Розрахунки з комітентом:
коли вексель недоступний?
ПИТАННЯ: У яких випадках комісіонер може розрахуватися векселем з комітентом за реалізований товар?
ВІДПОВІДЬ: Уважаємо, що при висвітленні цієї теми слід звернутися до положень Закону про векселі, оскільки особливості вексельного обігу в Україні визначені саме цим документом.
Передусім скажемо про те, що згідно зі ст. 4 названого Закону видавати переказні та прості векселі можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, указана у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання в сумі не менше суми платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів неодмінно відображається у відповідному договорі.
Таким чином, емітувати вексель на території України векселедавець може, маючи грошову заборгованість (зобов'язання), причому тільки за фактично поставлені товари (виконані роботи, надані послуги).
Тепер з'ясуємо, чи можлива передача векселя в розрахунок за заборгованістю перед комітентом. Для цього розглянемо, як здійснюються розрахунки між сторонами договору комісії на продаж.
Розрахунки між сторонами договору
Комісіонер і комітент
У класичному варіанті договору комісії на продаж не можна передбачити можливість оформлення заборгованості комісіонера за прийнятий на комісію та реалізований товар векселем (як простим, так і переказним). Це пояснюється тим, що у комісіонера, доти, поки він не отримає кошти від покупця, відсутнє грошове зобов'язання перед комітентом. Така форма розрахунку не відповідає суті комісії, згідно з якою у комісіонера є тільки зобов'язання укласти угоду і після її здійснення передати комітенту все отримане від третьої особи. Крім того, операція з передачі товару комісіонеру, що проводиться в рамках договору комісії, не є поставкою - адже право власності на товар переходить від комітента до третьої особи, завжди минаючи комісіонера.
Покупець і комітент
Комісія з прямою оплатою. Відповідно до ст. 1016 ЦК комітент має право бути названий в угоді з третьою особою або прийняти від неї виконання такої угоди. Слід сказати, що на практиці така ситуація зустрічається досить часто: наприклад, якщо відвантаження товарів за договором здійснюється комісіонером, а їх оплата, унаслідок домовленості між комісіонером і покупцем, здійснюється останнім безпосередньо комітенту. При виконанні доручення без участі в розрахунках виручка від реалізації комісійного товару надходить безпосередньо на рахунок комітента без попереднього її зарахування на рахунок комісіонера. На рахунок комісіонера надходить тільки комісійна винагорода, що належить йому за договором комісії. У такому випадку покупець може оформити свою заборгованість перед комітентом з оплати товару простим векселем (причому можливість вексельного розрахунку повинна бути передбачена договором).
Комісія з відступленням. У випадку якщо покупець товару своєчасно не виконує своїх зобов'язань за договором, для захисту власних інтересів комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги за договором (цесії) (ч. 4 ст. 1016 ЦК). При цьому, відповідно до правил відступлення права вимоги (містяться в ст. 512 - 519 ЦК), між боржником і новим кредитором не виникає нове зобов'язання, а відбувається лише заміна кредитора в існуючому зобов'язанні. У цьому випадку права та обов'язки за договірним зобов'язанням не змінюються. Отже, після укладення окремої письмової угоди між комісіонером і комітентом про відступлення права вимоги та повідомлення про це боржника покупець зобов'язаний перерахувати плату за отриманий ним товар (і виконати інші зобов'язання, що випливають з договору купівлі-продажу) уже на користь комітента. При цьому правовий статус боржника в зобов'язанні за участю нового кредитора не може бути гіршим, ніж його становище в тому ж зобов'язанні перед колишнім кредитором (ст. 514 ЦК). Таким чином, якщо:
- покупець фактично отримав товари і має у зв'язку із цим зобов'язання перед комітентом (згідно з договорами купівлі-продажу товару і відступлення права вимоги),
- умова про вексельну форму розрахунку передбачена договором купівлі-продажу або додатковою угодою до нього (ст. 514 ЦК),
можна визнати, що розрахунок векселем між покупцем і комітентом у цьому випадку відповідає вексельному законодавству.
Відшкодування збитку
З яких причин виникає заборгованість комісіонера перед комітентом за договором комісії на продаж?
Згідно із цивільним законодавством комісіонер несе відповідальність перед комітентом:
1) за невиконання третьою особою договору (ч. 3 ст. 1016 ЦК):
- якщо комісіонер поручився за виконання третьою особою договору (делькредере),
- якщо комісіонер був необачний при виборі цієї особи (реалізовував товар підприємству-банкруту, підприємству, майно якого знаходиться в податковій заставі, фіктивній фірмі і т. д.).
