Форма цивільно-правових договорів
ПИТАННЯ: 1. Чи можна вважати, що була дотримана письмова форма договору купівлі-продажу, якщо сторони обмінялися довіреностями на право отримання товару і накладною на цей товар?
2. Чи достатньо для укладення договору поставки складання таких документів: рахунок, довіреність, накладна, податкова накладна, - чи необхідний окремий договір (зокрема, поставки) ?
3. Які наслідки недотримання письмової форми договору?
4. Які контролюючі органи можуть затребувати надати письмовий договір з постачальником ?
ВІДПОВІДЬ: 1. Однозначно відповісти на це запитання не можна, оскільки певні нюанси оформлення подібних документів можуть спричинити різні наслідки.
Згідно зі ст. 207 ЦК письмова форма договору вважається дотриманою, якщо зміст договору зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Зміст договору становлять його умови. Згідно із ч. 3 ст. 180 ГК істотними умовами договору є предмет, ціна і термін дії договору. Без узгодження сторонами всіх істотних умов договір не можна вважати укладеним (ст. 638 ЦК, ч. 2 ст. 180 ГК).
Особливу увагу слід приділити належному оформленню накладної. Як показує судова практика, наявність накладної не є безумовним доказом згоди одержувача про прийняття товару на умовах його оплати (Постанова № 3-223). Тому в подібних випадках рекомендуємо вказувати в накладній, що товар передається на підставі договору купівлі-продажу. Крім цього в накладній обов'язково повинен бути підпис особи, уповноваженої довіреністю на отримання товару, а з боку продавця накладна повинна бути підписана особою, уповноваженою на здійснення продажу товарів (укладення договорів відчуження), з доданням печатки підприємства-продавця.
У нашому випадку сторони шляхом обміну довіреністю та накладною узгодили предмет і ціну договору, однак термін договору сторонами не був узгоджений. У випадку коли сторони в накладній укажуть термін оплати отриманого товару або додадуть до накладної рахунок на оплату (з посиланням на накладну), можна буде вважати, що всі істотні умови договору сторонами узгоджені. У такому випадку письмова форма договору буде дотримана, оскільки вказана в документах інформація дасть можливість установити зміст договору, справжню волю сторін.
2. Можна припустити, що складання подібних документів буде достатнім за умови наявності в таких документах інформації про істотні умови договору поставки. При цьому зазначимо, що підприємство-продавець у подібних випадках несе певні ризики.
Договір уважається укладеним з того моменту, коли сторонами в передбаченому законом порядку і формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов (ч. 2 ст. 180 ГК). У даному випадку сторонами шляхом обміну вказаними документами був узгоджений предмет і ціна договору. Найімовірніше сторонами також узгоджений термін оплати товару (оскільки є рахунок на оплату). А оскільки в даному випадку всі зобов'язання сторін, крім оплати, уже виконані, то термін оплати є ідентичним терміну договору (згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК під терміном договору розуміється час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати зобов'язання за договором).
Однак у даному випадку необхідно також керуватися спеціальними нормами ГК, які регулюють укладення договорів поставки. Так, ст. 267 ГК установлено, що коли договором поставки термін його дії не визначений, він уважається укладеним на один рік. Тому рекомендуємо застерегти в накладній, що поставка носить разовий характер.
Згідно зі ст. 266 ГК предмет договору поставки визначається у специфікації (де вказується його кількість і співвідношення за групами, видами, марками, типами, розмірами). Отже, накладна повинна мати ознаки специфікації (містити всю інформацію про кількість і часткове співвідношення товару).
Звертаємо також увагу на те, що згідно із ч. 4 ст. 265 ГК умови договору поставки повинні викладатися сторонами згідно з Правилами "ІНКОТЕРМС".
Також рекомендуємо підприємству-продавцеві подбати про належне вручення рахунка покупцеві (наявність підпису уповноваженої особи покупця про його отримання із зазначенням дати).
При дотриманні вказаних особливостей оформлення документів можна дійти висновку, що сторони узгодили всі істотні умови договору поставки. Сторони, звичайно, можуть указати, що узгодили їх у накладній. Але більш логічним, на нашу думку, буде укладення договору поставки шляхом викладення всіх його умов в єдиному документі або шляхом обміну листами (пропозиція однієї сторони укласти договір на певних умовах і відповідь другої сторони про свою згоду укласти договір на таких умовах).
