АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Практика розгляду Апеляційним судом м. Києва справ
за клопотанням про визнання та дозвіл виконання рішень
іноземних судів на території України за 2004 рік
Апеляційний суд м. Києва суд розглядає клопотання зацікавлених осіб про визнання та дозвіл виконання рішень іноземних судів, комерційних арбітражних судів (третейських судів), як України так і інших країн у відповідності зі ст. 427 ЦПК України, ст. ст. 36 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, Законом України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”.
Всі клопотання-скарги розглядаються у відповідності зі ст. ст. 136-139 ЦПК України по першій інстанції.
При вирішенні таких справ суди керуються нормами міжнародного права, зокрема Конвенцією про визнання й виконання іноземних арбітражних рішень, яка укладена в Нью-Йорку в 1958 році, Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж, яка підписана в Женеві 21 квітня 1961 року, міжнародними договорами України про надання правової допомоги, зокрема Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, яка укладена державами - членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, підписана урядами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у м. Києві 20 березня 1992 року, Конвенцією про правову допомогу та правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам, підписану у м. Кишиневі 7 жовтня 2002 року, Конституцією України, Законами України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, “Про дію міжнародних договорів на території України”, “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”, “Про виконавче провадження” та іншими.
Закон України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” від 29 листопада 2001 року визначив підсудність справ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Такі справи розглядаються апеляційними судами України.
За 2004 рік до Апеляційного суду м. Києва надійшло 66 клопотань, що значно менше ніж в 2003 році (102 клопотання), та 11 клопотань залишилось в залишку з 2003 року. Загальна кількість справ за клопотаннями про визнання та дозвіл виконання рішень іноземних судів на території України становила 77 справ.
Справи за клопотаннями розглядали судді: Б., В., Д., Г., Т
За 2004 рік з 77 загальної кількості клопотань Апеляційним судом м. Києва було відмовлено в прийнятті 9 клопотань до розгляду по справам саме з мотивів, що не вказана або неправильно вказана адреса боржника, за даними адресного бюро боржник в м. Києві не зареєстрований та проживає, майно його відсутнє, не вказані реквізити - адреса та розрахункові рахунки боржника, З клопотання повернуто заявнику без розгляду, тому що заявником не дотримані вимоги Конвенції, не надані необхідні документи для розгляду клопотання по суті. 2 клопотання були направлені за підсудністю до іншого суду, зокрема до апеляційного суду Київської області та апеляційного суду Донецької області за місцем знаходження боржника.
Апеляційним судом м. Києва по суті було розглянуто 56 клопотань, що дещо менше, ніж в 2003 році (було 72).
Із розглянутих клопотань 47 було задоволено, або задоволено частково, а по 9 клопотанням в задоволенні було відмовлено, по 1 клопотанню провадження було закрито.
В залишку на 2005 рік залишилося нерозглянутим 3 клопотання.
Клопотання надходили за такими категоріями справ:
Рішення арбітражних господарських та третейських судів 20
Рішення Міжнародного комерційного суду при ТІШ України 10
Рішення про стягнення аліментів 29
Рішення про розірвання шлюбу 1
Рішення про внесення змін до актового запису про народження 1
Рішення іноземних судів по іншим категоріям справ, зокрема стягнення суми 16.
При подачі клопотань про дозвіл виконання рішень іноземних судів державне мито не сплачується, тому що вказане не передбачено законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду повинне містити:
найменування стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього постійного чи тимчасового місця проживання або перебування (місцезнаходження);
найменування боржника, зазначення його постійного чи тимчасового місця проживання чи перебування (місцезнаходження) або місцезнаходження його майна в Україні;
мотиви подання клопотання.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами України.
У разі коли міжнародними договорами України не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, до клопотання додаються такі документи:
засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;
документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);
засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
Відповідно до ч. 5 с. 6 Закону України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”, якщо зазначене клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цим Законом, або до клопотання не додано всі перелічені документи, відповідний суд України повертає їх стягувачеві (або його представникові) без розгляду.
