Как обжаловать решения налоговых органов
в соответствии с КАС Украины.
Прецедент.
Как мы обещали, наши статьи по вопросам защиты прав хозяйствующих субъектов будут носить сугубо практический характер. Не станет исключением и данный материал, в котором мы рассмотрим, как составить исковое заявление в хозяйственный суд по вопросу признания недействительным (отмены) налогового уведомления налоговой инспекции.
Наша статья будет состоять из двух эпизодов, повлекших доначисление налогов, применение финансовых санкций и принятие налоговых уведомлений:
- Эпизод первый - налоговой инспекцией вынесено налоговое уведомление, составленное по следующему “нарушению”: оплата предприятием-плательщиком налога на прибыль, занимающимся туристическими услугами, частному предпринимателю по договору за услуги, которую, по мнению сотрудников налоговой инспекции, нельзя включать в валовые расходы. В этом импровизированном деле фигурирует и еще один нюанс - налоговый орган отказывается признать акт оказанных услуг достаточным документальным подтверждением того, что услуга оказана, и требует еще и иные подтверждающие документы;
- Эпизод второй - налоговой инспекцией вынесено налоговое уведомление, составленное по иному “нарушению”: отчуждение без согласования с налоговым органом имущества предприятия, которое находится в налоговом залоге. При этом проверка была проведена внепланово, без решения суда и в ее процессе принимал участие сотрудник налоговой милиции.
Учитывая то обстоятельство, что процессуальные документы составляются на украинском языке, нижеприведенное исковое заявление тоже будет изложено на украинском.
Эпизод первый.
До Господарського суду___________________
Позивач: ________________________________
Відповідач: ______________________________
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання недійсним індивідуального
акту ненормативного характеру:
податкового повідомлення - рішення
від 16.08.2005 р. № 000.
Керуючись статтями 1, 2, 21, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України від 21.12.2000р. № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2181), просимо суд визнати недійсним повністю індивідуальний акт ненормативного характеру: податкове повідомлення - рішення від 16.08.2005 р. № 000 (далі - Податкове повідомлення) з підстав порушення Відповідачем норм матеріального права при його прийнятті.
Обставини справи с такими.
Співробітниками Відповідача з 29.07.2005 р. по 11.08.2005 р. була проведена перевірка Позивача, за результатами якої булоскладено Акт від 11.08.2005 р. № 000 про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, (далі - Акт перевірки).
На підставі якого було прийнято індивідуальний акт ненормативного характеру: податкове повідомлення - рішення від 16.08.2005 р. № 000, згідно якого Позивачу було донараховане податкове зобов'язання в розмірі 56611,50грн. (вт. ч. основний платіж - 37620,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 18 991,00 грн.).
Підстави для визнання податкових повідомлень недійсними, оскільки при їх прийнятті Відповідачем були порушені норми матеріального права.
В Податковому повідомленні № 000 вказане, що сума податкового зобов'язання Позивачу була визначена згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. “а” п. 13.1 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон про оподаткування прибутку), а підставою для визначення податкового зобов'язання став Акт перевірки.
Дійсно на стор. 11-12 Акту перевірки вказано, що Позивач не мав законного права на включення до валових витрат I кварталу 2005 року 150 000,00 грн., сплачених Позивачем суб'єкту підприємницької діяльності (виконавцю за Договором) за виконані ним послуги згідно Договору № 01 на інформаційно-довідкове обслуговування від 23.01.2004 р. (додається); виконання послуг на суму 150 000, 00 грн. підтверджується Актом від 27.02.2004 р. (додається). Таке безпідставне твердження Відповідача, викладене в Акті перевірки, і стало підставою для донарахування Позивачу 37 500, 00 грн. основного платежу та 18 991, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (всього на суму 56 491, 00 грн.). В обґрунтування такого хибного твердження Відповідач на стор. 11-12 Акту перевірки вказує наступне:
- Що в лютому 2004 р. Позивач не здійснював господарську діяльність по наданню послуг відпочинку і інших послуг, а тому пов'язані із цією діяльністю витрати на сплату послуг виконавця по Договору не відносяться до валових витрат.
