ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
22.08.2003 N 23/80-03-2646
Про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень
За позовом ЗАТ до відповідача ДПА про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ.
Суть спору:
Позивач звернувся до суду із позовом та уточненням позовних вимог, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 31.03.2003 р., вказуючи на неправомірність визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1215510 грн. та, відповідно, застосованих штрафних санкцій по цьому податку на суму 121551 грн. у зв'язку з відсутністю порушень пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.6 ст. 7, пп. 8.1.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі - Закон про прибуток), а також неправомірність визначення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1874880 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 332911,95 грн. у зв'язку з відсутністю порушень п. 4.5 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.3, пп. 7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (далі - Закон про ПДВ), а також визначення суми податкових зобов'язань з прибуткового податку на суму 55047,15 грн. та штрафних санкцій по цьому податку на суму 110094,3 грн. у зв'язку з відсутністю порушення ст. 2, п. 3 ст. 7, ст. 11, 12, 19 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (далі - Декрет), а також неправомірність застосування штрафних санкцій на суму 300 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 "Про затвердження штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ про готівку) у зв'язку з відсутністю порушення п. 2.12 постанови Правління НБУ від 19.02.2001 р. N 72 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі - Положення N 72).
В обґрунтування неправомірності здійсненого донарахування податків та застосування штрафних санкцій позивач послався на неврахування ДПА при здійсненні перевірки специфіки обліку та формування на підприємстві позивача собівартості проданих товарів та обліку товарів, повернутих покупцями; несуперечність ведення позивачем податкового обліку операцій з повернення товарів вимогам п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ); припущення ДПА арифметичних помилок при розрахуванні приросту та збитків балансової вартості покупних товарів, матеріалів на складах; застосування відповідачем нормативних актів, дія яких зупинена, а також нормативних актів, які не поширюються на правовідносини, що виникли між позивачем та СПД, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності; неправомірність виключення ДПА зі складу валових витрат позивача документально підтверджених витрат на суму 2213333,36 грн., сплачених позивачем за маркетингові послуги ТОВ по договору від 21.05.2002 р. N 1-ЕК; неправомірність виключення ДПА зі складу валових витрат суми нарахованої амортизації основних фондів у зв'язку з неврахуванням суми витрат, пов'язаних з проведенням поточного та капітального ремонтів основних виробничих фондів, у тому числі орендованих; неправомірність неприйняття ДПА валових витрат позивача у зв'язку з введенням в експлуатацію необоротних малоцінних активів (основних виробничих фондів, вартість яких менше 1000 грн.); припущення ДПА методологічної помилки при визначенні валових витрат по сплаті не отриманих товарів (робіт, послуг) (авансів), що призвело до перекручування вихідних даних для визначення валових витрат; неврахування ДПА, що дані бухобліку не використовуються в податковому обліку без відповідного розподілу витрат, які не відносяться до валових, та витрат, які є валовими витратами в порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток. Крім того, ДПА донарахувала податкові зобов'язання з ПДВ з посиланням на необґрунтоване зменшення позивачем податкових зобов'язань при обліку операцій з повернення споживачами (фізичними особами) придбаних товарів в порушення вимог п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), яким визначений порядок зміни суми компенсації за продані товари (роботи, послуги), а не порядок відображення податкових зобов'язань при поверненні товарів споживачами; неправомірність зменшення податкового кредиту позивача у зв'язку із застосуванням ДПА нормативних актів, які втратили силу; здійснення ДПА розрахунків всупереч норм, визначених названим законом у частині визначення сум, які підлягають сплаті до бюджету у зв'язку з придбанням (поновленням) основних фондів; неправомірне виключення ДПА зі складу валових витрат сум, сплачених за консалтингові та маркетингові послуги ТОВ по договору від 21.05.2002 р. N 1-ЕК, що зумовило неправомірне зменшення ДПА податкового кредиту позивача.
Позивач зазначив і про неправомірність здійсненого донарахування ДПА прибуткового податку в порушення вимог пп. "з" п. 1 ст. 5 Декрету ( 13-92 ) у зв'язку з придбанням позивачем у перелічених в акті акціонерів ЗАТ акцій, придбаних останніми на пільгових умовах з належним підтвердженням цих умов при продажу акцій, а також про неправомірність застосування штрафних санкцій за порушення готівкового обігу у вигляді витрачання готівки з виручки за наявності податкової заборгованості, тоді як позивач надав матеріальну допомогу громадянці, яка не є працівником позивача, тому ця виплата не пов'язана з оплатою праці.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на відповідність порушень, зафіксованих в акті перевірки, положенням Закону про прибуток ( 334/94-ВР ), Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), Декрету ( 13-92 ), Указу про готівку ( 436/95 ).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
ДПА здійснила комплексну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 01.01.2003 р., за результатами якої був складений акт перевірки від 27.03.2003 р. N 127/23-1012.
На підставі цього акта перевірки ДПА прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2003 р.
В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях вказано про визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1215510 грн. та, відповідно, застосованих штрафних санкцій по цьому податку на суму 121551 грн. у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1, пп. 5.3.9, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.6 ст. 7, пп. 8.1.2 ст. 8 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ), визначення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1874880 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 332911,95 грн. у зв'язку з порушенням п. 4.5 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.3, пп. 7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), а також визначення суми податкових зобов'язань з прибуткового податку на суму 55047,15 грн. та штрафних санкцій по цьому податку на суму 110094,3 грн. у зв'язку з порушенням ст. 2, п. 3 ст. 7, ст. 11, 12, 19 Декрету ( 13-92 ), а також застосування штрафних санкцій на суму 300 грн. на підставі ст. 1 Указу про готівку ( 436/95 ) у зв'язку з порушенням п. 2.12 Постанови N 72.
Здійснене ДПА донарахування зазначених податків та прийняття ДПА оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій є неправомірними з таких підстав.
1. В акті перевірки вказано про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 384,5 тис. грн. у зв'язку з порушенням вимог п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ), а саме при визначенні приросту (убутку) ТМЦ при поверненні товарів позивачу (продавцю) покупцями (споживачами) з посиланням на відображення такого повернення тільки у книзі реєстрації розрахункових операцій без відображення у регістрах бухобліку та у бухгалтерському обліку проводкою Дт 70 Кт 36. Зазначивши при цьому про ненадання позивачем руху товарів по рахунку 281 "Товари на складі", ДПА вказала про неможливість встановлення оприбуткування повернутих покупцями товарів на суму 203,2 тис. грн., у тому числі у III кварталі 2002 р. на суму 54,1 тис. грн. та у IV кварталі 2002 р. на суму 149,1 тис. грн. Під час перевірки ДПА збільшила залишки товарів по рахунку 281 "Товари на складі" станом на 01.10.2002 р. на суму повернутих покупцями товарів - 54,1 тис. грн. та станом на 01.01.2003 р. - на суму 149,1 тис. грн. із зазначенням про заниження балансової вартості товарів на кінець звітного періоду та, відповідно, завищення валових витрат на загальну суму 203,2 тис. грн.