Як правило всі клопотання приймались до розгляду, зацікавленими особами надавались суду всі необхідні документи для розгляду їх в судовому засіданні, а в разі ненадання належних документів, клопотання поверталось без розгляду.
Ст. 7. Закону України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”, визначає порядок розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
А саме ставить такі вимоги: про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відповідний суд України у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення-проти цього клопотання:
Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за 10 днів до його розгляду.
За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.
Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
У разі коли рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, відповідний суд України визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.
Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання.
Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали. У разі, коли було встановлено, що боржник належним чином не повідомив про розгляд справи, Апеляційний суд м. Києва відмовляв в задоволенні клопотання.
Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
За 2004 рік 58 справи за клопотаннями були розглянуті у встановлений законом термін (двомісячний строк), а 9 знаходились на розгляді суду понад двохмісячний термін ( до 3-х місяців) і 4 справи знаходилась в провадженні суду понад три місяці. Вказане пов'язано з тим, що представники боржника в судове засідання вчасно не з'являлись, суд був вимушений проводити розшук боржника, мали місце також і інші причини, зацікавлені особи заявляли клопотання про відкладення розгляду справи та виклик зацікавлених осіб.
Необхідно звернути увагу на те, що стаття 11. Закону України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” визначає Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню і такі клопотання до нас надходили і судом були розглянуті, тому що для їх виконання, необхідно винести ухвалу про визнання такого рішення на території України. Така практика дещо відрізняється від тої що існувала до 2003 року, коли суд відмовляв в прийнятті таких клопотань. Це стосується справ про внесення змін в актовий запис, про розірвання шлюбу.
У 2004 році було подано 8 касаційних скарг на ухвали Апеляційного суду м Києва, 7 з них прийняті до розгляду та направлено до Верховного Суду України, по 1 справі подана касаційна скарга залишена без розгляду у зв'язку з пропуском скаржника строку на оскарження (скарга подана в термін понад 1 місяць, хоча представник сторони був присутній в судовому засідання і в той же день отримав ухвалу суду). Справи по який подані касаційні скарги до суду не повернулись, а тому данні про їх розгляд на день складання узагальнення відсутні.
Ухвал скасованих в 2004 року по таких категорія справ немає.
Справи за клопотаннями про дозвіл виконання на території України рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово Промисловій Палаті України Апеляційний суд м. Києва розглядає з 2001 року.
За 2004 рік було розглянуто 10 таких справ. їх не можна віднести до рішень іноземних судів, але вони розглядаються у такому ж порядку, як і рішення іноземного суду, надається дозвіл для виконання рішення третейського суду МКАС при ТПП України.
Вказане було обумовлено тим, що Міністерство Юстиції України і підлеглі йому установи - державна виконавча служба України почали відмовляти зацікавленим особам в прийнятті заяв про виконання рішень МКАС при і ТПП України (рішень третейського суду - як документа про стягнення), при цьому посилались на те, що вони не мають валютних рахунків, не можуть виконувати рішення суду про стягнення валютних сум, а рішеннями третейських судів, діяльність яких пов'язана з міжнародними угодами, стягнення, як правило проводяться в валютах інших країн.
На підставі ухвали суду видається виконавчий документ - виконавчий лист, який направляється до виконавчої служби по суті для примусового виконання, хоча в самому рішенні зазначається, що сторони повинні виконати рішення третейського суду в добровільному порядку.
Крім того відповідними змінами в Законі України “Про виконавче провадження” визначено, що документом, яке підлягає виконанню на території України є рішення третейського суду (зміни за липень 2003 року).
Необхідно також звернути увагу на те, що в ухвалі апеляційного суду-не можна змінювати рішення третейського суду, а саме вказувати про стягнення суми, в ухвалі суду повинно бути викладено так же, як і в рішенні третейського суду про зобов'язання перерахувати або сплатити відповідні кошти з рахунку боржника на рахунок стягувача.