Позивач не заперечує проти цього, але вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що діяльність Позивача по наданню послуг відпочинку, санаторно-курортного обслуговування та інших, пов'язаних з цими послуг, є сезонною: протягом зими (в т. ч. і в лютому 2004 року) Позивач готує матеріальну, інформаційну та іншу базу для надання таких послуг, реалізує путівки, збирає інформацію про стан ринку аналогічних послуг в Україні зокрема і в Світі взагалі, - Позивач має велику потребу в такій інформації, оскільки від неї цілком залежать вся наша діяльність. А протягом сезону (осінь, весна, літо) Позивач надає послуги, якість та об'єм яких цілком залежать від підготувального (зимового) періоду. Отже, користуючись послугами виконавця за Договором, Позивач підготовлював інформаційну базу для надання послуг відпочинку, санаторно-курортних та інших послуг, - таким чином витрати Позивача по сплаті послуг виконавця за договором безпосередньо пов'язані із “підготовкою, організацією та продажем послуг”, що згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку є підставою для включення таких витрат до складу валових витрат, - що і було зроблене Позивачем;
- Що Позивачем в процесі перевірки “не надано для перевірки первинні розрахункові і інші документи, що підтверджують факт надання інформаційно-консультаційних і маркетингових послуг (як вказано в акті прийому-передачі виконаних робіт від 27.02.2004 р.), обов'язковість ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку”. Вважаємо за необхідне зазначити, що таке твердження Відповідача не відповідає дійсності і, на нашу думку, вчинене з метою ввести в оману користувачів Акту перевірки! Насправді документі, які підтверджують факт надання послуг за Договором № 01 на інформаційно-довідкове обслуговування від 23.01.2004 р., а саме - Акт прийому-передачі виконаних робіт від 27.02.2004 р. співробітникам Відповідача, які проводили перевірку, був наданий і був ними досліджений! Обов'язок складання Акту передбачений п. 8 ст. 193 ХК України, - що і було виконано сторонами Договору, - ніяких інших документів, які б підтверджували факт виконання господарського зобов'язання (в т. ч. і факт виконання послуг за Договором) між господарюючими суб'єктами, чинним законодавством України не передбачено!
Отже, твердження Відповідача про відсутність документів, які б підтверджували факт виконання послуг, є безпідставним, - а за умови цього немає підстав і для твердження про порушення Позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку підприємств.
Слід також зазначити, що винесення Відповідачем податкових повідомлень, яким Позивач фактично позбавляється належного йому майна (грошових коштів) без законних підстав, є порушенням міжнародних зобов'язань України, а саме ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованого Україною 17.07.1997 р.
Перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
1. Акт про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства закритого акціонерного товариства (копія).
2. Податкове повідомлення - рішення від 16.08.2005 р. № 000 (копія).
3. Договір № 01 на інформаційно-довідкове обслуговування від 23.01.2004 р. (копія).
4. Акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.02.2004 р. (копія).
5. Докази сплати витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.
6. Докази сплати судового збору.
З повагою,
_________________________
/________________________/
МП
Эпизод второй.
До Господарського суду____________________
Позивач:_________________________________
Відповідач: ______________________________
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання дій відповідача неправомірними
та про визнання недійсним індивідуального акту
ненормативного характеру податкового
повідомлення - рішення від 21.03.2005 р. № 000.
Керуючись статтями 1, 2, 21, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2181), Законом України від 04.12.1990 р. № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон про ДПС), просимо суд:
- перше - визнати дії Відповідача по перевірці Позивача неправомірними та такими, що порушують право Позивача на вільне ведення господарської діяльності;
- друге - визнати недійсним індивідуальний акт ненормативного характеру Податкове повідомлення - рішення від 21.03.2005 р. № 000 (далі - Податкове повідомлення), з таких підстав: при прийнятті Податкового повідомлення було порушено норми матеріального права; прийняття Податкового повідомлення було пов'язане із неправомірними діями Відповідача у відношенні Позивача.
Згідно зі ст. 21 КАС України Позивач заявляє в цій позовній заяві дві вимоги, оскільки вони пов'язані між собою підставою виникнення - проведення Відповідачем перевірки Позивача.
Обставини справи е такими.
Згідно Податкового повідомлення, яке ґрунтується на Акті про результати перевірки з питання стану збереження та проведення операцій з активами, які перебувають у податковій заставі (далі - Акт перевірки), проведеною з 25.01.2005 р. по 17.03.2005 р. податковим керуючим, Позивачу були донараховані податкові зобов'язання за платежем “3023030300 Адміністративні штрафи та інші санкції”: штрафні (фінансові) санкції в сумі 180 000, 00 (сто вісімдесят тисяч гривень 00 коп.).
Перше. Підстави для визнання дій Відповідача по проведенню перевірки Позивача неправомірними.
Згідно п. 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-ХП “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції Закону України від 12.01.2005 р. № 2322-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)”), органам ДПС дозволяється здійснювати перевірки трьох типів:
- документальна невиїзна перевірка;
- планова виїзна перевірка;
- позапланова виїзна перевірка.
Здійснення інших видів перевірок (в т. ч. “перевірок стану збереження активів платника податку, які перебувають в податковій заставі” - вид перевірки, вказаний в Акті перевірки) чинним законодавством України не передбачено!
