ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.03.2005 р.
Справа N 20-8/035
Про визнання закритого акціонерного товариства "Паллада" банкрутом
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>
за участю представників: <...>
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Керченський скляний комбінат" (далі - Комбінат) на постанову Вищого господарського суду України від 24.11.2004 р. N 20-8/035, встановила:
У лютому 2004 р. Комбінат звернувся до господарського суду м. Севастополя із заявою про визнання закритого акціонерного товариства "Паллада" (далі - Товариство) банкрутом.
Заява мотивувалась тим, що Комбінат як законний векселедержатель виданого Товариством 21 червня 2002 р. простого векселя N 613249350705 на суму 94879 грн. 20 коп. зі строком за пред'явленням має до боржника безспірні вимоги у вказаній сумі. На обґрунтування безспірності вимог Комбінат посилався на протест у неплатежі за цим векселем, здійснений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 22 липня 2002 р., та виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу 1 квітня 2003 р. про стягнення з Товариства на користь Комбінату суми заборгованості за опротестованим у неплатежі векселем. Заявник вказував, що на виконання виконавчого напису нотаріуса 5 травня 2003 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, проте виконавчі дії не дали необхідного результату щодо стягнення боргу. За цих обставин Комбінат зазначав про наявність підстав порушення справи про банкрутство Товариства згідно зі статтею 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 р. N 2343-XII (далі - Закон N 2343-XII).
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 19.02.2004 р. порушено провадження у справі про банкрутство та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 01.06.2004 р. провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України). Суд установив, що після порушення провадження у справі про банкрутство платіжними дорученнями від 20.04.2004 р. N 173 та від 28.04.2004 р. N 01/208 Товариство добровільно сплатило Комбінату частину боргу на суму 35000 грн., решта боргу становить 59879 грн. 20 коп. Ухвала вмотивована тим, що згідно зі статтею 6 та частиною 2 статті 8 Закону N 2343-XII розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора повинен складати не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат, тобто 61500 грн., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 205 грн., установленого з 1 грудня 2003 р. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 25.11.2003 р. N 1328-IV.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2004 р. N 20-8/035 зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
3 лютого 2005 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою Комбінату порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2004 р. N 20-8/035. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права. На обґрунтування мотивів касаційної скарги зроблено посилання на підпункт 5.3 пункту 5 та підпункт 8.2 пункту 8 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до статті 41 ГПК України ( 1798-12 ) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом N 2343-XII. Таким чином, у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство суди повинні керуватися нормами Закону N 2343-XII та застосовувати ті норми ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.
Ухвала місцевого господарського суду, якою провадження у даній справі припинено за пунктом 11 частини 1 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (відсутній предмет спору), цим вимогам не відповідає, на що суди апеляційної та касаційної інстанцій уваги не звернули.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону N 2343-XII справа про банкрутство порушується господарським судом за таких умов:
- вимоги кредитора до боржника є грошовими і сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;
- вимоги кредитора є безспірними;
- вимоги кредитора не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Під терміном "безспірні вимоги кредиторів" у цьому Законі ( 2343-12 ) розуміються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1).
Таким чином, особливістю підстави порушення справи про банкрутство є саме відсутність спору стосовно суми боргових вимог кредитора, що виключає можливість застосування судом пункту 11 частини 1 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ), за яким провадження у справі припиняється через відсутність предмету спору.
Інші підстави для припинення провадження, встановлені статтею 80 ГПК України ( 1798-12 ) та статтею 40 Закону N 2343-XII, у даній справі відсутні.
Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону N 2343-XII склад і розмір грошових зобов'язань боржника визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом. Пунктом 7 частини 1 статті 40 Закону N 2343-XII передбачено, що провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню у разі, якщо до визнання боржника банкрутом він виконав усі зобов'язання перед кредиторами. Відтак, часткове задоволення боржником грошових вимог кредитора після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі.
За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд суду першої інстанції. При розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та забезпечити неухильне дотримання норм процесуального права і вимог Закону N 2343-XII.
Керуючись статтями 111-13, 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Керченський скляний комбінат" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 24.11.2004 р. N 20-8/035, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.07.2004 р. та ухвалу господарського суду м. Севастополя від 01.06.2004 р. скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.