ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
31.03.2005
Щодо розгляду матеріалів касаційних скарг
Справа N 3/482-9/303
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Глос О.I., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг 1. Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції у Полтавській області; 2. Державної податкової адміністрації у Полтавській області; 3. Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області 4. Управління Державного казначейства у Полтавській області на постанову від 17.12.2004 року Харківського апеляційного господарського суду у справі N 3/482-9/303 господарського суду Полтавської області за позовом ВАТ "Хорольська сільгоспхімія", м. Хорол до: 1) Державної податкової адміністрації у Полтавській області; 2) Управління Державного казначейства у Полтавській області; 3) Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області; 4) Хорольської районної державної адміністрації; 5) Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій Державної податкової адміністрації у Полтавській області по вилученню майна позивача та про зобов'язання управління Державного казначейства у Полтавській області відшкодувати позивачу шкоду у розмірі 1303780,96 грн., в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - Кабанець I.В. (довіреність від 06.12.2004 р. б/н), від відповідача - 1: Кожушко С.В. (довіреність від 15.03.2005 р. N 211/10/10-110), від відповідача - 2: Кас'яненко Є.I. (довіреність від 05.07.2004 р. N 04-16/1091), від відповідача - 3: не з'явились, від відповідача - 4: не з'явились, від відповідача - 5: не з'явились, встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.05.2004 року (суддя Тимошенко К.В.) у справі N 3/482-9/303 позов задоволено частково; зобов'язано управління Державного казначейства у Полтавській області відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 1303780 грн.; стягнуто з ДПА у Полтавській області на користь позивача 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині визнання незаконними дій ДПА у Полтавській області по вилученню майна провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року (головуючий суддя - Бондаренко В.П., судді - Лакіза В.В., Токар М.В.), у справі N 3/482-9/303 рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2004 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено частково; зобов'язано УДК у Полтавській області відшкодувати позивачу шкоду у розмірі 1303780,96 грн.; стягнуто з ДПА у Полтавській області на користь позивача 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині вимог про визнання незаконними дій ДПА у Полтавській області по вилученню майна провадження у справі припинено; в задоволенні вимог щодо відшкодування УДК у Полтавській області 352000 грн. витрат на оплату юридичних послуг відмовлено.
В касаційній скарзі Хорольська МДПІ просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року в частині зобов'язання УДК у Полтавській області відшкодувати шкоду позивачу та стягнення з ДПА у Полтавській області судових витрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові позивачу в цій частині відмовити, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), п. 7 ч. 2 ст. 105 та ч. 1 ст. 43 ГПК України, ст. 440, ст. 454 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) та ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ).
В касаційній скарзі ДПА у Полтавській області просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року в частині зобов'язання УДК у Полтавській області відшкодувати шкоду позивачу та стягнення з ДПА у Полтавській області судових витрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові позивачу в цій частині відмовити, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), п. 7 ч. 2 ст. 105 та ч. 1 ст. 43 ГПК України, ст. 440, ст. 454 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) та ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ).
В касаційній скарзі Лубенська ОДПІ просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року в частині зобов'язання УДК у Полтавській області відшкодувати шкоду позивачу та стягнення з ДПА у Полтавській області судових витрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові позивачу в цій частині відмовити, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), п. 7 ч. 2 ст. 105 та ч. 1 ст. 43 ГПК України, ст. 440, ст. 454 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) та ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ).
В касаційній скарзі та доповненні до касаційної скарги УДК у Полтавській області просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року та рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2004 року повністю і постановити нове, яким покласти відповідальність на належних відповідачів, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 3 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ), ст.ст. 32, 33 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст.ст. 170, 1166, 1172 ЦК України ( 435-15 ), ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ), ст.ст. 92, 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 23 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ), ч. 6 ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ), пп. 2 п. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 590 від 31.07.95 року, п. 3-3 ст. 236 ЦПК України ( 1618-15 ).
У запереченні на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року Хорольська районна державна адміністрація просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 137 ЦК УРСР ( 1540-06 ), вимог Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.12.87 року N 112, ст. 328, частин 1, 2 ст. 334, ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ).
У відзивах на касаційні скарги позивач повністю заперечує викладені в них доводи.
Відповідач - 3, відповідач - 4 та відповідач - 5 не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційним скаргам представників відповідача - 1 та відповідача - 2, заперечення на касаційні скарги представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Позивач - ВАТ "Хорольська сільгоспхімія" звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати незаконними дії Державної податкової адміністрації у Полтавській області відносно вилучення матеріально-технічних цінностей ВАТ "Хорольська сільгоспхімія"; зобов'язати УДК Полтавської області відшкодувати ВАТ "Хорольська сільгоспхімія" шкоду, понесену від незаконних дій Державної податкової адміністрації у Полтавській області в розмірі 1303780 грн. 96 коп., судові витрати та витрати на оплату юридичних послуг в сумі 352000 грн., 96 коп. (т. 3, а.с. 94-98).