В інших випадках комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з ним за рахунок комітента;
2) за відступ від указівок комітента без попереднього запиту (ч. 3 ст. 1017 ЦК);
3) за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента (наприклад, унаслідок неналежних умов зберігання частина товару прийшла в непридатність - утратила товарний вигляд) (ч. 1 ст. 1021 ЦК);
4) за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він порушив умови договору і не застрахував майно комітента (ч. 3 ст. 1021 ЦК).
У всіх указаних випадках комісіонер зобов'язаний відшкодувати збитки і сплатити неустойку, якщо вона передбачена договором (ст. 611 ЦК і ст. 216 ГК).
Таким чином, у будь-якому з вищеперелічених випадків у комісіонера може утворитися заборгованість перед комітентом. Поява заборгованості можлива й у випадку, якщо комісіонер не перерахує комітенту виручку, отриману ним від покупця за реалізований товар.
Можливість відстрочити сплату такої заборгованості за допомогою виписування свого векселя комісіонер отримає тільки за умови, якщо заборгованість буде визнана товарною. Щоб відповісти на запитання, чи може заборгованість комісіонера бути товарною, нам необхідно зупинитися на такому механізмі розрахунку комісіонера з комітентом, як делькредере.
Як ми вже відзначили, комісіонер відповідає перед комітентом за дії третьої особи, якщо добровільно приймає на себе перед комітентом поруку за виконання угоди - делькредере. При цьому у комітента виникає право вимагати від комісіонера здійснити розрахунок до отримання ним коштів від покупця. Комісіонер, за наявності делькредере, надає послугу і має право на її оплату, яка повинна здійснюватися комітентом, оскільки надається в його інтересах (ст. 1013 ЦК).
Делькредере реалізовується тільки у разі по-рушення боржником свого зобов'язання. Тоді у комісіонера з'являється зобов'язання оплатити за свій рахунок поставлений третій особі товар на умовах, визначених договором комісії.
Можна було б припустити, що оформлення векселем заборгованості комісіонера за делькредере відповідає вимогам вексельного законодавства, оскільки його виписуванню передує фактична поставка товару покупцеві, і комісіонер несе відповідальність на користь комітента при порушенні третьою особою своїх зобов'язань.
Але ми вважаємо, що така операція неприпустима, і ось чому.
По-перше, делькредере полягає не у виконанні комісіонером зобов'язання боржника в натурі, а в покладенні на нього відповідальності за невиконання зобов'язань боржником.
По-друге, такий вексель не буде ліквідним, бо не має товарної забезпеченості. Адже якщо покупець не оплатить товар (унаслідок банкрутства тощо), комісіонеру доведеться використати значну частину свого прибутку на погашення такого векселя. Тому можна сказати, що за наявності домовленості про поруку (делькредере) комісіонер може передати комітенту вексель - як простий, так і переказний, але тільки за індосаментом (передавальним написом), з тим щоб не порушити правило товарності.
Використовуємо в розрахунках з
комітентом "чужий" вексель
Стаття 11 УВЗ дозволяє передавати будь-який переказний вексель шляхом індосаменту (передавального напису). Це правило застосовне і до простого векселя (ст. 77 УВЗ). Індосамент повинен бути підписаний індосантом (особою, яка передає вексель) і переносити всі права, що випливають з векселя (ст. 13 і 14 УВЗ).
Підприємство-комісіонер має право передати за індосаментом (а не видавати, як передбачено ст. 4 Закону про векселі) комітенту вексель у рахунок зобов'язання з відшкодування збитку без дотримання правила "товарності" (адже це правило стосується тільки моменту видачі векселя і не поширюється на його подальший обіг). На користь цього висновку свідчать матеріали постанови ВГСУ від 06.02.02 р. у справі № 17-5-20/01-6141, у результаті розгляду якої повернення авансу із-за кордону векселями визнане правомірним. ДПАУ також не проти передачі векселя для погашення грошової заборгованості (лист від 27.04.2000 р. № 5989/7/16-1313).
Передача векселя за індосаментом можлива у випадках, якщо комісіонер має на балансі:
1) вексель сторонньої організації;
2) вексель власної емісії (отриманий ним за індосаментом).
У першому випадку комісіонер розраховується за заборгованістю перед комітентом векселем сторонньої організації шляхом передачі його за індосаментом.
