встановлено, що "...для цілей цього Закону використовуються такі періоди:
- звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року;
- звітний (податковий) квартал".
Таким чином, для платників податку відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, на думку відповідача, звітним (податковим) періодом вважається звітний квартал, оскільки податкову декларацію по податку на прибуток підприємства подають до податкового органу саме після закінчення кожного звітного кварталу з наростаючим підсумком. Відповідач зазначає, що підприємством при наданні уточненої декларації не враховані зміни показників, які вплинули на розмір витрат рядка 15 Декларації.
Крім того, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що "Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період... Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування".
Враховуючи вищезазначене та керуючись пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5, відповідач вважає, що підприємством позивача завищено валові витрати за III квартал 2001 року в сумі 273,2 тис. грн. На підставі чого відповідачем було донараховано податку на прибуток на суму 81,9 тис. грн. Та нараховані штрафні санкції у розмірі 41,0 тис. грн.
При розгляді по суті спору стосовно заниження валових витрат підприємства на суму благодійної допомоги, наданої неприбутковим організаціям на суму 273,2 тис. грн., суд першої інстанції встановив, що висновки відповідача, викладені ним в акті перевірки, безпідставні і незаконні, оскільки, на думку суду першої інстанції, подання позивачем уточненої декларації за I півріччя 2001 року за N 98050 від 31.01.2002 року не змінює податкового зобов'язання ЗАТ <...> за II квартал 2001 року, які узгоджені 30.07.2001 року поданням декларації за N 44675. У зв'язку з чим суд першої інстанції вирішив, що позивач правомірно за III квартал 2001 року до складу валових витрат включив суму благодійної допомоги неприбутковим організаціям в розмірі 273,2 тис. грн., що становить 4% оподаткованого прибутку підприємства за II квартал 2001 року, податкове зобов'язання за який було узгоджено 30.07.2001 року.
В апеляційній скарзі відповідач з рішенням суду не погоджується, наполягає на тому, що позивачем завищено валові витрати підприємства за III квартал 2001 року. В обгрунтування цього твердження відповідач вказує, що звітним (податковим) періодом вважається звітний квартал, оскільки податкову декларацію з податку на прибуток підприємства подають до податкового органу саме після закінчення кожного звітного кварталу з наростаючим підсумком.
Як встановлено колегією суддів такі твердження відповідача зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства, вони спростовуються матеріалами справи та висновком комісійної судово-економічної експертизи N 7066 від 24.12.2003 року.
Згідно з пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 283/97-ВР від 22.05.97 р. платник податків має право віднести до валових витрат суму коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України, територіальних громад, до неприбуткових організацій, у випадках, визначених у п. 7.11 цього Закону, але не більше чотирьох відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду, за винятком відрахувань, запроваджених п. 5.8 цієї статті.
Пунктом 11.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) в редакції Закону України від 22.05.97 року N 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, визначено, що для цілей цього Закону використовуються такі періоди:
- звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року;
- звітний (податковий) квартал.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до роз'яснень ДПА України ("Вісник податкової служби України" N 29 за серпень 1999 року) загальна сума витрат підприємства за коштами або вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України, територіальних громад, до неприбуткових організацій, яка може бути віднесена до складу валових витрат у звітному податковому році, не повинна перевищувати чотири відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Разом з тим у роз'ясненні ДПА України ("Вісник податкової служби України" N 5 за 2000 рік, лист від 28.03.2001 р. N 105/2/15-1111, від 05.11.2001 року N 7050/6/23-3216 зазначено, що загальна сума витрат підприємства за коштами або вартості майна, добровільно перерахованих, (переданих) до Державного бюджету України, територіальних громад, до неприбуткових організацій, яка може бути віднесена до складу валових витрат у звітному податковому році, не повинна перевищувати чотири відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного кварталу.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-III податкові декларації надаються за базовий податковий (звітний) період. Для цілей цього підпункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками експертів, що оскільки Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) в редакції Закону України від 22.05.97 року N 283/97-ВР чітко не визначає, який саме період слід вважати попереднім для визначення суми витрат за коштами або вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, яку можна віднести до складу валових витрат звітного періоду, то підтвердити обгрунтованість зменшення валових витрат підприємства на суму 273,2 тис. грн. не надається можливим.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає обгрунтованим посилання позивача і суду першої інстанції на підпункт "д" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 року. Цією нормою встановлено, що "не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками".
Обгрунтованим є і посилання позивача на підпункт 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III, яким передбачено, що "у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що заперечення відповідача з посиланням на те, що в оскаржуваному випадку звітним (податковим) періодом слід вважати саме квартал, а не рік, є безпідставними.
Крім того, колегія суддів доходить висновків про те, що з боку позивача не було зайвого віднесення сум валових витрат у III кварталі 2001 року у зв'язку з тим, що розмір сум, які можуть бути віднесені до складу валових витрат звітного податкового періоду на підставі підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) залежить від суми податкового зобов'язання попереднього звітного періоду.
Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач правомірно вказав розмір прибутку за II квартал 2001 року у декларації про прибуток підприємства за I півріччя 2001 року, яка була надана відповідачу 30.07.2001 р. та зареєстрована за N 44675. Розмір оподатковуваного прибутку за звітний період склав 6829,20 тис. грн., розмір податкового зобов'язання відповідно склав 2048,8 тис. грн.
