ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.09.2004 N 10/731
Щодо скарги ВАТ "Дніпронафтопродукт"
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Джунь В.В. розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт", м. Дніпропетровськ (далі - ВАТ "Дніпронафтопродукт") на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2004 зі справи N 10/731 за позовом ВАТ "Дніпронафтопродукт" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 30.09.2003 N 325-р "Про порушення ВАТ "Дніпронафтопродукт" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Судове засідання у розгляді касаційної скарги проведено за участю представників сторін:
позивача - Т., В. (за довіреністю ВАТ "Дніпронафтопродукт"),
відповідача - Б., М. (за довіреністю Антимонопольного комітету України).
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2003 (суддя Дудун О.Л.) позов задоволено: визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 30.09.2003 N 325-р "Про порушення ВАТ "Дніпронафтопродукт" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - оспорюване рішення). Рішення суду першої інстанції по суті спору мотивовано тим, що позивачем належним чином обгрунтовано наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення Антимонопольного комітету України відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), оскільки відповідач вийшов за межі своїх повноважень у намаганні перевірити додержання ВАТ "Дніпронафтопродукт" законодавства про захист економічної конкуренції.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2004 (колегія суддів у складі: головуючий - Львов Б.Ю., судді - Коробенко Г.П., Полянський А.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2003 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Антимонопольний комітет України при проведенні перевірки діяв у межах своїх повноважень, а отже немає підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення відповідача. За висновком апеляційної інстанції, діями позивача при проведенні перевірки порушено вимоги пункту 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ).
У касаційній скарзі від 25.06.2004 до Вищого господарського суду України ВАТ "Дніпронафтопродукт" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2004 і залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2003 у цій справі. Скарга мотивується тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин сторін приписи статей 4 та 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ( 3659-12 ) пунктів 2, 4, 8, 32 та 34 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 N 182-р (далі - Положення), а також помилково застосовано приписи статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ).
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- оспорюваним рішенням Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) від 30.09.2003 N 325-р "Про порушення ВАТ "Дніпронафтопродукт" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" встановлено факт порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у формі створення перешкод у проведенні перевірки шляхом недопущення комісії Дніпропетровського територіального відділення Комітету до перевірки та відмови у наданні інформації (пункт 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ), за що на позивача накладено штраф у розмірі 220000 грн.;
- в оспорюваному рішенні зазначено, що підставами для проведення перевірки є вимога прокурора Дніпропетровської області та розгляд Комітетом справи N 26.2.1/18;
- у наказі Дніпропетровського територіального відділення Комітету від 08.09.2003 N 252 на проведення перевірки:
зазначено, що перевірка проводиться на підставі пункту 8 Положення;
не зазначено характер перевірки (планова чи позапланова);
затверджено строк проведення перевірки у період з 08.09.2003 по 28.09.2003;
затверджено план перевірки на цей період;
відповідно до акта про недопущення до проведення перевірки, з текстом якого позивача ознайомлено, разом з членами комісії Комітету з перевірки був присутній уповноважений працівник прокуратури Дніпропетровської області.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення Комітету.
Судом апеляційної інстанції з достатньою повнотою встановлено обставини справи, що входять до предмету доказування у справі, та цим обставинам дано правильну юридичну оцінку. Апеляційна інстанція на підставі аналізу змісту приписів пунктів 2, 8, 16.3, 24, 31 - 32, 34, 37 - 38 та 50 Положення, статей 35 - 36, 41, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) дійшла правильного висновку про те, що у Комітету були належні підстави для перевірки додержання ВАТ "Дніпронафтопродукт" законодавства про захист економічної конкуренції, а отже позивачем неправомірно не допущено представників відповідача до проведення перевірки.
Згідно з пунктом 16 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації. Недопущення працівників Комітету до проведення перевірки є формою створення перешкод у проведенні перевірки.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для здійснення перевірки Комітетом були обставини, визначені у пункті 8.4 Положення. Згідно з цим пунктом обставиною для проведення позапланової перевірки є ініціатива органів Комітету, голови відділення, відповідно до абзацу четвертого частини 1 статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі безпосереднього виявлення державними службовцями Комітету, відділення ознак порушення об'єктом перевірки законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного статтею 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) та статтями 1, 4 - 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ). Відповідно до змісту приписів статей 35 та 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції містить достатню підставу для ініціативи з боку зазначених органів і посадових осіб Комітету на проведення позапланової перевірки.
Єдиною помилкою, яка не вплинула на правильність юридичної оцінки обставин справи, був висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстави для проведення перевірки Комітетом, що визначена у пункті 8.10 Положення. Згідно з приписом цієї норми позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи Комітету, відділення і може проводитися без попереднього письмового повідомлення. Позапланова перевірка проводиться відповідно до наказу Голови Комітету, голови відділення, розпорядження органу Комітету за місцезнаходженням об'єкта перевірки або за місцезнаходженням його відокремленого структурного підрозділу уповноваженими працівниками Комітету, відділення, виходячи з їхніх функціональних повноважень, за наявності доручення спеціальних органів боротьби з організованою злочинністю відповідно до підпункту "в" пункту 1 статті 18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12 ). Однак, згідно з приписом частини 2 статті 5 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" до державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать на даний час лише спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. А відповідно до припису частини 3 статті 5 цього Закону до державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать, зокрема, і органи прокуратури України. Тому у відповідача була відсутня підстава для проведення перевірки, передбачена у пункті 8.10 Положення.
З огляду на викладене судом апеляційної інстанції правильно скасовано рішення суду першої інстанції з цієї справи.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2004 у справі N 10/731 залишити без змін, а скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" - без задоволення.