ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ПОСТАНОВА
30.09.2003
Справа N 1/329-41/233
Щодо розгляду касаційної скарги ВАТ
"Львівський завод гідромеханічних передач"
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Львівський завод гідромеханічних передач" на постанову Вищого господарського суду України від 20.05.2003 р. у справі за позовом Українсько-російського спільного науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Сіл-Авто" до відкритого акціонерного товариства "Львівський автобусний завод", ВАТ "Львівський завод гідромеханічних передач" про визнання недійсним договору, ВСТАНОВИЛА:
У червні 2002 р. Українсько-російське спільне науково-виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Сіл-Авто" звернулось з позовом до відкритого акціонерного товариства "Львівський автобусний завод" та відкритого акціонерного товариства "Львівський завод гідромеханічних передач" про визнання недійсним договору. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір міни майна від 15.06.1999 р. за N 57/293Г укладений між відповідачами порушує законні права та інтереси позивача як акціонера відкритого акціонерного товариства "Львівський автобусний завод".
Відкрите акціонерне товариство "Львівський автобусний завод" позовні вимоги визнало в повному обсязі, а відкрите акціонерне товариство "Львівський завод гідромеханічних передач" проти позову заперечувало, пославшись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2002 р., залишеним без зміні постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2002 р., в позові відмовлено на тих підставах, що спірний договір не суперечить чинному законодавству.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2003 р. зазначені судові рішення скасовано, а позов задоволене з тих мотивів, що договір міни майна від 15.06.1999 р. за N 57/293Г укладено з порушенням вимог Указу Президента України від 04.03.1998 р. N 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" та Положення про порядок відчуження засобів виробництва що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1995 р. за N 1020.
Ухвалою від 14 серпня 2003 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Львівський завод гідромеханічних передач" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20 травня 2003 р. з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.
В судовому засіданні представники відкритого акціонерного товариства "Львівський завод гідромеханічних передач" висловились на підтримку касаційної скарги, а представник відкритого акціонерного товариства "Львівський автобусний завод" - за її відхилення.
Українсько-російське спільне науково-виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Сіл-Авто" не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду. Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та ст. 25 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) акціонерне товариство є власником майна переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ( 697-12 ) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) управління товариством здійснюють його органи.
Як вбачається з матеріалів справи, преамбулою до договору міни майна від 15.06.1999 р. за N 57/293Г в якості підстав на його укладання з боку відкритого акціонерного товариства "Львівський автобусний завод" визначено Статут товариства, рішення правління товариства від 23.03.1999 р. та рішення Спостережної ради від 09.04.1999 р., погоджених Міністерством промислової політики України та Національним агентством України з управління державними корпоративними правами, а з боку відкритого акціонерного товариства "Львівський завод гідромеханічних передач", в свою чергу, визначено Статут товариства, рішення правління товариства від 12.02.1999 р., рішення Спостережної ради від 18.02.1999 р. та рішення Загальних зборів акціонерів товариства від 30.04.1999 р.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) акціонери мають право:
- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом ( 1576-12 );
- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);
- вийти в установленому порядку з товариства;
- одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Отже, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.
Тому висновок суду касаційної інстанції про те, що спірна угода порушує права позивача не ґрунтується на законі.
Помилковим є також твердження Вищого господарського суду України про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли невірного висновку, що на спірні правовідносини не поширюються дія Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1995 р. за N 1020.
Назва зазначеного Положення визначає порядок відчуження (продажу, списання, передачі з балансу на баланс, обміну тощо) від держави засобів виробництва (в ч. основних фондів), що є державною власністю.
Договір міни майна від 15.06.1999 р. за N 57/293Г, було укладено щодо майна відкритого акціонерного товариства.
Окрім того, спірна угода стосується прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства "Львівський автобусний завод", а Українське-російське спільне науково-виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Сіл-Авто" не володіє правом представляти його інтереси в суді.
Отже, суд першої та апеляційної інстанцій вірно відмовили в позові.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 20.05.2003 р. підлягає скасуванню, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2002 р. залишенню в силі, як законна та обґрунтована.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 20.05.2003 р. у справі N 1/329-41/233 - скасувати, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2002 р. залишити в силі.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.