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-III податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону ( 2181-14 ) "податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації".
Ураховуючи вищезазначене, податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток за II квартал 2001 року, що вказане у Декларації за I півріччя 2001 року за вхідним N 44675, було узгоджено 30.07.2001 р.
На підставі наведеного, враховуючи, що до складу валових витрат підприємства включаються суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не більше ніж чотири відсотки оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду (підпункт 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), позивач в декларації про прибуток підприємства за III квартал 2001 року до складу валових витрат включив суму благодійної допомоги неприбутковим організаціям в розмірі 273,2 тис. грн., що становить 4% оподаткованого прибутку підприємства за II квартал 2001 року (6829,2 х 4%) і, на думку колегії суддів, зробив це відповідно до вимог вищезазначених норм діючого законодавства.
На думку колегії суддів, правомірними є і висновки суду першої інстанції, стосовно посилань відповідача на відображення позивачем в уточненій декларації від 31.10.2002 р. N 98050 за II квартал 2001 року, збитків у розмірі 1664,9 тис. грн.
У IV кварталі 2001 року позивачем було самостійно виявлено помилки, які мали місце у II кварталі 2001 року.
Цей факт не може бути визнаний таким, що змінює розмір узгодженого 30.07.2001 р. податкового зобов'язання позивача за вказаний період, виходячи з того, що підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/97-ВР ) передбачено, що до складу валових витрат звітного періоду включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, виявлених у звітному податковому періоді.
Тобто виправлення валових витрат за попередні періоди впливає на оподаткований прибуток того звітного кварталу, в якому проведене таке виправлення, в цьому випадку це стосується IV кварталу 2001 року.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III, встановлено, що "у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники".
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції про виявлені в IV кварталі 2001 року помилки, які мали місце в II кварталі 2001 року, позивач повідомив відповідача шляхом подання 31.10.2002 року уточненої декларації про прибуток підприємства за I півріччя 2001 року (вхідний N 98050), в якій відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 1664,9 тис. грн. (6829,20 тис. грн. - 8494,1 тис. грн.).
Таким чином, позивачем було проведено коригування оподаткованого прибутку IV кварталу 2001 року в бік зменшення, шляхом збільшення валових витрат на суму 8494,1 тис. грн. (рядок 23 декларації). Сума помилок, що виявлені в IV кварталі 2001 року, та які мали місце в II кварталі 2001 року, врахована позивачем при розрахунку податкового зобов'язання IV кварталу 2001 року.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Рекомендацій щодо прийому та термінів розгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлених правопорушень, затверджених наказом ДПА України від 11.05.99 р. N 253, та Податкового роз'яснення щодо застосування другого речення пункту 5.1 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платниками податку на прибуток затвердженого наказом ДПА України від 10.09.2001 р. N 360 - нова декларація подається платником податку, яким виявлено помилки в декларації про прибуток, в обов'язковому порядку для розкриття інформації про зміст і суми самостійно виявлених помилок. Нова декларація подається платником податку за формою та за той звітний період, в якому було вперше допущено помилку. Подання платником податку нової декларації не змінює суми нарахованого податкового зобов'язання за особовим рахунком платника податку, а використовується виключно з метою здійснення якісної та повної перевірки податкової декларації за звітний період, у якій і виправляється помилка, у встановленому Законом порядку.
Пунктом 6.2 статті 6 Рекомендацій N 253 визначено, що "нова декларація використовується для перевірки правильності заповнення платником податку рядка 8.6 додатка "Е" та рядка 23 декларації".
Положеннями Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 08.07.97 р. N 214, встановлено, що рядок 8.6 додатка "Е" та рядок 23 декларації призначені для виправлення помилок щодо податку на прибуток у декларації про прибуток підприємства.
Проаналізувавши прийняте судом першої інстанції рішення в частині заниження валових витрат підприємством позивача на суму благодійної допомоги, наданої неприбутковим організаціям на суму 273,2 тис. грн., колегія суддів встановила, що воно обгрунтовано і відповідає нормам матеріального права, які регулюють дані спірні правовідношення, а висновки відповідача, викладені ним в акті перевірки, з цього питання, і його апеляційні вимоги позбавлені фактичного і правового обгрунтування, на їх підтвердження не було надано суду відповідних доказів з посиланням на конкретні норми діючого законодавства, які б були підставою для скасування оскарженого рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду <...>, резолютивна частина якого була оголошена 11.02.2004 р. у справі N 15/260, у цій частині необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні вимоги <...> об'єднаної державної податкової інспекції м. Кременчук <...> області, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства, на їх підтвердження не було надано в порядку ст. 33, 36 ГПК України ( 1798-12 ) відповідних доказів.
На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду <...> області, резолютивна частина якого була оголошена 11.02.2004 року у справі N 15/260, прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обгрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
У зв'язку з цим, керуючись статтями 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду <...> області від 05.02 - 20.02.2004 року, резолютивна частина якого була оголошена 11.02.2004 року у справі N 15/260, - залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Головуючий суддя <...>
Суддя <...>
Суддя <...>