Поряд з цим, ДПА вказала на неправильне визначення позивачем приросту (убутку) ТМЦ внаслідок невідповідності даних бухобліку (дебетове сальдо станом на 01.10.2002 р., на 01.01.2003 р. по рахунку 20 "Виробничі запаси", 22 "МШП", 28 "Товари") даним декларації (відомість про балансову вартість матеріальних ресурсів та малоцінних предметів, відомість про балансову вартість товарних запасів) та невідповідності залишків матеріальних ресурсів станом на 01.10.2002 р., визначених у відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів та малоцінних предметів, наведених у декларації за III та IV квартали 2002 р., що зумовило завищення валових витрат на загальну суму 160,6 тис. грн., у тому числі III квартал 2002 р. - 62,5 тис. грн., IV квартал 2002 р. - 98,1 тис. грн.
Крім того, позивач не вираховував із залишку на початок періоду вартість товарів з минулим терміном придатності, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, що зумовило завищення валових витрат у III кварталі 2002 р. на суму 3000 грн. та у IV кварталі 2002 р. на суму 17,7 тис. грн.
Твердження ДПА про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з припущенням вищезазначених порушень на загальну суму 384,5 тис. грн. з посиланням на неправильне визначення приросту (убутку) ТМЦ в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) (із змінами та доповненнями, діючими у періоді, що перевіряється) є неправомірним з таких підстав.
Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.
В акті перевірки містяться суперечливі твердження ДПА щодо повернення товару кінцевими споживачами, відображеного позивачем тільки у книзі реєстрації розрахункових операцій без відповідного відображення у регістрах бухобліку, із зазначенням при цьому про відображення у бухобліку проводкою Дт 70 Кт 36 повернення товару юридичними особами та фізичними особами - СПД. Крім того, твердження ДПА про ненадання позивачем до перевірки руху товарів по рахунку 281 "Товари на складі" із зазначенням про неможливість встановити оприбуткування повернутих покупцями товарів свідчить про неправомірність вищезазначеного твердження ДПА щодо невідображення повернення товару у регістрах бухобліку, а також неправомірність збільшення ДПА залишків товарів позивача по рахунку 281 "Товари на складі" на суму повернутих покупцями товарів станом на 01.10.2002 р. на 54,1 тис. грн. та 01.01.2003 р. на суму 149,1 тис. грн., оскільки ненадання до перевірки даних рахунку 281 "Товари на складі" не може свідчити про неоприбуткування позивачем повернутих покупцями товарів та відсутність у ДПА підстав для збільшення залишків товарів по цьому рахунку і, відповідно, здійснення коригування валових витрат.
Крім того, бухоблік позивача ведеться відповідно до ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) із застосуванням машинного оброблення документів бухобліку - комп'ютерної програми бухгалтерського обліку "1С:Підприємство" - модуль "1С:Бухгалтерія", версія 7.7, адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку. В цій програмі облік по рахунку 281 "Товари на складі" ведеться по групах товарів без урахування асортиментного обліку відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухобліку 9 "Запаси". Оперативний асортиментний облік ведеться з використанням комп'ютерного торговельного модуля працівниками складського господарства відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ).
У Головній книзі повернення товарів від покупців відображається: повернення товару від юридичних осіб та СПД - фізичних осіб у журналі-ордері Дт 704 "Вирахування з доходу" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"; повернення від споживачів - фізичних осіб враховується у сумі розрахункових операцій поточного дня по кожному РРО (шляхом зменшення доходів від реалізації на суму повернутих грошових коштів).
Повернення товарів на склад від юридичних осіб, фізичних осіб - СПД та кінцевих споживачів відображається у журналі-ордері бухгалтерською проводкою Дт 902 "Собівартість реалізованих товарів" Кт 281 "Товари на складі" методом сторно на суму собівартості повернутих товарів. При цьому в торговельній програмі відображається повернення товару на склад в момент повернення відповідно до асортиментного переліку. По завершенні кожного місяця підприємством здійснюється відображення собівартості проданих та повернутих товарів, що відображається в журналі-ордері по рахунку 281 та рахунку 902.
Дані синтетичного та аналітичного обліку: журнали-ордери, відомості по рахунку 702 "Доходи від реалізації", 704 "Вирахування з доходу", 902 "Собівартість реалізованих товарів", 281 "Товари на складі", розшифровки про собівартість реалізованих товарів та повернень, звітів про РРО, первинних документів (акти, накладні на повернення товару, акти повернення товарів від кінцевих споживачів) свідчать, що у III та IV кварталах 2002 р. позивач відобразив повернення товарів від покупців (юридичних та фізичних осіб - СПД, а також кінцевих споживачів - фізичних осіб) з урахуванням ПДВ на загальну суму 247839,37 грн., у тому числі за покупним товаром - 105460,7 грн., по товару, отриманому на умовах договорів комісії, - 142378,27 грн.
Крім того, до суми повернення товару включено повернення товарів із строками реалізації, що закінчуються, про що свідчать накладні та акти із зазначенням причин повернення товару.
Вищевикладене свідчить про відображення позивачем в бухобліку повернення товарів методом "сторно", який не зумовлює заниження в податковому обліку балансової вартості товарів на початок звітного періоду. Зменшення позивачем у зазначені періоди валових доходів, відображених в бухобліку, на суми повернутих товарів, коригування валових витрат за п. 5.9 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ), зменшення вартості запасів на початок звітного періоду на загальну суму 77406,04 грн. по закупівельній вартості без ПДВ, у тому числі III кв. 2002 р. - 28802,79 грн., IV кв. 2002 р. - 48603,25 грн., свідчить про незаниження позивачем балансової вартості товару на кінець звітного періоду та незавищення валових витрат на загальну суму 203,2 тис. грн. та, відповідно, про неправомірність здійсненого ДПА зменшення валових витрат позивача III кв. 2002 р. на суму 54,1 тис. грн., IV кв. 2002 р. на суму 149,1 тис. грн., з посиланням на невідображення позивачем в бухобліку повернення товарів покупцями.
