АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
СУДОВА ПАЛАТА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
від 03 вересня 2002 року
Справа № 4189
Головуючий в I інстанції К.
Доповідач А.
Про стягнення суми
03 вересня 2002 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - А.
суддів: Ш., X.
при секретарі Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою О. в інтересах Щ. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2002 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства “У” до Щ. про стягнення суми встановила:
В березні 2001 року ВАТ “У” пред'явило до Щ. позов про стягнення заборгованості за користування міжміським і міжнародним зв'язком, мотивуючи тим, що він як абонент одержав послуги на суму 5 561 гривню 97 коп., які залишив без оплати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2002 року позовні вимоги задоволені.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення та постановити нове про відмову у позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими та на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
22 жовтня 1998 року між сторонами був укладений договір на надання послуг телефонного зв'язку і встановлений індивідуальний телефон № 290-85-03 на підставі п. 41 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 р. N 385 (спадкоємство). Згідно з п. 2.2.7 договору споживач повинен виконувати правила користування місцевим, міжміським і міжнародним телефонним зв'язком. У встановленому законом порядку договір не визнавався недійсним.
Користування міжнародним телефонним зв'язком з іноземними країнами визначене Правилами користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 639. Згідно з п. 145. Правил, оплату міжміських телефонних розмов з квартирних телефонів індивідуального користування здійснюють фізичні особи, з якими укладено договір користування місцевим телефонним зв'язком та оплачують усі послуги зв'язку, надані з їх телефонів.
В період з січня по травень 1999 року з телефону позивача, який був власником квартири, де встановлений телефон, надані послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку на суму 5 561 гривню 97 коп., що підтверджується відповідними рахунками. Через заборгованість телефон був відключений 20 травня 1999 року.
За обставин, коли користувач одержав послуги і не оплатив їх, районний суд правильно прийшов до висновку про порушення прав позивача і стягнув з відповідача заборгованість за послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір на надання послуг телефонного зв'язку укладений з порушенням вимог Цивільного кодексу України, не можна приймати до уваги, оскільки договір у встановленому законом порядку не визнаний недійсним і з такими вимогами відповідач не звертався.
Також не можна взяти до уваги доводи про те, що пропущений строк позовної давності. Відповідно до ст. 76 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Позивачем заявлені вимоги про стягнення коштів за послуги, що надані починаючи з січня 1999 року. Згідно з п. 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком та п. 151 Правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит, вноситься абонентом в десятиденний термін після одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду. Повний розрахунковий період за надані в кредит послуги встановлюється з першого по останнє число поточного місяця. З урахуванням встановленого порядку розрахунків за надані послуги про порушення свого права позивач міг дізнатися лише після лютого 1999 року. Позовна заява надіслана до суду 19 лютого 2002 року, що підтверджується відміткою на поштовому відправленні, тобто в межах трирічного строку, встановленого ст. 71 ЦК України.
Доводи про те, що з відповідача стягнуті кошти за період після 20 травня 1999 року, коли телефон вже був відключений, не ґрунтуються на матеріалах справи. В наданих позивачем рахунках присутня дата і час надання послуг із розрахунків не вбачається, аби послуги надавалися після відключення телефону.
Судове рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального і підстав для його скасування з мотивів, що викладені в апеляційній скарзі - не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 305, 306 ЦПК України, суд ухвалив:
Апеляційну скаргу О. в інтересах Щ. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2002 року -відхилити.
Головуючий
Судді