Перевірка Позивача проводилась у приміщеннях Позивача.
Перевірка Позивача, яка проводилась співробітниками Відповідача з 25.01.2005 р. по 17.03.2005 р., не була передбачена в планах перевірки Позивача; також перевірка проводилась не за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності, про проведення перевірки Позивача не було повідомлено за десять днів до її початку, як це передбачено абзацами першим - п'ятим статті 11-1 Закону про ДПС. На підставі вищевказаного ми приходимо до висновку, що проведена перевірка Позивача не є плановою виїзною перевіркою.
За ознаками позапланової перевірки, які містяться у абзаці шостому статті 11-1 Закону про ДПС, проведена перевірка Позивача класифікується як “позапланова”.
Чинним під час перевірки, яка проводилась на підприємстві Позивача з 25.01.2005 р. по 17.03.2005 р., Законом про ДПС в редакції Закону України від 12.01.2005 р. № 2322-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)”, далі - Закон про посилення правового захисту), який набрав чинності 16.02.2005 р. (отже, був чинним на момент проведення перевірки), встановлено обов'язкові імперативні приписи, лише виконавши які, орган державної податкової служби має законне право проводити позапланову перевірку, а саме:
- наявність передбачених абзацем шостим статті 11-1 Закону про ДПС підстав для проведення позапланової перевірки, - в Акті перевірки немає посилань на підстави, які передбачені чинним законодавством для проведення позапланової перевірки Позивача;
- позапланова перевірка може здійснюватись, як це передбачено абзацем сьомим статті 11-1 Закону про ДПС, лише на підставі рішення суду, яке Позивачу надано перевіряючими не було; згідно статті 11-2 Закону про ДПС відсутність рішення суду на проведення позапланової перевірки є підставою для недопущення посадових осіб податкового органу до проведення позапланової перевірки;
- згідно абзацу десятого статті 11-1 Закону про ДПС позапланова перевірка не може тривати більше ніж 10 днів, - проведена співробітником Балаклійської МДПІ на підприємстві Позивача перевірка продовжувалась п'ятдесят один день;
- вищевказане є порушенням чинного законодавства України.
Згідно ст.11-1 Закону про ДПС працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні перевірок, які проводяться органами ДПС, як це вбачається із преамбули акту перевірки та заключної частини, при проведенні перевірки Позивача приймав участь співробітник податкової міліції, що є порушенням чинного законодавства України.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, ми приходимо до висновку, що дії перевіряючих по перевірці Позивача є кричущим порушенням чинного законодавства України, а саме:
-статей 11-1 та 11-2 Закону про ДПС;
- п. 2.2 статті 2 Закону № 2181, яким передбачено, що контролюючі органи повинні здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів тільки в межах їх компетенції, встановленої Законом;
- п. 6 статті 19 Господарського кодексу України, згідно якого органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання;
- статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способами, передбаченими Конституцією та законами України.
Щодо підпункту 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181, на який як на підставу проведення перевірки Позивача посилається Відповідач в Акті перевірки, то ми вважаємо за необхідне зазначити, що ця норма Закону № 2181 не дає органам ДПС прав проводити позапланові перевірки і взагалі не містить норм, які б регулювали порядок проведення перевірок господарюючих суб'єктів та визначали підстави для виникнення у податкового органу права на їх проведення.
На підставі вищевказаного просимо суд визнати дії Відповідача по проведенню перевірки Позивача неправомірними та такими, що порушують права Позивача на вільне ведення господарської діяльності.
Друге. Підстави для визнання Податкового повідомлення недійсним.
1. Перше порушення чинного законодавства, яке призводить до визнання Податкового повідомлення недійсним.
Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181 Податкове повідомлення складається контролюючим органом лише тоді, коли сума податкового зобов'язання розраховується податковим органом самостійно в порядку, передбаченому ст. 4 Закону № 2181.
В пп. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181 вказаний вичерпний перелік випадків, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно розрахувати суму податкових зобов'язань платника податків, а саме:
- платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
- дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
- контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
- згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Виходячи з вищевказаного, ми приходимо до висновку, що у випадку, який розглядається, Відповідач не мав законних підстав, передбачених Законом № 2181, для винесення оскаржує -мого Податкового повідомлення!
2. Друге порушення чинного законодавства, яке призводить до визнання Податкового повідомлення недійсним.
Згідно податкового повідомлення, воно прийняте відповідно до пп. 17.1.8 ст. 17 Закону № 2181, яким передбачено наступне: “Уразі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужував такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами”.