Відповідно до п. 1.4 Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом МФУ від 11.06.98 р. N 124 (зареєстрованим в Мін'юсті України 03.07.98 р. N 417/2857), облік приросту (убутку) товарних і матеріальних ресурсів ведеться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до Закону включаються до складу валових витрат. Якщо вказані товарні запаси і матеріальні ресурси у звітному періоді використані на цілі, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукцій (робіт, послуг), то їх балансова вартість вираховується із суми, відображеної у графі "залишок на початок періоду" відповідної відомості, складеної за додатками 1 і 2 до цього Порядку. У разі переоцінки товарних запасів і матеріальних ресурсів сума дооцінки додається, а сума уцінки вираховується із суми, відображеної у графі "залишок на початок періоду" відповідної відомості, складеної за додатками 1 і 2 до цього Порядку.
При здійсненні перевірки ДПА не провела розмежування між витратами, пов'язаними та не пов'язаними з підготовкою, організацією та веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), що призвело до неправильного визначення ДПА суми завищених валових витрат у III кварталі 2002 р. на суму 62,5 тис. грн., у IV кварталі 2002 р. на суму 98,1 тис. грн. із зазначенням про неправильне визначення приросту (убутку) ТМЦ у зв'язку з невідповідністю даних бухобліку даним декларації за III та IV квартали 2002 р.
Крім того, ДПА в порушення вимог п. 1.4 названого Порядку розрахувала приріст (убуток) з урахуванням залишків запасів палива для легкових автомобілів, відображених у Головній книзі та на рахунку 203 "Паливо", в порушення вимог пп. 5.4.10 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ).
Невідповідність даних у бухобліку по рахунку 203, відображених у Головній книзі, та в декларації за IV квартал 2002 р. на суму 4932 грн. у зв'язку з помилковим завищенням суми залишків по цьому рахунку не призвела до завищення валових витрат.
Не призвело до завищення валових витрат IV кварталу 2002 р. і завищення на 325 грн. залишків по рахунку 22 "МШП" та на 2672 грн. залишків по рахунку 281 "Товари", а також розбіжності по рахунку 205 з даними, відображеними у відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів та малоцінних предметів у III кварталі 2002 р. на 39261,43 грн. та у IV кварталі 2002 р. на 66101,22 грн., які виникли при розрахуванні приросту (убутку) товарних залишків в залишках на початок звітного періоду з урахуванням суми фактично витрачених у звітному періоді будматеріалів на поточний ремонт у межах 5 % балансової вартості основних фондів на початок 2002 року (на кінець звітного кварталу позивач не враховував залишки по рахунку 205, придбання будматеріалів позивач не відносив на валові витрати).
Вищезазначене свідчить про неправомірність здійсненого ДПА зменшення валових витрат позивача III кв. 2002 р. на суму 62,5 тис. грн., IV кв. 2002 р. на суму 98,1 тис. грн.
Здійснене ДПА зменшення валових витрат позивача у III кварталі 2002 р. на суму 3 тис. грн. та у IV кварталі 2002 р. на суму 17,7 тис. грн., з посиланням на порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 названого Закону ( 334/94-ВР ) та п. 1.4 названого Порядку у зв'язку з невирахуванням позивачем із залишку на початок періоду вартості товарів з терміном придатності, який закінчується, що не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, продажем продукції, є неправомірним на підставі вищезазначеного. Оскільки згідно з актами повернень та накладними позивач приймав повернуті товари покупцями для наступного їх продажу не з минулим строком придатності, а з тим, що закінчується. За даними бухобліку повернення товарів покупцями з строками, що закінчуються, відображалося позивачем у загальній сумі повернень. В податковому обліку вартість повернутих товарів із строками, що закінчуються, позивач враховував при розрахуванні приросту (убутку) товарних залишків. Зіставлення повернутих товарів із строками реалізації, що закінчуються, становить 23,9 тис. грн. (у тому числі ПДВ), а не 24,8 тис. грн. (у тому числі ПДВ), як зазначено ДПА в акті перевірки. Різниця між даними позивача та даними перевірки складає 0,9 тис. грн. (у тому числі ПДВ), яка виникла у зв'язку з невідповідністю даних, зазначених в акті перевірки, даним, вказаним в актах повернення товарів та накладних на повернення цих товарів.
2. Здійснене ДПА зменшення валових витрат за III квартал 2002 р. на суму 3,6 тис. грн., з посиланням на порушення позивачем пп. 7.3.6 ст. 7 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) та пп. 3.2.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. N 214 (зареєстровано у Мін'юсті 14.08.97 р. N 313/2117), із зазначенням про неправомірне відображення у рядку 29.10 додатка "З" до декларації перерахунку дебіторської або кредиторської заборгованості в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, в гривні - при збільшенні або зменшенні офіційного валютного обмінного курсу НБУ є неправомірним з таких підстав.
В акті перевірки зазначено про завищення позивачем валових витрат на суму 3,6 тис. грн., відображених у рядку 29.10 додатка "З" до декларації про прибуток підприємства за III квартал 2002 р. при перерахуванні заборгованості в іноземній валюті по постачальниках: Польща - курсова різниця складає 0,028 грн., Молдова - курсова різниця складає 0,035 грн.
В додатку "З" до декларації про прибуток за III квартал 2002 р. у рядку 29.10 "заборгованість в іноземній валюті дебіторська (від'ємна різниця) та кредиторська (позитивна різниця)" позивачем зазначено 3,7 тис. грн.
Згідно з відомістю про суми кредиторської та дебіторської заборгованості позивача за 2002 рік, станом на 01.10.2002 р. за постачальником з Польщі рахується дебіторська заборгованість на суму 63680,85 дол. США, курсова різниця по перерахунку заборгованості становить позитивну різницю 27,9 грн. та підлягає відображенню у декларації про прибуток підприємства у валових доходах в додатку "Б" в рядку 2.5; з Молдови - рахується кредиторська заборгованість на суму 43094,2 дол. США, курсова різниця по перерахунку заборгованості становить позитивну різницю 35,5 грн. та підлягає відображенню у декларації про прибуток підприємства у валових витратах в додатку "З" в рядку 29.10. З даних рахунку 945 "Втрати від операційної курсової різниці" вбачається, що у III кварталі 2002 р. різниця між Міжбанківським курсом іноземної валюти та курсом НБУ становить 3747,22 грн. При цьому позивачем в додатку "З" в рядку 29.10 декларації про прибуток підприємства за III квартал 2002 р. зазначена сума була помилково відображена, тоді як її слід було відобразити у рядку 29.11 цього додатка. Це свідчить про зменшення ДПА валових витрат позивача на суму 3,6 тис. грн. у рядку 29.10 додатка "З" декларації про прибуток підприємства за III квартал 2002 р. при перерахуванні дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті без урахування відображеної в декларації курсової різниці. Проведений аналіз загальної суми валових витрат підприємства з урахуванням відображеної в декларації курсової різниці свідчить про незміну загальної суми валових витрат, помилкове відображення позивачем валових витрат по зазначеній операції не призводить до зменшення валових витрат позивача на 3,6 тис. грн.