Остаточні позовні вимоги були обґрунтовані тим, що внаслідок незаконних дій податкової міліції, яка є структурним підрозділом ДПА у Полтавській області, по вилученню зі складу позивача матеріально-технічних цінностей на загальну суму 1303780 грн. 96 коп., що належать ВАТ "Хорольська сільгоспхімія", останній був протиправно позбавлений права власності на вилучене майно. В позові позивач наполягав на тому, що він не має претензій до залучених в якості відповідачів Хорольської МДПІ у Полтавській області та Хорольської райдержадміністрації. Правовими підставами позову зазначено:
ст.ст. 8, 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ), згідно з якими гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності;
статтями 128, 245, 440, 442, 453 ЦК УРСР ( 1540-06 ), згідно з якими право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором; за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами; шкода, заподіяна організації незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі адміністративного управління, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі;
ст.ст. 2, 56, 57 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), якими встановлюється, що право власності в Україні охороняється законом; жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5 статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження; державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону; якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено; збитки, завдані громадянам, організаціям та іншим особам у результаті видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону, за рахунок коштів, які є в розпорядженні відповідного органу влади або управління.
ст.ст. 7, 13, 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ), відповідно до яких Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків; збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету; податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби.
Ухваленою по справі постановою:
- позов задоволено шляхом зобов'язання УДК у Полтавській області відшкодувати позивачу шкоду в сумі 1303780,56 грн., що обґрунтовано положеннями вищезазначених законів і Конституції України ( 254к/96-ВР );
- судові витрати покладені на ДПА у Полтавській області із зазначенням, що спір виник з вини її працівників;
- в частині позовних вимог відшкодувати УДК у Полтавській області 352000 грн. витрат на оплату юридичних послуг - відмовлено, оскільки позивачем належним чином не доведений факт сплати зазначених послуг, відсутня вина Управління Державного казначейства у Полтавській області у заподіянні позивачу збитків на зазначену суму, крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) суми, сплачені за послуги адвоката, при задоволенні позову покладаються на відповідача; віднесення на відповідача вартості юридичних послуг приватного підприємця статтею 49 Господарського процесуального кодексу України не передбачене;
- в частині вимог про визнання незаконними дій ДПА у Полтавській області по вилученню майна провадження по справі припинено відповідно до п. 1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) з тих мотивів, що, відповідно до ч. 5 статті 25 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ), дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду чи прокуратури, отже, оскарження дій посадових осіб податкової міліції та визнання їх дій по вилученню майна незаконними не підлягають вирішенню господарськими судами України.
Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд відзначив, що рішення прийняте без залучення до участі у справі Хорольської РДА, Лубенської ОДПІ, Хорольської МДПІ, зазначивши при цьому, що майно, яке позивач вважає своїм, та збитки у зв'язку із його реалізацією виникли саме з підстав визнання його безхазяйним на підставі розпорядження голови Хорольської РДА N 27 від 23.01.2002 року, яке, як зазначено в ньому, прийняте на підставі листа ГВПМ Лубенської ОДПІ. Апеляційним судом встановлено, що місцевим господарським судом в зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, не було враховано той факт, що частина майна, а саме в сумі 60000 грн. із 146069,12 грн., була реалізована Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією через ПКФ "Кремнафтоснаб", КП "Віктал" та ДП "Професіонал 2000" ще до прийняття головою Хорольської районної державної адміністрації розпорядження N 27 від 23.01.2002 р., а частина майна на суму 30107,84 грн. після скасування розпорядження N 27 від 23.01.2002 р. розпорядженням N 261 від 18.06.2002 р., що підтверджується відомістю про реалізацію промислових інструментів, вилучених на ВАТ "Хорольська сільгоспхімія" (т. 5, а.с. 157, 158), поданою Лубенською ОДПІ.
При цьому апеляційний суд фактично погодився з висновками місцевого суду про неправомірність дій саме посадових осіб управління податкової міліції ДПА у Полтавській області по вилученню майна, яке є власністю позивача, та по його подальшій реалізації (із зазначенням при цьому про певні порушення експертної оцінки майна, на яку є посилання у листі ГВПМ Лубенської ОДПІ у Полтавській області (т. 1, а.с. 47) та у розпорядженні N 27 від 23.01.2002 року Хорольської РДА (т. 1 а.с. 40).
