ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.03.2005
Справа N 10/557
Про визнання недійсним рішення
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого: Першикова Є.В., суддів: Яценко О.В., Савенко Г.В., розглянула касаційну скаргу Шосткинського казенного заводу "Зірка" (надалі - Завод) на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2004 у справі N 10/557 господарського суду Сумської області за позовом Заводу до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (надалі - Шосткинська ОДПІ), Управління Державного казначейства України у Сумській області (надалі - УДК у Сумській області), Шосткинського відділення Державного казначейства України у Сумській області (надалі - Шосткинське ВДК), про визнання недійсним рішення, договору та повернення з бюджету 1986810,16 грн. В засіданні взяли участь представники - позивача: Грищенко С.О. (за дов. N 630/юр від 09.03.2005); - відповідачів - Шосткинської ОДПІ: не з'явилися; УДК у Сумській області: не з'явилися; Шосткинського ВДК: не з'явилися.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.03.2005 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської I.П. у черговій відпустці для розгляду господарських справ, призначених до перегляду в касаційному порядку, колегією суддів у складі: головуючого - Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Ходаківської I.П. на 10.03.2005 утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Яценко О.В., Савенко Г.В.
Про вказані обставини сторонам повідомлено на початку судового засідання 10.03.2005. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), у судовому засіданні 10.03.2005 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 31.08.2004 господарського суду Сумської області (суддя Кіяшко В. I.) позовні вимоги Заводу задоволено.
Рішення Шосткинської ОДПІ N 5р-243-14315351/4326 від 20.06.2001 про розстрочення податкового боргу визнано недійсним.
Договір про розстрочення N 5 від 20.06.2001, укладений між Заводом та Шосткинською ОДПІ, визнано недійсним.
Шосткинське ВДК зобов'язано повернути Заводу 1235850,56 грн. надмірно сплаченого земельного податку за 2000 рік.
УДК в Сумській області зобов'язано повернути Заводу 750959,610 грн. надмірно сплаченого земельного податку за 2000 рік.
З поточного рахунку Шосткинської ОДПІ на користь Заводу стягнуто 1870 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд виходив з того, що станом на 01.01.2000 діяв Закон України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ), відповідно до ст. 12 якого Завод звільнявся від сплати земельного податку, і вказана правова норма мала юридичну силу до набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ), тобто до 14.03.2000.
Постановою від 08.11.2004 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючого - Карбань I.С., суддів Шутенко I.А., Гончар Т.В.) апеляційну скаргу Шосткинської ОДПІ задоволено, рішення від 31.08.2004 по справі скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Заводу відмовлено.
Вказана постанова мотивована тим, що Законом України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії" N 1991-III від 21.09.2000 (далі - Закон N 1991-III) встановлено, що він застосовується до підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії, а отже, і до Заводу. Пунктом 6 ст. 12 цього Закону N 1991-III внесено доповнення в ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) щодо звільнення від сплати земельного податку підприємств та організацій, визначених ст. 3 Закону України N 1991-III. Суд апеляційної інстанції врахував, що ця норма Закону N 1991-III набрала чинності з 01.01.2001. А тому, виходячи з того, що розстрочений податковий борг Заводу є податком на землю за 2000 рік, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що відсутні підстави для звільнення Заводу від сплати цього податку.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 08.11.2004 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 31.08.2004 господарського суду Сумської області у даній справі залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: ст. 4-7, ч. 1 ст. 13, пп. 7, 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), також Завод вважає, що апеляційним судом помилково не застосовано до спірних відносин ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 58, ч. 5 ст. 94 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ), ч. 6 ст. 28 Закону України "Про бюджетну систему в Україні" ( 512-12 ), ч. 7 ст. 1, абз. 8 ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), та необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин законодавчі акти, які не були чинними у 2000 році: п. 17 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), Закон України "Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії" N 1991-III від 21.09.2000.