3. Здійснене ДПА зменшення валових витрат за IV квартал 2002 р. на суму 476,6 тис. грн. з посиланням на порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) у зв'язку з віднесенням позивачем до складу валових витрат вартості транспортних послуг, наданих СПД на суму 286,2 тис. грн. та СПД на суму 190,4 тис. грн. по актах виконаних робіт при відсутності первинних документів, передбачених п. 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України, Мінтрансу України від 07.08.96 р. N 228/253 (зареєстровано в Мін'юсті України 28.08.96 р. N 483/1508) (далі - Інструкція N 228), п. 1.2, 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.98 р. N 74 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.03.98 р. N 149/2589) (далі - Інструкція N 74), є неправомірним на підставі такого.
Твердження ДПА про завищення позивачем валових витрат у IV кварталі 2002 р. на суму 190,4 тис. грн., сплачених СПД за надані транспортні послуги по договору від 16.07.2001 р. N 1 про надання транспортних послуг, є неправомірним, оскільки у другому півріччі 2002 р. договірні умови, обумовлені цим договором, сторонами не виконувалися, що обґрунтовує відсутність документів, підтверджуючих надання позивачу транспортних послуг зазначеною особою. Сума у розмірі 190,4 тис. грн. була перерахована СПД у другому півріччі 2002 р. як плата за суборенду складського приміщення загальною площею 793,3 кв. м, розташованого в м. Одесі, по договору суборенди від 17.07.2001 р. Зазначена плата за суборенду розрахована позивачем відповідно до п. 5.1 зазначеного договору за 6 місяців та відображена в журналі-ордері по рахунку 631. Твердження відповідача, що СПД не мав права надавати вищезазначений об'єкт в суборенду у зв'язку зі зміною власника, не заслуговує на увагу, оскільки зазначений договір суборенди сторонами не розірвався, згода на продовження його дії дана новим власником відповідно до вимог ст. 267, 268 ЦКУ ( 1540-06 ). Крім того, договір суборенди не визнаний недійсним судом.
Дані обставини підтверджуються договорами оренди та суборенди, додатковими угодами та листами учасників договорів.
Твердження відповідача про правомірність зменшення ДПА валових витрат позивача за IV квартал 2002 р. на суму 286,2 тис. грн. у зв'язку з неприйняттям витрат по оплаті транспортних послуг, наданих позивачу СПД по договору від 20.06.2001 р. N 1, є неправомірним, оскільки згідно з п. 2.2.1, 2.2.3 цього договору замовник зобов'язаний здійснити завантаження вантажу та згідно з актом виконаних робіт по перевезенню вантажів проводити оплату вартості послуг. Виконання послуг, обумовлених договором, підтверджено актами виконаних робіт, про що зазначено і в акті перевірки, в яких зазначено про перевезення вантажів легковим транспортом із зазначенням їх номерів та марок, кількості відпрацьованих годин та вартості послуг. Доказами виконання транспортних послуг СПД для позивача поряд з актами виконаних робіт є місячні відомості роботи легкового транспорту, підписані СПД та водіями, що здійснили перевезення, в яких зазначені маршрути прямування, час фактичного виїзду та повернення автомобіля, загальний час роботи та пробіг автомобіля, перераховані номери накладних на перевезення вантажів. Твердження ДПА про необхідність ТТН, талона замовника та подорожнього листа вантажного автомобіля, в обґрунтування надання послуг з перевезення вантажів із посиланням на п. 1.3 Інструкції N 228, є неправомірним, оскільки дія наказу зупинена до усунення порушень, зазначених у рішенні Держпідприємництва України від 16.10.98 р. N 17-02/10 згідно з повідомленням Держкомпідприємництва України (Урядовий кур'єр, N 43, 07.03.2000 р.). Посилання відповідача у доповненні на відзив на листи Мін'юсту України від 07.06.2000 р. N 33-32-874, МВС України від 27.07.2000 р. N 45/535, Держкомпідприємництва України від 15.05.2000 р. N 1-222/1149 не заслуговують на увагу, оскільки дія зазначеної Інструкції у період, що перевіряється, та до цього часу не поновлена у порядку, визначеному ст. 4 Указу Президента України від 03.02.98 р. N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності". Посилання відповідача на п. 1.2, 1.3 Інструкції N 74 в обїрунтування необхідності наявності у позивача подорожнього листа для віднесення до складу валових витрат витрат з придбання транспортних послуг є неправомірним, оскільки наявність подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми N 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг. Крім того, перевезення здійснювалося легковими автомобілями належними фізичними особами, які знаходилися у трудових відносинах з СПД, що підтверджується трудовими договорами з працівниками та відповідними довідками, а також відомостями роботи легкового транспорту. Зазначені автомобілі не належали СПД, а використовувалися працівниками при виконанні ними трудових зобов'язань. Тоді як згідно з п. 1.2 цієї Інструкції до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб усіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).
Крім того, неправомірними є посилання ДПА на наказ Мінтрансу та Мінстату України від 29.12.95 р. N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", який пов'язаний з первинним обліком роботи вантажного транспорту, тому неправомірним є поширення його дії на перевезення, здійснені легковим транспортом.
Неправомірними є вищезазначені вимоги ДПА і у зв'язку з їх невідповідністю вимогам ст. 4 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", згідно з яким СПД, які сплачують єдиний податок, зобов'язані вести книгу обліку доходів та витрат. Вимоги щодо необхідності оформлення ТТН, подорожніх листів, талона замовника при наданні транспортних послуг цим Указом не передбачені. Враховуючи сплату СПД єдиного податку, зазначені вимоги ДПА є неправомірними.
4. Здійснене ДПА зменшення валових витрат позивача за IV квартал 2002 р. на суму 3575,7 тис. грн. та збільшення валових витрат позивача за III квартал 2002 р. на суму 1703,7 тис. грн. (яке не зумовило донарахування податку на прибуток), з посиланням на порушення пп. 5.3.9 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) із зазначенням про необїрунтоване віднесення до складу валових витрат 1872 тис. грн. внаслідок невідповідності даних бухобліку даним декларації про прибуток підприємства рядкам 12, 25, 28 є неправомірним на підставі такого.
З додатків 9 та 10 до акта перевірки, в яких ДПА обґрунтовує наявність зазначеного порушення, вбачається, що ДПА при перевірці не досліджувалися в повному обсязі проводки по бухрахунках 921, 931, 201 - 204, 207, 209, 22, 281, 284, 286, а враховувалися дані Головної книги без зіставлення їх з розшифровками підприємства по валових витратах.
