ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.07.2004
Справа N 2/801-14/349
Щодо розгляду касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі) - головуючого, Ткаченко Н.Г., Стратієнко Л.В., розглянувши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 року у справі N 2/801-14/349 господарського суду Львівської області за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до АТЗТ НВО "Термоприлад" про стягнення 28949 грн. 78 коп. в судовому засіданні взяли участь представники сторін: від відповідача - Канюра В.О. (дов. від 05.07.2004 р.) та Колесник Л.Л. (дов. від 05.07.2004 р.), від позивача - Прокопів Н.В. (дов. N 9374/06-12 від 05.07.2004 р.), встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.11.2003 року (суддя Кітаєва С.Б.) у справі N 2/801-14/349 припинено провадження у справі в частині визнання недійсними довідок про науковий стаж роботи, виданих АТЗА НВО "Термоприлад", м. Львів та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 28949,78 грн. шкоди як загальної суми відшкодування витрат на виплату різниці між пенсіями, призначеними 15-ти колишнім працівникам відповідача згідно із статтею 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), та пенсіями, на які ці працівники мають право за іншими нормативними актами.
Не погоджуючись з даним рішенням, управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішенням господарського суду Львівської області від 27.11.2003 року у справі N 2/801-14/349.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 р. (судді: Мельник Г.I., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) у справі N 2/801-14/349 залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 27.11.2003 р. у справі N 2/801-14/349, а в задоволенні апеляційної скарги відмовлено.
Не погоджуючись з цією постановою управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 року у справі N 2/801-14/349.
У судовому засіданні 07.07.2004 р. було оголошено перерву до 14.07.2004 р.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова за період роботи в державному підприємстві 15-ти працівникам відповідача було нарахована сума пенсій в розмірі 28949,78 грн., як різниця між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсій, на які ці працівники мають право за іншими нормативними актами.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) встановлено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-технічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи (далі - стаж наукової роботи) на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Тією ж статтею Закону встановлено, що різниця між сумою призначеної пенсії за цим законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як зазначено вище, такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року N 1826.
Пунктами 2 і 3 цього Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року N 1826, визначено, що фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних бюджетних установ і організацій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передаються до Пенсійного фонду на фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, а фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних небюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці.
При цьому, пунктом 8 цього ж Порядку встановлено, що повідомлення про розмір витрат на виплату різниці у розмірі пенсії, який визначений органами Пенсійного фонду в розрахунку на рік до 20 січня поточного року, протягом 10 днів після призначення пенсій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12 ) надсилається державним небюджетним підприємствам і організаціям, які щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду кошти для виплати різниці у розмірі пенсії, призначеної в минулих та поточному роках.
У відповідності до вимог п. 6 Порядку у разі зміни або ліквідації власника підприємства, установи, організації, фінансування різниці у розмірі пенсій здійснюється за рахунок коштів правонаступників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не є правонаступником державного підприємства - Львівського науково-виробничого об'єднання (НВО) "Термоприлад", яке як юридична особа ліквідовано у 1982 році згідно наказу Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР від 02.04.82 року N 94 шляхом злиття до складу Львівського виробничого об'єднання "Мікроприлад", якому при цьому передано всі майнові права та зобов'язання НВО "Термоприлад".
Згідно з наказом Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР від 21.08.87 року N 471 із Львівського виробничого об'єднання "Мікроприлад" виведено Луцьке виробниче об'єднання "Електротермометрія", у складі якого створено спеціальне конструкторське бюро "Електротермометрія" без статусу юридичної особи. У грудні 1991 році на базі цього спеціального конструкторського бюро "Електротермометрія" створено відповідача, засновниками якого виступили громадяни, що становили його трудовий колектив.
Отже, відповідач як самостійна юридична особа був створений тільки у 1999 році, але з того часу і до теперішнього часу не має будь-якої частки державної власності, а тому висновок суду попередньої інстанції, що відповідач не може нести зобов'язання перед позивачем щодо фінансування різниці у розмірі пенсій не є правонаступником НВО "Термоприлад" відповідає матеріалам справи та положенням закону.
Пунктом 7, 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України N 16-6 від 19.10.2001 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 року за N 998/6189), встановлено, що відшкодування фактичних витрат на виплату різниці науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій здійснюється цими підприємствами й організаціями відповідно до зазначеного вище Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року N 1826. Як зазначено у розділі 1 цієї Інструкції, вона була розроблена відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР ), Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14 ), Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року N 121/2001, і визначає порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, та фізичними особами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також їх облік у Пенсійному фонді України.
Таким чином, висновок Львівського апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню 28949,78 грн. відповідає зібраним у справі доказам та діючому законодавству.
Суди попередніх інстанцій вірно дійшли до висновку щодо відсутності підстав вважати спірні довідки актами нормативного характеру в розумінні ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки такі довідки не мають обов'язкового характеру.
За таких обставин судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Львівським апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 р. у справі N 2/801-14/349 не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798- 12 ), Вищий господарський суд України постановив:
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 р. у справі N 2/801-14/349 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2004 р. у справі N 2/801-14/349 залишити без змін.