ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.05.2004 року
N 22/508
Щодо стягнення суми
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого судді, Суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного управління по м. Н-ську і Н-ській області на постанову Вищого господарського суду України від 10.02.2004 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку в особі філії "Ч-ське відділення "SSS" в м. Н-ськ" до Національного банку України в особі Головного управління по м. Н-ську і Н-ській області про визнання недійсною постанови та за зустрічним позовом Національного банку України в особі Головного управління по м. Н-ську і Н-ській області до закритого акціонерного товариства акціонерного комерційного банку в особі філії "Ч-ське відділення "SSS" в м. Н-ськ" про стягнення суми,
встановила:
У травні 2003 року закрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк в особі філії "Ч-ське відділення "SSS" в м. Н-ськ" звернулося з позовом до Національного банку України в особі Головного управління по м. Н-ську і Н-ській області про визнання недійсною постанови про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за невиконання останнім функцій валютного агента.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.
24.06.2003 року Національний банк України в особі Головного управління по м. Н-ську і Н-ській області подав зустрічний позов до закритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку в особі філії "Ч-ське відділення "SSS" в м. Н-ськ" про стягнення суми штрафу за порушення валютного законодавства з тих підстав, що у встановлений оспорюваною постановою строк його не було сплачено.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від 30.07.2003 року, залишеним без змін постановою Н-ського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 року, в задоволені первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено з тих мотивів, що закрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк в особі філії "Ч-ське відділення "SSS" в м. Н-ськ" не виконало функцію агента валютного контролю та порушило вимоги валютного законодавства, а тому штрафні санкції до нього було застосовано правомірно.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2004 року зазначені судові рішення скасовано та первісний позов задоволено з тих підстав, що вина закритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку в особі філії "Ч-ське відділення "SSS" в м. Н-ськ" не доведена, а оспорювана постанова винесена Національним банком України з перевищенням повноважень.
Ухвалою від 22 квітня 2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Національного банку України в особі Головного управління по м. Н-ську і Н-ській області порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10 лютого 2004 року з мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), у випадку вчинення конкретними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності певних порушень при здійсненні зовнішньоекономічних операцій до них можуть бути застосовані спеціальні санкції, зокрема, й такі, як застосування індивідуального режиму ліцензування.
У разі застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування, згідно з частиною 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України і Нацбанку України від 12.12.1998 року за № 1968 "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями", уповноважені банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) тільки за наявності у резидентів разової індивідуальної ліцензії, що надається органом, який застосував зазначену спеціальну санкцію.
Господарськими судами встановлено, що на момент проведення перерахування коштів з рахунку дочірнього підприємства "ZZZ", у резидента була відсутня разова індивідуальна ліцензія.
Пунктом 3 вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що порушення уповноваженими банками вимог цієї постанови тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством за невиконання функцій агента валютного контролю.
Згідно з частиною 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
У разі порушення банками правил валютного регулювання та валютного контролю, до них застосовуються Національним банком України міри відповідальності, передбачені статтею 16 вищезазначеного Декрету ( 15-93 ).
Вищий господарський суд України на вказані обставини уваги не звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
За таких обставин, господарські суди дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про те, що закрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк в особі філії "Ч-ське відділення "SSS" в м. Н-ськ" було правомірно притягнуто до відповідальності за невиконання функцій агента валютного контролю та обґрунтовано накладено на нього штраф.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 10.02.2004 року підлягає скасуванню, а постанова Н-ського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp07/037-1 ) від 10.02.2004 року у справі № X8 - скасувати, а постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.