При прийнятті до свого провадження клопотань, Апеляційний суд м. Києва дотримується порядку їх розгляду, визначеному законодавством Договірної сторони, на території якої повинно виконуватись рішення іноземного суду та у порядку передбаченому ЦПК, застосовуються норми ЦПК, що регулюють розгляд справ по першій інстанції: про порушення цивільної справи (ст. 5), про розгляд справи суддею одноособово у відкритому судовому засіданні (ст. 7.10.16), про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі ( ст. 99), про судові повідомлення (ст. 93), прийняття заяв (ст. 136), про ознайомлення боржника з клопотанням, роз'яснення його процесуальних прав та обов'язків, необхідних уточнень, запитів, призначення справи до розгляду (ст. 143, 147), про судовий розгляд (гл. 20), про протоколи (гл. 21) про ухвали суду першої інстанції (гл. 28), про провадження справ у касаційній і наглядній інстанції, про виконання судових рішень.
Державне мито при подачі таких клопотань до суду не стягується, оскільки таке не передбачено законом України. Між тим в практиці інших держав про подачі таких клопотань сплачується державне мито. Можливо і нашим законодавцям необхідно вирішити питання щодо сплати державного мита при подачі таких клопотань, хоча б у справах про стягнення суми, звільнивши стягувачів по справах про стягнення аліментів. Можливо необхідно встановити відповідну фіксовану суму державного мита при подачі відповідного клопотання - заяви, як це існує в Росії.
На мій погляд резолютивна частина ухвали повинна містина наступні данні: по справах по стягненню аліментів
Ходатайство О. удовлетворить.
Разрешить принудительное исполнение на территории Украины решения Пушкинского районного суда г. Санкт-Петербург (Россия) от 22 сентября 1998 года, которым взыскивать алименты с А., 27 октября 1970 рождения, уроженца г. Комсомольск на Амуре, проживающего Украина г. Киев, ул. Тополева 5 кв. 42, работающего ЗАТ "Днепровский Рынок" инженером, на несовершеннолетнего сына Романа, 4 июня 1993 года рождения, в размере 1\4 части со всех видов заработка до его совершеннолетия, начиная с 28 октября 2002 года, с учетом задолженности с 28 октября 1999 года по 28 октября 2002 года, в пользу О., проживающей 194707 Россия, Санкт-Петербург, г. Пушкин, ул. Артиллерийская 6, кв. 38.
Определение может быть обжаловано в Верховный Суд Украины в кассационном порядке, через Апеляционный суд г. Киева на протяжении одного месяца.
По справах про виконання арбітражної о рішення та рішень
Міжнародного комерційного арбітражного суду при
Торгово-Промисловій Палаті України
Ходатайство директора ЗАО “НП Подольсккабель” удовлетворить.
Разрешить принудительное исполнение на территории Украины решения арбитражного суда г. Москвы от 18 февраля 2002 года, которым взыскать с КПП “Текском” Украина г. Киев, ул. Артема, 44-а оф. 20, рассчетньй счет 260053010237 в АБ "Старокиевский банк" МФО № 321477 код 38936087 в пользу ЗАОр “НП Подольсккабель”, г. Подольск Московская область ул. Броницкая 33 инн 5768302480 БИК 049685151 к\счет 301037843700000000151 р\счет 40297460800000000216 в ЗАО "Подольскпромкомбанк" г. Подольск Московская область код по ОКНО 05015408 код по ОКОНАХ 14172 9099 гривен 59 коп.
Определение может быть обжаловано в кассационном порядке в Верховный Суд Украины, через Апеляционньй суд г. Киева на протяжении одного месяца.
Необхідно зазначити, що клопотання із Росії, Білорусії інших країн СНД розглядаються апеляційним судом на українській або російській мові, але ухвали пишуться на російській мові, це пов'язано з перекладом судового рішення, а всі інші клопотання, де приймають участь представники зацікавлених сторін, які займаються юридичною діяльністю в Україні на українській мові.