Вважаємо, що проведені Позивачем операції по поставці (відчуженню) товарів, які вказані в Акті перевірки, на підставі якого було прийняте Податкове повідомлення, не потребували згоди податкового орану (Відповідача), отже фінансові санкції згідно Податкового повідомлення застосовані безпідставно.
В п. 2.4. Акту перевірки вказано, що Позивач припустився порушення абзацу “а” пп. 8.6.1 п. 8.6 статті 8 Закону № 2181, здійснивши господарську операцію по поставці товару згідно Договору поставки № 3 від 08.10.2004 р. за 180 000, 00 грн. (в т. ч. ПДВ) без попереднього узгодження із податковим органом.
Ми вважаємо, що таке твердження є безпідставним, та являє собою перекручення норм Закону, оскільки абзац “а” пп. 8.6.1 п. 8.6 статті 8 Закону № 2181, як це було доведено вище, не вимагає від платника податку, активи якого перебувають у податковій заставі, узгодження з податковим органом операції по продажу товару за кошти за цінами, які є не меншими за звичайні. Що і було зроблене скаржником у повній відповідності із чинним законодавством України без попереднього узгодження із ДШ.
В п. 2.4 Акту перевірки безпідставно зазначено, що розрахунки по господарській операції по поставці товару були проведені Позивачем у негрошовій формі, - з цим твердженням погодитись не можна за таких причин:
- згідно статей 2 та 7 Договору поставки товарно-матеріальних цінностей № 3 від 08.10.2004 р., за яким Позивачем було відчужено покупцю товар, передбачено грошову форму розрахунків за товар шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у безготівковій формі, - отже Договір передбачав проведення розрахунків у грошовій формі (тобто за “кошти”);
- скориставшись своїм правом, передбаченим п. 3 статті 203 Господарського кодексу України, покупець припиняє господарське зобов'язання зарахуванням, - отже Позивач не проводив розрахунків у негрошовій формі, - такі розрахунки були проведені покупцем без участі Позивача на підставі норми Господарського кодексу, таким чином немає законних підстав для викладеного у п. 2.4 Акту твердження про “проведення негрошової форми розрахунків”, оскільки Позивач навіть не приймав участі в проведенні таких розрахунків.
Таким чином, при продажу товару Позивач діяв у повній відповідності із чинним законодавством України, яке не потребує в цьому випадку узгодження такої операції з податковим органом.
На підставі вищевказаного просимо суд визнати Податкове повідомлення недійсним, оскільки Позивач, майно якого перебувало у податковій заставі, здійснював господарські операції поставки товарів відповідно до норм чинного податкового законодавства України, отже немає і підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, які згідно п. 17.1 статті 17 Закону № 2181 застосовуються лише за порушення податкового законодавства.
3. Третє. Застосування Відповідачем норм закону, визнаних неконституційними.
Згідно Рішення Конституційного суду України № 2-рп/2005 по справі № 1-9/2005, яке набуло законної сили 24.03.2005 р., перший абзац пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 та деякі інші норми цього Закону, які стосуються саме податкової застави, визнані неконституційними, отже застосування штрафних (фінансових) санкцій за “порушення” норм законодавства України, які визнані неконституційними, вважаємо безпідставним! За цієї підстави просимо суд визнати Податкове повідомлення недійсним, оскільки підставою його винесення було застосування Відповідачем норм закону, визнаних неконституційними.
4. Четверте. Порушення прав Позивача, пов'язане із винесенням Податкового повідомлення. Оскільки при винесенні Податкового повідомлення були порушені права Позивача, вважаємо що це є підставою для визнання його недійсним та просимо суд скасувати Податкове повідомлення з цієї підстави.
Слід також зазначити, що винесення Відповідачем Податкового повідомлення, яким Позивач фактично позбавляється належного йому майна (грошових коштів) без законних підстав, а також пов'язане із його винесенням порушення прав Позивача є порушенням міжнародних зобов'язань України, а саме ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованого Україною 17.07.1997 р.
Перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
1. Акт про результати перевірки з питання стану збереження та проведення операцій з активами, які перебувають у податковій заставі (копія).
2. Податкове повідомлення - рішення від 21.03.2005 р. № 000 (копія).
3. Договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 3 від 08.10.2004 р. (копія).
4. Специфікація № 1 до Договору № 3 від 08.10.2004 р. (копія).
5. Накладна № 5 від 19.10.2004 р. (копія).
6. Податкова накладна № 8 від 19.10.2004 р. (копія).
7. Повідомлення № 3 від 22.10.2004 р. про припинення зобов'язань шляхом зарахування (копія).
З повагою,
____________________
/___________________/
МП
“Экспресс анализ законодательных и нормативных актов”, № 41 (511) , 10 октября 2005 г.
Подписной индекс 40783