ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.07.2004
Про визнання недійсним талону відмови
у митному оформленні
Справа N 25/5(А10/61)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
У відкритому судовому засіданні за участю представників:
позивача Г.Бакум
відповідача
розглянув касаційну скаргу ПП "Самшит"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2004 р.
у справі N А10/61 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ПП "Самшит"
до Дніпропетровської регіональної митниці
про визнання недійсним талону відмови у митному оформленні
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2004 р. у справі N 25/5(А10/61) (судді Чередко А.Є., Дубінін I.Ю., Васильєва О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач приймаючи картку (талон) про відмову у пропуску на митну територію товару позивача взяв до уваги те, що при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів чи інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень закону, або у разі неможливості перевірки її обчислення, вважав за необхідне визначити митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортах зазначених товарів та інших предметів.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2004 р. (судді Плевако В.I., Швець В.В., Логвиненко А.О.) рішення місцевого суду по цій справі залишено без змін з тих же підстав та мотивів.
ПП "Самшит" в касаційній скарзі просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2004 р. та рішення господарського суду від 19.02.2004 р. у справі N 25/5(А10/61) скасувати, на підставі того, що зазначенні постанова та рішення винесені з порушенням норм матеріального права, а саме: ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ), п. 2 "Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України" ( 1598-98 ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 р., наказу Державної митної служби України "Про затвердження Примірного положення про відділ тарифів та митної вартості і порядку його роботи" від 02.12.1999 р., п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р., п. 9 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 2, 5, 13 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. ( 959-12 ).
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92 N 2097-III, нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:
- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
- комісійні та брокерські;
- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень вищеназваної статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1537 "Про внесення змін і доповнень до Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України", якою внесено зміни до ПКМУ N 1598 від 05.10.98, у разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах-експортерах цих товарів.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів та інших предметів здійснюється у відповідності до положень наказу Державної митної служби України "Про затвердження Примірного положення про відділ тарифів та митної вартості і порядків його роботи" від 02.12.99 N 782, зареєстрованого в Мінюсті 24.12.99 за N 919/4204. Відповідно до п. 1.7 Положення про порядок роботи відділу тарифів та митної вартості регіональної митниці (митниці) при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженої зазначеним наказом, щодо товарів, перелік яких наведено у додатках 3, 4 та які ввозяться за договорами купівлі-продажу, міни (бартерної угоди) та на безоплатній основі, обов'язковим є узгодження митної вартості з відділом тарифів та митної вартості.
Митне оформлення товарів за заявленою митною вартістю здійснюється якщо остання відповідає вартості, зазначеній у Програмно-інформаційному комплексі, згідно наказу Державної митної служби України від 29.08.2000 N 476 Про впровадження до дослідної експлуатації першої черги програмно-інформаційного комплексу "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України".
Таким чином, відділ тарифів та митної вартості Дніпровської регіональної Митниці при визначенні митної вартості вищезазначеного товару керувався ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) від 05.02.92 та постановою КМУ від 05.10.98 N 1598 "Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон країни" на підставі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах-експортерах цих товарів.
При здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а саме, експортних чи імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоекономічного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції з метою запобігання демпінгу на економічному ринку України.
При цьому судами першої та апеляційних інстанцій не встановлені обставини, пов'язані з визнанням недійсними вищезазначених наказів Держмитслужби, не зазначені підстави незастосування наведених постанов Кабінету Міністрів України, ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ), не спростовані повноваження відділу тарифів та митної вартості, не встановлено перевищення посадовими особами митниці наданих повноважень.
Касатором не доведено, що митницею у даній справі порушені норми матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, належність та допустимість доказів. дослідження доказів, в тому числі тих, що містяться у базі даних Державної митної служби.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 107, ст. 111-9, 111-11, 111-12, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
У задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2004 р. у справі N 25/5(А10/61) та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2004 р. по цій справі залишити без змін.