КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Про оплату сумісників
ПИТАННЯ: Як провадиться оплата праці сумісників?
ВІДПОВІДЬ: Згідно зі статтею 1021 КЗпП, статтею 19 Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” від 3 квітня 1993 р. № 245 та пунктом 5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну України від 28 червня 1993 р. № 43, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Пунктом 5 зазначеного Положення також передбачено, що при встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обгрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.
Особам, які працюють за сумісництвом у районах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надбавки до заробітної плати виплачуються в порядку та розмірах, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р. № 796-XII.
Слід також враховувати, що згідно зі статтею 8 Закону України “Про оплату праці” умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а відповідно до статті 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а якщо його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників (у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом) з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 р. № 13 роз’яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Крім того, згідно з пунктом 14 цієї постанови працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розміром. Сумісники мають право на оплату фактично виконаної роботи й тоді, коли було порушено встановлені для певної категорії працівників обмеження для роботи за сумісництвом. Такі порушення за певних умов можуть бути підставою для припинення трудового договору за сумісництвом. Робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.
М. В. Пасічник,
помічник міністра юстиції України,
заслужений юрист України
“Довідник кадровика”, № 5 (35), травень 2005 р.,
Передплатний індекс 01158
02660, Київ, пр. Гагаріна, 23, офіс 1101