Проте обґрунтування ухвалених у справі судових рішень щодо зобов'язання УДК у Полтавській області у повному обсязі відшкодувати позивачу шкоду у вигляді вартості втраченого майна посиланням лише на порушення ДПА у Полтавській області порядку виявлення та обліку безхазяйного майна помилкове.
Скасовуючи попередньо ухвалені судові акти, в постанові від 27.11.2003 року Вищий господарський суд України звертав увагу на те, що умовою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди на підставі ст.ст. 440, 442 ЦК УРСР ( 1540-06 ) є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки.
Проте господарські суди факт саме причинного зв'язку між діями ДПА у Полтавській області по вилученню власності позивача для проведення подальшої перевірки з передачею вилученого майна на відповідальне зберігання працівнику позивача (т. 1 а.с. 16 оборот) та сумою шкоди, заподіяної останньому, на підставі оцінки наявних у справі доказів не встановили, як не встановили і форму його вини - умисел або необережність.
Також суди не зазначили, в чому полягала протиправність поведінки ДПА у Полтавській області, який юридичний обов'язок, встановлений нормою права, не виконано службовими особами цього податкового органу.
При встановленні розміру заподіяння позивачу збитків працівниками ДПА у Полтавській області не встановлено обставин щодо законності дій посадових осіб Хорольської РДА, Лубенської ОДПІ, Хорольської МДПІ, які, здійснюючи функції адміністративного управління, безпосередньо реалізовували майно та приймали розпорядження про визнання його безхазяйним, що і стало підставою для надання власності позивача статусу безхазяйного майна. Також судами не обґрунтовано, чи є законними дії Лубенської ОДПІ по реалізації майна позивача до прийняття розпорядження Хорольською РДА про визнання майна безхазяйним, та продаж майна позивача після скасування цього розпорядження.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону.
Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи (п. 4 ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ).
Суди ж не встановили моменту фактичного припинення права власності позивача на вилучене майно і реальної вартості майна на цей момент, встановивши розмір шкоди тільки через посилання на протокол огляду місця події та первинні бухгалтерські документи щодо його придбання. При цьому таке придбання, як встановили суди, мало місця у середині 1999 року, а визнання майна безхазяйним - у 2002 році. Отже, реальна вартість майна неправильно встановлена судами у розмірі ціни придбання, а саме: без врахування зміни його вартості через вплив умов зберігання, використання, вартості на ринку аналогічного інструменту. При визначенні реальної вартості майна, в силу ч. 1 ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ), суд має право призначити судову експертизу.
Відповідно до ст. 454 ЦК УРСР ( 1540-06 ) при присудженні відшкодування шкоди необхідно враховувати вину потерпілої особи. Зокрема, якщо груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а при вині заподіювача шкоди - і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування, якщо інше не передбачено законодавством України, повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди повинно бути відмовлено.
Судами ж не встановлено обставин щодо того, яким чином позивач впливав на повернення вилученого у нього майна до визнання його безхазяйним, які заяви (із доданням яких документів про підтвердження права власності на вилучене майно) ним подавались, на адресу яких інстанцій і чому він не звертався з позовом до суду про повернення майна із чужого незаконного володіння одразу після вилучення майна (перша заява подана 19.11.2002 року вже після фактичної реалізації інструменту).
Суди припустилися неповноти і в тому, що не встановили, коли і по якій ціні було реалізовано належне позивачу майно, яка сума від реалізації цього майна надійшла до державного бюджету, хто і на підставі чого проводив оцінку безхазяйного майна, чи є вона об'єктивною.
Колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги УДК у Полтавській області стосовно того, що управління, будучи юридичною особою, не може нести відповідальність своїм майном за шкоду, спричинену іншою юридичною особою. За постановою апеляційного суду позовні вимоги щодо зобов'язання відшкодувати шкоду (без зазначення, що таке відшкодування має відбутися з державного бюджету України) фактично задоволені до УДК у Полтавській області.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Касаційні скарги: Хорольської МДПІ у Полтавській області від 14.01.2005 р. N 34/7/10-039; ДПА у Полтавській області від 28.12.2004 р. N 2052/10/10-110; Лубенської ОДПІ в Полтавській області від 05.01.2005 р. N 33/10/10-019 та Управління Державного казначейства у Полтавській області від 27.12.2004 р. N 04-07/3938 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року у справі N 3/482-9/303 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2004 року у справі N 3/482-9/303 скасувати.
Справу N 3/482-9/303 направити до господарського суду Полтавської області на новий розгляд.