При розгляді такої категорії справ суддями апеляційного суду допускались помилки.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику розгляду судами клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражних судів та про відміну рішень, встановлених в порядку міжнародного комерційного арбітражу" при розгляді клопотань про визнання та дозвіл виконання рішень іноземних судів постановляється ухвала “Іменем України”, разом з тим мали місце випадки коли наші судді не дотримуються вказаних вимог і постановляють просто ухвалу.
По справі № 262 порушено правило підсудності, божник знаходиться в м. Запоріжжя, але клопотання розглянуто нашим судом, що є порушенням діючих норм права.
По справі № 17 суд послався на Постанову Пленуму Верховного Суду, хоча такі клопотання і правовідносини вирішуються на підставі міжнародних угод та регулюються конвенціями, що може відрізнятися від нашого діючого законодавства.
По деяким справам на мій погляд судді змінюють рішення суду, якщо зазначено в рішенні іноземного суду зобов'язати сплатити, то в нашій ухвали повинно бути зазначено саме так, а не примусово стягувати суму (по справах № 213, 233).
По деяких справах в ухвалі відсутні реквізити сторін - юридичних осіб - розрахункові рахунки не зазначені банки інколи адреси, що по суті призведе до відмови в прийнятті виконавчого листа до виконання (справа № 119, 320, 105).
По справі № 46 стягнення було проведено в карбованцях Росії, що призвело до того, що виконавчий лист був повернутий до суду і суд змінював свою ухвалу.
Не всі судді уважно читають свої ухвали, припускаються граматичних помилок - зокрема, пишуть клопотання, в резолютивній частині допускають повтори (№ 289), не зазначають, що ухвала підлягає оскарженню (№ 16, 78, 255), в ухвалі не зазначають задовольнити клопотання та дозволити примусове виконання рішення іноземного суду на території України (152, 182, 187, 278) В запитах до Адресного столу неправильно зазначають прізвище боржника, неправильно вказують рік його народження.
По багатьом справам, зокрема про стягнення аліментів, судді неправильно визначають дату з якої необхідно проводити стягнення. Стягнення аліментів по нашій ухвалі необхідно проводити з дня винесення ухвали, при цьому зараховується заборгованість по аліментам з моменту вказаному в рішенні до моменту винесення ухвали. Між тим судді в ухвалі зазначають дату стягнення з моменту зазначеному в іноземному рішенні не визначають заборгованість (№ 46, 235, 273, 289).
По справі № 264 вказано стягнення проводити з моменту винесення судового рішення з 1994 року, хоча відповідно до ст. 427 ЦПК України, рішення іноземного суду або арбітражного суду може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання рішенням законної сили, а стягнення по аліментам за останні три роки. А в разі пропуску трирічного терміну, за діючими міжнародними Конвенціями ми повинні відмовити в задоволенні клопотання, як це зазначено в Законі України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”.
По справі 91 взагалі відсутнє клопотання стягувана про стягнення аліментів с лита клопотання судді про визнання рішення, не витребувані інші документ.
По справі 100 справа призначена до розгляду, а потім винесена ухвали залишено без розгляду, що є неправильним. Тому що відповідно до ст. 6 Закону України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” на стадії прийняття клопотання до розгляду можемо повернути його без розгляду, в разі невідповідності поданих документів до суду, тобто відмовити в його прийнятті, а відповідно до ст. ст. 7 та 8 Закону України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів”, можемо задовольнити клопотання або відмовити в задоволенні клопотання.
По справі № 349 розглянуто клопотання на підставі одного тільки рішення суду, не витребувані та перевірені інші документи, зокрема про повідомлення божника, довідка про виконання рішення суду та інші
Питання, які поставлені в аналізі судової практики повинні бути обговорені на загальній нараді суддів Апеляційного суду м. Києва.
Питання, які поставлені в аналізі судової практики повинні бути обговорені на нараді суддів цивільної палати та президії Апеляційного суду м. Києва для того щоб в суді існувала єдина практика розгляду таких справ та для недопущення недоліків та порушень законодавства в подальшій роботі.
Суддя Апеляційного суду м. Києва О.