ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.04.2005
Справа N 5/16
Щодо розгляду касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Перепічая В.С. (головуючого), Вовка I.В., Гончарука П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Кримгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2004 року у справі N 5/16 за позовом відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Кримгаз" до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", за участю третіх осіб - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", про стягнення суми, - встановив:
У липні 2004 року відкрите акціонерне товариство з газопостачання та газифікації "Кримгаз" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 4759506,72 грн., посилаючись на відмову відповідача компенсувати йому різницю між вартістю транспортування газу для всіх категорій споживачів, крім населення та бюджетних установ, визначеною загальним тарифом на транспортування, та часткою вартості, яку сплачують промислові споживачі, підприємства комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію зазначеним споживачам України, за період з 1 серпня по 31 грудня 1999 року, та різницю між вартістю транспортування газу для всіх категорій споживачів, визначену загальним тарифом на транспортування та часткою вартості транспортування, що сплачують промислові споживачі та дочірня компанія "Торговий дім "Газ України", яка здійснювала постачання газу для населення, бюджетних установ, підприємств комунальної теплоенергетики та котелень промислових підприємств, які відпускають теплову енергію зазначеним споживачам, що визначається згідно із затвердженою часткою тарифу, яка відшкодовується споживачам за період з 1 липня по 1 серпня 1999 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23 липня 2004 року до участі у справі в якості третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".
Рішенням господарського суду м. Києва від 9 листопада 2004 року позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4759506,72 грн. та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2004 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у позові та стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та залишити рішення місцевого суду без змін, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та на невідповідність висновків суду матеріалам справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав касаційну скаргу, представників відповідача, які заперечували проти доводів касаційної скарги, посилаючись на їх безпідставність, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягувана сума є компенсацією різниці між повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що відшкодовуються споживачами у другому півріччі 1999 року.
Зобов'язання відповідача компенсувати вказану різницю виникло з дій, направлених на виникнення прав та обов'язків, які ґрунтуються на розробленому ним, згідно наказу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" N 133 від 1 червня 1999 року "Про порядок реалізації природного газу, встановлення цін на нього та тарифів на транспортування у 1999 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року N 1978 "Про порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році", Механізму розрахунків компенсації різниці між повною вартістю транспортування газу та часткою витрат, що відшкодовуються споживачами, який погоджено з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", узгодженому ним розрахунку суми різниці в тарифах за надані послуги по транспортуванню газу в 1999 році, що підлягає відшкодуванню позивачу за окремим механізмом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків, зазначивши, що вказаний механізм не породжував прав та обов'язків між сторонами, оскільки він потребував особливого порядку затвердження, можливо навіть такого, якого потребують нормативно-правові акти органів виконавчої влади. Цей документ розроблявся як додаток до підзаконного акта Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" або іншого компетентного державного органу, який повинен був його затвердити та ввести в дію відповідно до існуючого порядку.
Крім того, на думку апеляційного господарського суду позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки дія Механізму була чинна лише у 1999 році, а право вимоги у позивача виникло у 2000 році.
Проте, з висновками суду другої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
В силу ст. 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), в разі скасування рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд повинен зазначити доводи, за якими він не погодився з висновком суду першої інстанції.
Дані вимоги попередньою судовою інстанцією порушені.
Не погоджуючись з висновками місцевого суду про підстави виникнення зобов'язань відповідача, апеляційний господарський суд обґрунтував свій висновок про відсутність даних зобов'язань доводами, які ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим.
Дійшовши висновку про безпідставність позовних вимог, що є підставою для відмови в позові, апеляційний господарський суд послався також на пропуск позивачем строку позовної давності.
При цьому, в порушення вимог ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), ним не з'ясовано причин пропуску строку та не обговорено можливості його відновлення.
Враховуючи, що строком позовної давності обмежене лише порушене право, то слід визнати наявність суперечливих висновків суду другої інстанції при прийнятті рішення.
З урахуванням того, що висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на припущеннях та містять суперечності, його постанову не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.
Рішення місцевого суду ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, прийняте у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - постановив:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Кримгаз" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2004 року у справі N 5/16 скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 9 листопада 2004 року залишити без змін.