ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.03.2002
Справа N 61/18
Про звернення стягнення на майно
(постанову залишено без змін частково
постановою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 24.09.2002)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Уліцького А.М. - головуючого, Рибака В.В. - доповідача у справі, Вовка I.В.
за участю представників сторін
від позивача: У. (дов. N 2153-юр-У11 від 08.10.2001), С. (дов. N 128/08 від 01.10.2001)
від відповідача: П. (дов. N 152/08 від 30.10.2001), З. (дов. N 127/08 від 01.10.2001), Т. (дов. N 120/08 від 02.08.2001)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
у справі від 11.12.2001 N 61/18-2001/4
за позовом Державного підприємства "Київське обласне управління по будівництву, ремонту та експлуатації автомобільних доріг"
до ВАТ "Державної енергоненеруючої компанії "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС
про звернення стягнення на майно
встановив:
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2001 постанову арбітражного суду Київської області від 25.06.2001 у справі N 61/18-2001/4 залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" без задоволення.
При апеляційному провадженні у справі суд виходив з того, що відрахування на дорожні роботи з 01.01.97 виключені з переліку загальнодержавних податків і зборів, які сплачуються до бюджетів та державних цільових фондів (ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ); що заборгованість з відрахувань на дорожні роботи до доходних частин державних бюджетів України 2000 (1458-14 ) та 2001 роки (2120-14 ) не включалась; що включення таких відрахувань до складу Державного цільового фонду (ст. 3 Закону України "Про державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ) не може бути підставою для списання заборгованості по дорожньому збору, оскільки відповідач не довів входження спірних коштів до цього фонду.
У поданій касаційній скарзі ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" просить скасувати ухвалені у справі рішення першої та апеляційної інстанцій у справі як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права (ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") та припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ).
Судова колегія, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки Київським апеляційним господарським судом, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про джерела фінансування шляхового господарства України" ( 1562-12 ) в редакції від 18.09.91, п. 3 Порядку збору та використання коштів для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.93 N 83, відповідач протягом 1997-1999 років повинен був здійснити відрахування на дорожні роботи в сумі 10032135,38 грн.
Відповідачем самостійно передані до банку платіжні доручення на цю суму, які через відсутність коштів на рахунку відповідача оплачені не були.
Відповідно до пунктів 18.1.1, 18.1.3 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), ст. 70 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ) підлягає списанню з платників податків податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31.12.99 і не сплачений на день набрання чинності ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму податкового зобов'язання.
Таким чином списанню підлягає борг (недоїмка) з урахуванням штрафних санкцій та пені з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких визначений у статтях 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) і є виключним.
Відрахування та збори на дорожні роботи не містяться в переліку податків та зборів (обов'язкових платежів), передбачених у статтях 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), а відповідно до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" від 18.09.91 (1562-12 ) (із змінами і доповненнями) мають статус неподаткових платежів і сплачуються як особливий вид відрахувань.
Заборгованість за вказаними платежами підлягала стягненню згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" (8-93 ).
На виконання вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14 ) наказом від 01.03.2001 N 81 Державної податкової адміністрації України затверджено Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки та надані методичні рекомендації (лист Державної податкової адміністрації України від 23.04.2001 N 5289/7/24 щодо застосування окремих норм зазначеного Положення, відповідно до яких не підлягають списанню та розстроченню суми платника податків з відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування.
Зважаючи на вищевикладене, виходячи з аналізу зазначених правових норм, колегія суддів вважає, що списання податкової заборгованості, визначеної у ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) не поширюється на існуючу заборгованість відповідача зі сплати зборів та відрахувань на дорожні роботи.
За цих обставин колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права та відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2001 у справі N 61/18-2001/4 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.