Зазначимо, що прийняття рішення про те, який саме спосіб укладення договору обрати, завжди залежить від волі сторін, їх взаємної довіри, тривалості співробітництва, намірів.
Укладаючи договори шляхом обміну документами, які за своєю суттю підтверджують лише виконання договору, контрагенти такої угоди ризикують, оскільки узгодження тільки істотних умов договору не завжди є гарантією належного виконання договору сторонами та однозначного тлумачення його умов надалі.
3. Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦК угоди між юридичними особами слід укладати в письмовій формі. Однак відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК недотримання сторонами письмової форми угоди не спричиняє її недійсність, крім випадків, установлених законом.
Наслідки ж недотримання письмової форми договору полягають у тому, що в разі судового спору сторони на підтвердження своїх вимог можуть надавати до суду тільки письмові докази, аудіо- та відеозаписи, але не мають права надавати докази шляхом показань свідків (абз. другий ч. 1 ст. 218 ЦК).
А в яких же випадках, передбачених законом, недотримання письмової форми договору може спричинити її недійсність (нікчемність)? Назвемо основні, передбачені ЦК:
- договір дарування майнових прав і договір із зобов'язанням передати подарунок у майбутньому (ч. 3 ст. 719 ЦК);
- угода із забезпечення виконання зобов'язання (а саме гарантія, поручництво, застава, завдаток, притримання, неустойка) (ч. 2 ст. 547 ЦК);
- договір комерційної концесії (ст. 1118 ЦК);
- договори управління майновими правами інтелектуальної власності (ст. 1107 ЦК);
- договір страхування (ст. 981 ЦК);
- кредитний договір (ст. 1055 ЦК);
- договір банківського вкладу (ст. 1059 ЦК).
Але навіть у разі укладення договору в усній формі (коли недотримання такої форми спричиняє нікчемність угоди), за умови, що сторони почали фактичне виконання договору (одна зі сторін здійснила дії, а друга сторона підтвердила їх здійснення, наприклад, шляхом прийняття виконання), угода може бути визнана в судовому порядку дійсною (ч. 2 ст. 218 ЦК).
4. Такі договори можуть затребувати при перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства. А перевірку фінансово-господарської діяльності можуть здійснювати такі органи (у межах своєї компетенції):
- посадові особи податкової служби при перевірці сплати податків за господарсько-фінансовою операцією поставки - ч. 1 ст. 11 Закону № 509, ст. 5 Указу № 817;
- посадові особи митниці (якщо договір поставки зовнішньоекономічний) при перевірці сплати ввізного мита, акцизного збору, ПДВ при ввезенні товарів на підставі договору поставки - ст. 5 Указу № 817;
- посадові особи Державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби і податкової служби при перевірці належного виконання державних контрактів, авансованих за рахунок бюджетних коштів - ст. 5 Указу № 817.
Затребувати подання письмового договору можуть і інші органи державної виконавчої влади (у межах своїх повноважень, установлених відповідними законами), наприклад Антимонопольний комітет України. Тому рекомендуємо у разі запиту про надання договору звернутися до відповідного нормативно-правого акта, який установлює компетенцію того чи іншого органу державної влади.
Перелік документів
1. ЦК - Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV, зі змінами.
2. ГК - Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV, зі змінами.
3. Закон № 509 - Закон України від 04.12.90 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".
4. Указ № 817 - Указ Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності".
5. Постанова № 3-223 - постанова Судової Палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.03.04 р.
6. Порядок № 116 - Порядок визначення розміру збитків від крадіжок, недостач, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.
7. П(С)БО 3 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.
8. Розпорядження № 35 - Розпорядження Президента України від 10.02.95 р. № 35/95-рп "Про заходи щодо активізації боротьби з корупцією та організованою злочинністю".
9. Рекомендації № 62-97 - лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 р. № 62-97.
10. Правила "ІНКОТЕРМС" - ІНКОТЕРМС-2000. Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів.
Євгенія Авер’янова,
юрист