ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.04.2005
Справа N 32/488
Щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Першикова Є.В., суддів: Грейц К.В., Кравчука Г.А., за участю представників: позивача, відповідача - Половинка О.В., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову від 26.01.2005 Київського апеляційного господарського суду у справі N 32/488 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Аквілон" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,встановив:
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2004 р. у справі N 32/488, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволені у повному обсязі - визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 27.04.2004 N 000020202301/0.
Рішення та постанова мотивовані тим, що законодавство України не містить застережень щодо використання цінних паперів, зокрема, векселів, в якості компенсації вартості при здійсненні операцій з купівлі дизельного пального, оплата придбаного пального у вексельній формі надає покупцеві право на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість, що відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ), яка не тільки не встановлює виключного розрахунку коштами, але й передбачає надання інших видів компенсацій їх вартості.
Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва з рішенням та постановою у справі не згодна, звернулася з касаційною скаргою з вимогою скасувати оспорювані рішення повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги відповідач мотивує тим, що господарськими судами допущені порушення та невірне застосування норм матеріального права, зокрема, невірно застосовано пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), внаслідок чого неправильно визначено дату виникнення податкових зобов'язань і право формування податкового кредиту.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ДПІ у Подільському районі проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Аквілон" за період з 13.03.2001 по 31.12.2002, якою, зокрема, встановлено, що ТОВ "Аквілон" уклало з ТОВ "Дар-2001" договір N 2/01-10-15 від 15.10.2001 та додаткову угоду N 1 до нього, на виконання умов яких ТОВ "Аквілон" одержано 542,25 тон дизельного пального на суму 638772,67 грн., в т. ч. податок на додану вартість - 106462,11 грн., а ТОВ "Дар-2001" виписано податкову накладну N 5 від 18.05.2001 на суму 638772,67 грн. Розрахунок за дизельне пальне позивач здійснив простими векселями, емітованими третьою особою, на суму покупки і відніс за цією операцією до податкового кредиту по ПДВ в жовтні 2001 р. суму 106462,11 грн.
Зазначені обставини відображено в акті перевірки від 03.12.2003 N 61/23-20, на підставі якого 27.04.2004 державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення N 000020202301/0, яким позивачеві відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III за порушення норми ст. 3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" від 02.03.2000 N 1521-III ( 1521-14 ), визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 159693,00 грн., в т.ч. 106462,00 грн. - основний платіж та 53231,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
При цьому ДПІ у Подільському районі в своїх діях керувалась тим, що, на її думку, позивач порушив ст. 3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ), здійснивши оплату придбаного дизельного пального шляхом розрахунку векселями, а не коштами, що призвело до заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2001 року на суму 65478,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2001 року на суму 40984,00 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у статтях 1 і 2 цього Закону, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення податкового кредиту платників податку на додану вартість - покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості, без застосування положень підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Погоджуючись з позицією позивача, згідно з якою індосамент векселя є формою компенсації вартості товару і до такої операції на підставі п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) застосовується касовий спосіб визначення бази оподаткування, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до норм ст. 1, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ), позивач, розрахувавшись за дизельне пальне векселями, тобто шляхом надання інших видів компенсації, і така можливість надана нормою ст. 3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ), отримав право на збільшення податкового кредиту з ПДВ у тому податковому періоді, на який припадає така компенсація.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, обгрунтовуючи правомірність застосування норм Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) не звернули увагу на термін дії цього Закону та його мету, визначену в преамбулі як створення умов для безперебійного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливно-мастильними матеріалами та запобігання збільшенню цін на них у період підготовки та проведення весняно-польових робіт у 2000 році, і що саме з цією метою встановлено тимчасовий порядок оподаткування операцій з продажу деяких важких дистилятів.
Під час розгляду справи господарськими судами не надано правової оцінки питання співвідношення положень Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) із правовідносинами, що склалися між ТОВ "Аквілон" та ТОВ "Дар-2001", а саме, чи поширюється дія названого Закону на об'єкт угоди (дизельне паливо), судами не витребовувались і не досліджувались документи, які б засвідчували, що товар по угоді є об'єктом регулювання цього Закону, оскільки невідомі ні коди Гармонізованої системи опису та кодування товарів, ані терміни виготовлення чи ввезення придбаного дизельного пального, які є необхідною характеристикою тих товарів, визначених у статтях 1 та 2 Закону, продаж яких підпадає під спеціальний тимчасовий порядок оподаткування.
Крім того, не враховано, що на час реалізації дизельного пального за договором N 2/01-10-15 від 15.10.2001 Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), зокрема, п. 11.11 ст. 11, не передбачав касового способу визначення бази оподаткування операцій з продажу дизельного пального, на який покликається позивач як на підставу віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у тому податковому періоді, на який припадає компенсація вартості товарів векселем без їх погашення, тобто судами не визначено остаточно, яка саме з подій, що сталася раніше, є датою виникнення податкових зобов'язань відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що наведені недоліки і невстановлення господарськими судами обставин справи по вищезазначених епізодах є суттєвими порушеннями вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), які унеможливили всебічне повне та законне вирішення спору у справі, а отже підлягають виправленню під час нового розгляду справи.
Останнє обумовлене межами перегляду справи в касаційній інстанції, встановленими статтею 111-7 ГПК України ( 1798-12 ).
Керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2005 у справі господарського суду міста Києва N 32/488 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.