У даному випадку ми вважаємо за доцільне пояснити деякі моменти, пов'язані з передачею "свого" векселя. Як правило, вексель власної емісії з'являється на підприємстві, якщо воно викупляє власні векселі до терміну погашення за ціною, нижчою від номінальної, або отримує їх як розрахунок від своїх дебіторів за заборгованістю за товари (роботи, послуги). У таких випадках акт про погашення векселя не складають і погашення, як таке, не відбувається (згідно з вексельним законодавством вексель можна погашати тільки в безготівковому порядку (ст. 6 Закону про векселі) і тільки в повній сумі при настанні терміну платежу (ст. 40 УВЗ).
При цьому останній векселеутримувач здійснює індосамент на користь векселедавця. Правомірність цього індосаменту не повинна викликати сумнівів. Згідно зі ст. 11 УВЗ індосамент можна здійснювати навіть на користь платника (незалежно від того, акцептував він вексель чи ні), або на користь векселедавця, або на користь будь-якої іншої особи, зобов'язаної за векселем.
Інакше кажучи, вексель може бути переданий (індосований) навіть платнику (векселедавцеві) за довіреністю без складання акта про пред'явлення векселя до платежу. Отже, одержувачем векселя (або його покупцем) є основний боржник (емітент). Викуп здійснюється за узгодженою ціною, що відзначається сторонами в договорі (або в договорі купівлі-продажу векселя, або в акті про вексельний платіж та ін.).
У той же час ст. 11 УВЗ установлено, що векселедавець, який отримав вексель за індосаментом, може, у свою чергу, індосувати вексель. За наявності домовленості векселедавець (у нашому випадку - комісіонер), за умови що термін розрахунку за власним векселем ще не настав, може передати його комітенту як розрахунок за збиток, у тому числі й за делькредере.
Передача векселя (так само як свого, так і чужого) відбувається за актом про вексельний платіж, у якому застерігається умова відчуження векселя: у рахунок якої заборгованості передається вексель як засіб платежу, сума заборгованості, яка погашається вексельним платежем, реквізити векселя. Цей акт не замінює акта приймання-пе-редачі векселів. Він свідчить про те, що сторони домовилися прийняти вексель як платіжний документ, за допомогою якого можуть здійснюватися безготівкові розрахунки на території України (п. 1.13, п. 1.14 Інструкції № 22).
Що стосується ліцензування операції з передачі векселя, то відзначимо таке.
Відповідно до Рішення № 321 операції, пов'язані:
- з проведенням суб'єктами господарської діяльності розрахунків з використанням векселів, а саме: видачею (передачею) векселя за фактично поставлені товари (виконані роботи, надані послуги), а також його погашенням (у тому числі достроковим та/або авалістом);
- викупом емітентом власних цінних паперів для їх наступного перепродажу або
анулюванням, визнаються такими, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності.
Підтвердженням вищесказаного є також лист ДКЦПФР від 28.12.04 р. № 19/01/16500.
Важливий момент: Рішення № 321 не дає чіткої відповіді на запитання, чи відноситься до професійної діяльності передача чужого векселя за індосаментом у розрахунок за грошовою (не товарною) заборгованістю?
Тому цю операцію безпечніше оформити таким чином. Комісіонер може продати комітенту вексель третьої особи (або свій власний) за договором купівлі-продажу векселя через ліцензованого торговця цінними паперами. Передача векселя комітенту відбуватиметься за допомогою проставлення передавального напису (індосаменту) і супроводжуватиметься підписанням акта приймання-передачі векселя. Тоді у комісіонера (продавця ЦП) виникне право вимоги до комітента (покупця ЦП) за грошовим зобов'язанням за товар-вексель. Оскільки у комітента право грошової вимоги до комісіонера за договором комісії вже є, сторони можуть здійснити взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог.
Для комісіонера вигідно прийняти "свій" або "чужий" вексель від сторонньої організації за бланковим індосаментом (без зазначення особи, якій він передається) відповідно до ст. 14 УВЗ. У такому випадку при передачі векселя комітенту передавальний напис "індосамент" комісіонер може не ставити. При цьому він не буде вказаний в індосаментному ряду і відповідно не нестиме солідарної відповідальності за платіж за векселем.
Перелік документів
1. ЦКУ - Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV, зі змінами.
2. Закон про векселі - Закон України від 05.04.01 р. № 2374-III "Про обіг векселів в Україні", зі змінами.
3. УВЗ - Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, уведений Женевською вексельною конвенцією 1930 р., що набув чинності для України 06.01.2000 р.
4. Рішення № 321 - Рішення ДКЦПФР від 29.10.02 р. № 321 "Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності".
5. Лист № 161 - лист Мінфіну України від 25.02.01 р. № 161-307/13-207 "Про оформлення довіреності індосантом при передачі векселів".
Юлія Фішер,
бухгалтер-експерт фірми “Баланс-Клуб”