Зіставлення даних валових витрат рядків 12, 25, 28, зазначених в деклараціях про прибуток підприємства за III та IV квартали 2002 р., з даними бухобліку - рахунками 921, 931, 201 - 204, 207, 209, 22, 281, 284, 286 свідчить про їх невідповідність у зв'язку з неповним відображенням в декларації про прибуток підприємства збитків підприємства у III кварталі 2002 р., та наступне їх відображення в декларації за IV квартал 2002 р. згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ).
Здійснений аналіз вищезазначених рахунків свідчить про заниження позивачем валових витрат, пов'язаних з введенням в експлуатацію необоротних матеріальних активів, наданням послуг, придбанням товарів за III квартал 2002 р. на суму 3635,4 тис. грн. та завищенням зазначених валових витрат у IV кварталі 2002 р. на суму 2775,1 тис. грн.
Враховуючи вищезазначене, положення п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 названого Закону ( 334/94-ВР ), згідно з якими об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток підприємства, а не збитки, здійснене ДПА донарахування податку на прибуток за зазначені періоди є неправомірним.
5. Здійснене ДПА зменшення валових витрат позивача за IV квартал 2002 р. на суму 1102,5 тис. грн. з посиланням на необїрунтоване віднесення на валові витрати витрат на проведення маркетингових послуг по аналізу споживчих переваг, оцінки ефективності рекламних кампаній, результатів маркетингової діяльності на ринку лікеро-горілчаних виробів в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, Республіці Крим, м. Києві, містах Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Запоріжжі є неправомірним на підставі такого.
При перевірці не прийнято до уваги акти виконаних робіт по договору від 21.05.2002 р. N 1-ЕК з додатком 1 до нього, укладеному між позивачем та ТОВ із зазначенням про ненадання підтверджуючих документів на надання маркетингових послуг, оформлених належним чином, та не доведений зв'язок зазначених послуг з власною господарською діяльністю позивача.
Згідно зі ст. 2 договору від 21.05.2002 р. N 1-ЕК, укладеного між позивачем та ТОВ, ТОВ здійснює за дорученням позивача проведення маркетингових досліджень методами прямого анкетування, інтерв'ю, телефонного опитування, фокус-груп, Інтернет-попиту; аналіз ринків Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, а також АР Крим, виміри попиту, оцінка ємності ринку; аналіз ринку конкурентів; вироблення маркетингової стратегії, консультаційні послуги в області маркетингової діяльності клієнта.
Згідно із ст. 3 цього договору роботи по договору виконуються після отримання заявки на виконання робіт, узгоджених у двосторонньому порядку. В ст. 5 цього договору зазначено, що на підставі заявки ТОВ розраховує кошторис виконаних робіт, який оформлюється у вигляді додатків до зазначеного договору.
Позивач зобов'язується сплатити вартість робіт, виконаних третіми особами згідно з кошторисом в обумовлені строки на розрахунковий рахунок ТОВ.
У ст. 7 договору зазначено, що після закінчення виконання робіт ТОВ письмово повідомляє про готовність до здачі робіт, а позивач зобов'язується прийняти роботи та підписати акт приймання-передачі робіт або виставити письмово претензії протягом двох днів з моменту отримання акта приймання-передачі робіт.
Обсяг маркетингових досліджень по договору конкретизований в заявках N 1 та N 2 до договору. Відповідно до заявки від 23.05.2002 р. N 1 проведення досліджень здійснюється у восьми містах України - Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Львові, Одесі, Сімферополі, Запоріжжі (тоді як в акті перевірки не зазначені міста Львів, Сімферополь, а також безпідставно зазначено Крим).
Мета дослідження зазначена як аналіз споживчих переваг, оцінка ефективності рекламних кампаній та результатів маркетингової діяльності на ринку лікеро-горілчаних виробів у товарній групі "горілка", цінова категорія від 6 до 10 грн. у роздрібній торгівлі.
Розрахунок вартості одного етапу в сумі 295111 грн. здійснений у кошторису до заявки N 1. Вартість проведення дев'яти етапів складає 2656 тис. грн.
Згідно з актами виконаних робіт до зазначеного договору та додатком 1 до нього ТОВ надало маркетингові послуги, а позивач прийняв послуги на загальну суму 2656 тис. грн., а саме у III кварталі 2002 р. на суму 1333 тис. грн. (у тому числі ПДВ), у IV кварталі на суму 1323 тис. грн. (у тому числі ПДВ).
Згідно з заявкою від 22.07.2002 р. N 2 до зазначеного договору маркетингові дослідження проводилися у 12 населених пунктах: Одеса, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Кілія, Арциз, Татарбунари, Білявка, Теплодар, Котовськ, Балта, Саврань, Березівка. Мета дослідження - аналіз кількісної та фінансової ємності ринку сімейних закупок в перелічених регіонах, аналіз частини ринку існуючих торговельних організацій та виявлення рівня лояльності до них споживача.
Розрахунок вартості одного етапу на суму 146056,13 грн. здійснений в кошторису до заявки N 2. Вартість проведення чотирьох етапів складає 584224,52 грн.
Зазначене в заявці маркетингове дослідження оформлено у вигляді додатка 2 від 26.07.2002 р. до зазначеного договору.
Згідно з актами виконаних робіт до зазначеного договору та додатком 2 до нього ТОВ надало маркетингові послуги позивачу на загальну суму 584224,52 грн., а саме у III кварталі 2002 р. на суму 388224,54 грн. (у тому числі ПДВ), у IV кварталі 2002 р. на суму 194112,27 грн. (у тому числі ПДВ).
Позивачу були надані ТОВ звіти, згідно з якими роботи виконувалися поетапно, у тому числі: перший етап з 10.06.2002 р. по 20.06.2002, другий етап з 01.07.2002 р. по 10.07.2002 р., третій етап з 20.07.2002 р. по 01.08.2002 р., четвертий етап з 10.08.2002 р. по 20.08.2002 р., п'ятий етап з 01.09.2002 р. по 10.09.2002 р., шостий етап з 25.09.2002 р. по 05.10.2002 р., сьомий етап з 10.10.2002 р. по 30.10.2002 р., восьмий етап з 10.11.2002 р. по 25.11.2002 р., дев'ятий етап з 10.12.2002 р. по 25.12.2002 р.
На розгляд суду надані усі звіти ТОВ по дев'яти етапах.