Скаржник, зокрема, наголошує, що відповідно до положень щорічних законів України про державні бюджети звільнення підприємств військово-промислового комплексу від плати за землю почалося не з 2001, а з 1995 року.
На день розгляду справи письмові відзиви на касаційну скаргу від Шосткинської ОДПІ, Шосткинського ВДК та УДК у Сумській області не надійшли.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу, уточнення до неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки господарськими судами, а також правильність застосування норм процесуального і матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями на підстав представлених сторонами доказів встановлено, що Шосткинською ОДПІ було прийнято рішення від 20.06.2001 N 5р-24-14315351/4326 (далі - Рішення) про розстрочення податкового боргу за період з 20.06.2004 по 22.11.2004 на загальну суму 3654521 грн.
На підставі зазначеного Рішення між Заводом та Шосткинською ОДПІ було укладено договір про розстрочення N 5 від 20.06.2001 (далі - Договір), згідно з яким Шосткинська ОДПІ надала платнику розстрочку сплати податкового боргу під проценти, розраховані за період, що починається від дати укладення договору та закінчується останньою датою погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на момент чергової сплати розстроченого платежу на загальну суму 3654521 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю" N 2535-XII від 03.07.92 юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на перше січня і до першого лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції, при цьому розрахунок розміру земельного податку може бути подано після першого лютого тільки по нововідведених земельних ділянках.
Береться до уваги, що станом на 01.01.2000 діяв Закон України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ), відповідно до ст. 12 якого Завод звільнявся від сплати земельного податку.
17.02.2000 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ), який набрав чинності з 10.03.2000 (з дня його офіційного опублікування). Закон України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" не містив пільг з земельного податку підприємствам військово-промислового комплексу України, встановлених ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ).
Проте колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що згідно ч. 6 ст. 28 Закону України "Про бюджетну систему України" N 253/95-ВР від 29.06.95 (який діяв до 25.07.2001 та втратив чинність з моменту опублікування Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ), якщо Верховною Радою України не буде прийнято Закон про Державний бюджет України до другого грудня року, який передує тому, на який складено бюджет, Верховна Рада України приймає постанову про порядок фінансування поточних витрат до прийняття Закону про Державний бюджет України. Якщо Верховна Рада України не прийме таку постанову до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, автоматично продовжується дія Закону про Державний бюджет України поточного року, крім показників щодо видатків розвитку.
Оскільки вказана постанова Верховною Радою України прийнята не була, то ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ) мала юридичну силу до набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ), тобто до 14.03.2000.
Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачалося, що у разі, коли після розрахунку земельного податку податковій інспекції відбуваються зміни стосовно порядку обчислення, ставок пільг земельного податку, платник податку зобов'язаний скласти новий розрахунок.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ч. 1 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Водночас, береться до уваги, що приписами абз. 8 ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) встановлено, що одним із принципів побудови системи оподаткування є стабільність, тобто забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 (далі - Закон N 2181-III), розстроченим може бути податковий борг, який виник за період з 01.01.2000 до 01.01.2001, а отже, оскільки Завод користувався стовідсотковою пільгою по сплаті земельного податку у 2000 році, то він не міг мати податкової заборгованості з цього податку.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що спірні Рішення та Договір про розстрочення суперечать пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України N 2181-III.
Також є підставним врахування місцевим судом ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ), де передбачено, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, у зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про повернення Заводу з міського бюджету м. Шостки та бюджету Сумської області 1986810,20 грн. надмірно сплаченого земельного податку за 2000 рік, так як перераховані суми земельного податку розподілялись між обласним та міським бюджетами.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що судом першої інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з помилковим застосуванням норм права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Шосткинського казенного заводу "Зірка" N 28/7/07 від 30.11.2004 задовольнити.
Постанову від 08.11.2004 Харківського апеляційного господарського суду у справі N 10/557 господарського суду Сумської області скасувати, а рішення від 31.08.2004 господарського суду Сумської області у даній справі залишити без змін.