Дослідження зазначених звітів свідчить, що кожний звіт відображає окремий етап досліджень. Результати досліджень, відображені у звітах, не ідентичні. Предмети дослідження - виявлення споживчих переваг в товарній групі "горілка" у визначеній ціновій категорії, а не дослідження попиту на той чи інший вид лікеро-горілчаних виробів у кожному населеному пункті.
Вищезазначене свідчить, що обумовлені договором від 21.05.2002 р. N 1-ЕК послуги та подані заявки N 1 та N 2 по договору виконані згідно з умовами договору, про що свідчать акти виконаних робіт, звіти ТОВ, кошториси з зазначенням видів виконаних робіт з розрахунком їх вартості.
Посилання ДПА в акті перевірки на недоведеність позивачем зв'язку між наданими маркетинговими послугами ТОВ та власною господарською діяльністю із зазначенням, що згідно з умовами договорів комісії по реалізації лікеро-горілчаних виробів з комітентами - ТОВ від 30.11.2002 р. N 14, з ПП від 29.07.2002 р. N 7/7, з ПП від 01.03.2002 р., комітенти зобов'язалися підтримати комісіонера-позивача через поставки та забезпечення товарів, а також проведення маркетингових та інших акцій по асортименту товару, а також із зазначенням відповідачем про відсутність права у позивача відносити до валових витрат витрати на маркетингові дослідження, оскільки витрати на проведення маркетингових та інших акцій покладено по договору комісії на комітентів, є неправомірним. Оскільки в Регламентах проведення маркетингових акцій, підписаних зазначеними комітентами та комісіонером (позивачем), зазначено, що з метою реалізації умов п. 2.1 названих договорів комісії комітент підтримує комісіонера в Одеському регіоні шляхом проведення маркетингових акцій, направлених на збільшення продажу та розширення ринку продажу товарів, а саме проведення реклами торговельних марок та виробників на радіо, по телебаченню, у печатних виданнях; розміщення зовнішньої реклами, розповсюдження подарунків, призів, організації лотерей, розиграшів, проведення заходів по зниженню цін (встановлення за погодженням з комісіонером цінових скидок), забезпечення популяризації торгових марок при проведенні концертів, свят, шоу, спонсорства.
Маркетингові акції проводяться комітентом, комісіонер має право надавати комітенту варіанти та періодичність проведення вищезазначених заходів.
Регламенти на проведення маркетингових акцій свідчать про необмеження переліченими комітентами комісіонера (позивача) при проведенні маркетингових досліджень в області визначення споживчого попиту, виявлення споживчих переваг на товари (продукцію).
Надані позивачем на розгляд суду звіти по реалізації алкогольних напоїв, дані бухобліку по рахунку 281 "Асортимент" свідчать про продаж позивачем лікеро-горілчаних виробів не тільки по договорах комісії, а також власних лікеро-горілчаних виробів, про що свідчать договори поставки з іншими постачальниками лікеро-горілчаних виробів, наявні ліцензія N 411997 з 25.07.2002 р. по 27.07.2003 р. на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ліцензія N 046109 з 05.03.2001 р. по 05.03.2006 р. на право оптової торгівлі алкогольними напоями, придбані позивачем для здійснення діяльності, визначеної у пп. "ж" п. 2.3.5 статуту позивача.
За таких обставин, маркетингові дослідження ТОВ, проведені по договору від 21.05.2002 р. N 1-ЕК, пов'язані з організацією та веденням господарської діяльності позивача згідно з пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) та правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.
6. Поряд з вищезазначеним в акті перевірки ДПА зазначила про порушення позивачем пп. 8.1.2, пп. 8.3.6 ст. 8 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ), посилаючись на неведення позивачем податкового обліку вартості груп основних фондів та необїрунтоване нарахування амортвідрахувань на загальну суму 212,2 тис. грн., у тому числі у III кварталі 2002 р. - 89,5 тис. грн., у IV кварталі 2002 р. - 122,7 тис. грн. за рахунок необґрунтованого збільшення вартості груп основних фондів, які підлягають амортизації.
Зазначене твердження ДПА є неправомірним, оскільки пп. 8.3.6 ст. 8 названого Закону ( 334/94-ВР ) встановлює, що порядок бухобліку балансової вартості груп основних фондів установлюється МФУ. Ця норма Закону не регулює порядок податкового обліку основних фондів.
Бухоблік основних засобів та нематеріальних активів ведеться позивачем відповідно до діючих стандартів (про що зазначено в акті перевірки).
Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань визначається пп. 8.3.1 - 8.3.5 ст. 8 названого Закону ( 334/94-ВР ).
Надані позивачем регістри бухобліку - аналізи рахунків та картки рахунків десятого класу свідчать про дотримання позивачем зазначених вимог названого Закону ( 334/94-ВР ).
При цьому позивач дотримувався вимог пп. 8.1.2 ст. 8 цього Закону ( 334/94-ВР ) при визначенні складу витрат, що підлягають амортизації.
При розрахуванні амортвідрахувань за друге півріччя 2002 р. ДПА припустилася методологічних та арифметичних помилок, що вбачається з таблиць, наведених в акті перевірки, що зумовило необїрунтоване збільшення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме, при здійсненні розрахування амортвідрахувань III кварталу 2002 р. ДПА не врахувала вартість придбаних основних фондів у II кварталі 2002 р. для визначення вартості основних фондів на початок III кварталу 2002 р. в порушення вимог пп. 8.3.1 ст. 8 названого Закону ( 334/94-ВР ).
Загальні результати по групах основних фондів III та IV кварталів 2002 р., наведені в таблиці ДПА, неправильно розраховані при здійсненні додавання даних, наведених в таблиці, що свідчить про припущення ДПА арифметичних помилок.
7. В акті перевірки ДПА необґрунтовано виключено з балансової вартості 1 групи основних фондів балансову вартість поліпшень орендованого приміщення у сумі 129,4 тис. грн.
Нежитлові приміщення площею 152,9 кв. м (позначені на плані літерою "Б") та площею 1733,8 кв. м (позначені на плані літерою "А") були надані позивачу в оренду для використання під офіс та склад на підставі укладеного з ВАТ договору оренди від 01.08.2000 р. N 3. Поліпшення відповідно до п. 4.3.3 названого договору були проведені позивачем не у періоді, що перевірявся, а у IV кварталі 2000 р.
На підставі п. 8.8 ст. 8 названого Закону ( 334/94-ВР ) у IV кварталі 2000 р. була сформована балансова вартість поліпшень орендованого об'єкта площею 152,9 кв. м, на яку надалі нараховувалися амортвідрахування.
Під час перевірки ДПА не врахувала, що за адресою знаходиться ціла низка будівель та споруд, які належать різним власникам. Будівля, зазначена в акті перевірки, яка належить позивачу на праві власності, має площу 11471 кв. м згідно з актом приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 27.06.2000 р. та не відноситься до вищезазначених споруд, що знаходяться у користуванні позивача на умовах оренди.
Крім того, дані, зазначені у додатку "М" до декларації про прибуток підприємства за III квартал 2002 р., свідчать, що сума амортвідрахувань, зазначена позивачем, становить 368 тис. грн. (у тому числі нематеріальні активи в сумі 3 тис. грн.).
Дані, зазначені в наведеному додатку до декларації позивача за II квартал 2002 р. по рядку "Балансова вартість групи основних фондів" на кінець звітного періоду та у III кварталі 2002 р. по рядку на початок звітного періоду, свідчать, що за II квартал 2002 р. придбано, проведено капремонтів, модернізовано та проведено інших поліпшень основних фондів на суму 1926,6 тис. грн. (10762,8 - 8836,2).
Зіставлення даних вартості основних фондів на початок звітного періоду 01.07.2002 р., зазначених в декларації, та даних бухобліку (відомості балансових рахунків, оборотно-сальдові відомості по балансових рахунках 103 - 106, 109, 112 за II квартал 2002 р. містять збільшення вартості основних фондів за II квартал 2002 р. на суму 1588 тис. грн.) свідчить про завищення вартості основних фондів на 338,6 тис. грн. (1926,6 - 1588,0), яке виникло у зв'язку з завищенням позивачем 2 групи основних фондів на 420,6 тис. грн., та завищення вартості 3 групи основних фондів на 759,2 тис. грн.
Зазначене відхилення в даних балансової вартості груп основних фондів на початок звітного кварталу свідчить про завищення амортвідрахувань у III кварталі 2002 р. на 2,2 тис. грн., а не на 89,5 тис. грн., як зазначено ДПА в акті перевірки.
Дослідження даних додатка "М" до декларації про прибуток підприємства за IV квартал 2002 р. свідчить, що сума амортвідрахувань, зазначена позивачем, становить 484 тис. грн. (у тому числі нематеріальні активи в сумі 3 тис. грн.).
Дані, зазначені у вказаному додатку до декларації позивача за III квартал 2002 р. по рядку "Балансова вартість групи основних фондів" на кінець звітного періоду та у IV кварталі 2002 р. по рядку на початок звітного періоду, свідчать, що за III квартал 2002 р. придбано, проведено капремонтів, модернізовано та проведено інших поліпшень основних фондів на суму 8030,7 тис. грн. (18428,5 - 10397,8).
Зіставлення даних вартості основних фондів на початок звітного періоду 01.10.2002 р., зазначених в декларації, та даних бухобліку (відомості балансових рахунків, оборотно-сальдові відомості по балансових рахунках 103 - 106, 109, 112 за III квартал 2002 р. містять збільшення вартості основних фондів за III квартал 2002 р. на суму 224,7 тис. грн.) свідчить про завищення вартості основних фондів на 561,1 тис. грн. (яка включає завищення вартості основних фондів на початок III кварталу 2002 р. на суму 338,6 тис. грн. та завищення сум амортвідрахувань за III квартал 2002 р. на 2,2 тис. грн.).
Зазначене відхилення в даних балансової вартості груп основних фондів на початок звітного кварталу свідчить про завищення амортвідрахувань у IV кварталі 2002 р. на 16,8 тис. грн., а не на 122,7 тис. грн., як зазначено ДПА в акті перевірки.
Уточнені декларації про прибуток підприємства за III та IV квартали 2002 р. свідчать про зменшення позивачем вартості основних фондів на суму проведених ремонтів та модернізації основних фондів в межах 5 % їх вартості на початок року, а саме у III кварталі 2002 р. на 224,7 тис. грн. та у IV кварталі 2002 р. на 26,5 тис. грн., що зумовило збільшення валових витрат підприємства на вищезазначені суми та зменшення амортвідрахувань відповідно до пп. 5.2.10 ст. 5 і пп. 8.7.1 ст. 8 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ).
Враховуючи вищезазначене, положення п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 названого Закону ( 334/94-ВР ), згідно з якими об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток підприємства, а не збитки, здійснене ДПА донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за цим податком за зазначені періоди є неправомірним.
8. Крім того, в акті перевірки ДПА зазначено про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за липень - грудень 2002 р. на суму 1874880 грн.
В обґрунтування наявності зазначеного порушення, ДПА в акті перевірки зазначила про порушення позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) у зв'язку з заниженням податкових зобов'язань на суму 6472 грн. при поверненні проданих товарів фізичними особами (які не є платниками ПДВ) продавцю таких товарів (позивачу) при здійсненні виплати грошових коштів з каси позивача при поверненні товару продавцю.
Здійснене ДПА збільшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ на суму 6472 грн., з посиланням на порушення вимог п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), суперечить вимогам цієї норми, оскільки згідно з цією нормою у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець, відповідно, збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в періоді, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.
Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань.
Положення цієї норми Закону не поширюється на правовідносини, що фактично виникли між позивачем та покупцями товарів - фізичними особами, що здійснили повернення товарів, оскільки в даному випадку не здійснюється перегляд цін, а відбувається розірвання договору купівлі-продажу зі здійсненням повернення покупцем продавцю придбаного товару та повернення продавцем покупцю повної вартості цього повернутого товару.
9. Поряд з цим, в обїрунтування збільшення податкових зобов'язань позивача ДПА в акті перевірки зазначила про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 1868408 грн., зазначивши про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, 7.2.3 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) при віднесенні до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 1483237 грн. по податкових накладних, оформлених з порушенням вимог пп. 7.2.1 ст. 7 названого Закону, які не містять опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм). Однак здійснене ДПА зменшення податкового кредиту позивача на загальну суму 1483237 грн. за наявними у позивача податковими накладними, переліченими у додатку 13 до акта перевірки (наданими позивачем на розгляд суду), не відповідає вимогам пп. 7.4.5 ст. 7 названого Закону, згідно з яким не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У пункті 7.4 ст. 7 цього Закону не встановлені обмеження, зазначені ДПА в акті перевірки, для зменшення податкового кредиту платника податку. При зменшенні податкового кредиту позивача за наявності у нього податкових накладних, виданих платниками податків, ДПА не врахувала вимоги п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 165 (зареєстровано в Мін'юсті України 23.06.97 р. N 233/2037), згідно з яким податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказана у пункті 2 даного Порядку, а саме особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Під час розгляду справи працівники ДПА зазначили, що податкових накладних, виданих позивачу особами, не зареєстрованими як платники ПДВ, виявлено не було.
Крім того, зіставлення даних, відображених ДПА в додатку 13 до акта перевірки, в якому зазначена сума ПДВ не врахована ДПА у складі податкового кредиту позивача на суму 1483237 грн., тоді як сума ПДВ по зазначених в додатку податкових накладних складає 1358928 грн. Різниця на суму 124309 грн. виникла у зв'язку з завищенням ДПА в акті перевірки за жовтень 2002 р. суми ПДВ на 15 тис. грн., оскільки суми ПДВ по зазначених в додатку накладних не відповідають сумам, зазначеним в цих податкових накладних, на 109309 грн.
Враховуючи вищезазначене, а також відсутність на податковій накладній від 23.08.2002 р. N 88, виданій ТОВ, печатки платника ПДВ - постачальника товару позивачу, правомірним є зменшення ДПА податкового кредиту з ПДВ за липень 2002 р. на суму 66,66 грн.
10. Зменшення ДПА податкового кредиту позивача з ПДВ на загальну суму 4171 грн. по товарах з терміном придатності, що закінчується, вартість яких згідно з вищезазначеним відноситься до складу валових витрат, не відповідає вимогам пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ).
11. Зменшення ДПА податкового кредиту позивача з ПДВ по маркетингових послугах, наданим позивачу за договором від 21.05.2002 р. N 1-ЕК ТОВ на загальну суму 381 тис. грн., вартість яких згідно з вищезазначеним відноситься до складу валових витрат, не відповідає вимогам пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ).
Вищезазначене, положення пп. 7.7.1 ст. 7 названого Закону ( 168/97-ВР ) свідчать про неправомірність тверджень ДПА щодо заниження позивачем ПДВ на суму 1425465 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого позивачем в податкових деклараціях з ПДВ та невідшкодованого з бюджету, на суму 449348,34 грн. (449415,0 - 66,66) по ТОВ.
12. Поряд з вищезазначеним ДПА здійснила нарахування прибуткового податку на суму 55047,15 грн., посилаючись на порушення позивачем вимог ст. 2, п. 3 ст. 7, ст. 11, 12, 19 Декрету ( 13-92 ), зазначивши, що при виплаті сум по договорах купівлі-продажу цінних паперів від 19.07.2002 р., укладених з громадянами на придбання акцій - 95 шт. на суму 15280,7 грн.; на придбання акцій - 81 шт. на суму 12835,78 грн.; на придбання акцій 138 шт. на суму 21923,65 грн.; на придбання акцій - 93 шт. на суму 14802,14 грн.; на придбання акцій - 150 шт. на суму 23833,15 грн.; на придбання акцій - 89 шт. на суму 14138,79 грн.; на придбання акцій - 71 шт. на суму 11276,92 грн.; на придбання акцій - 43 шт. на суму 6860,91 грн.; на придбання акцій - 102 шт. на суму 16299,41 грн.; на придбання акцій - 134 шт. на суму 21283,99 грн.; на придбання акцій - 150 шт. на суму 23799,98 грн.; на придбання акцій - 211 шт. на суму 33584,36 грн.; на придбання акцій - 99 шт. на суму 15664,49 грн., позивач не утримував та не перераховував до бюджету прибутковий податок. Здійснене ДПА нарахування прибуткового податку на суму 55047,15 грн. є неправомірним у зв'язку з неврахуванням ДПА вимог пп. "з" п. 1 ст. 5 Декрету, згідно з яким до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються доходи, одержані від відчуження громадянами акцій, які були набуті такими громадянами в процесі приватизації в обмін на їх приватизаційні або компенсаційні сертифікати, а також в межах їх пільгового придбання за власні кошти працівниками підприємств, що приватизуються, та особами, визначеними ст. 25 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств". Згідно з довідками від 17.07.2002 р., виданими головою ЗАТ, зазначені особи - продавці акцій отримали ці акції (які надалі продано позивачу) від ЗАТ в обмін на приватизаційні майнові сертифікати та за власні кошти як працівники ЗАТ.
Крім того, позивач відповідно до вимог ст. 12 Декрету ( 13-92 ) надіслав до ДПА листом (з описом вкладення) довідки по формі N 2 на вищезазначених осіб.
В акті перевірки ДПА зазначила про ненадання позивачем до ДПА довідок по формі N 2 щодо доходів, виплачених окремим громадянам, що спростовується листами ДПІ, а також супровідним листом та описом вкладення у лист N 882, надісланий позивачем до ДПА.
13. Здійснене ДПА застосування штрафних санкцій на суму 300 грн., застосованих на підставі ст. 1 Указу про готівку (436/95), з посиланням на порушення позивачем вимог п. 2.12 Постанови N 72 у зв'язку з витрачанням готівки з виручки за наявності податкового боргу шляхом здійснення виплати, що пов'язана з оплатою праці за рахунок готівкової виручки підприємства на суму 300 грн. згідно з видатковим касовим ордером від 21.08.2002 р. N 868 громадянці, є неправомірним.
Згідно з п. 2.12 Положення N 72 підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.
Відповідно до ст. 1 Указу про готівку ( 436/95 ) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінсанкції у вигляді штрафу в розмірі здійснених виплат - за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості.
Однак позивач згідно з видатковим касовим ордером від 21.08.2002 р. N 868 на підставі заяви від 20.08.2002 р. видав матеріальну допомогу громадянці, яка не є працівником підприємства, згідно з довідкою від 02.07.98 р. N 29/10646 про присвоєння ідентифікаційного номера, виданою зазначеній особі ДПІ, довідкою позивача, наданою до ДПІ про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб за III квартал 2002 р. (форма N 8ДР, що свідчить про здійснення позивачем виплат громадянці, не пов'язаних з оплатою праці, відсутність порушення п. 2.12 Положення N 72 та, відповідно, про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 1 Указу про готівку (436/95).
Вищезазначене спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на позов та доповненнях до нього.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення ДПА від 31.03.2003 р. слід визнати недійсними.
14. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду місцевим судом кримінальної справи не підлягає задоволенню на підставі ст. 79 ГПКУ ( 1798-12 ), оскільки не свідчить про неможливість розгляду даної справи до вирішення кримінальної справи. Крім того, згідно з пп. 5.2.6 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами щодо платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.
Клопотання позивача про призначення судово-бухгалтерської експертизи не підлягає задоволенню у зв'язку з невідповідністю ст. 41 ГПКУ ( 1798-12 ), оскільки судова експертиза призначається судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-84 ГПКУ ( 1798-12 ), суд вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Податкові повідомлення-рішення ДПА від 31.03.2003 р. визнати недійсними.
Суддя С.Владимиренко