АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
від 08.09.2005 року
Справа № 22-7059-а
Щодо неправомірних дій Київського МБТІ та
реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
Головуючий в I інстанції В.
Доповідач Л.
8 вересня 2005 року колегія суддів судової палати з цивільних справ в складі:
головуючого Л.,
суддів М. і Л.,
при секретарі К.,
з участю заявника П.,
і представника суб'єкта оскарження П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою П. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2005 року в цивільній справі за його скаргою на неправомірні дії Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна,
встановила:
В травні 2005 р. П. звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна і просив зобов'язати суб'єкта оскарження зареєструвати за ним право власності на нежитлове приміщення площею 16,1 кв. м по вул. Осиповського, 3-б в м. Києві, посилаючись на те, що останній безпідставно та без законних підстав відмовив в реєстрації права власності.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.06.2005 року П. в задоволенні скарги відмовлено.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
19.01.1993 р. між заявником П. та Орендним житло-комунальним управлінням фірми „Київінвест” укладено договір купівлі-продажу одноповерхового нежитлового приміщення загальною площею 18,69 кв. м, розташованого на прибудинковій території між будинками 3-а та 3-б по вул. Осиповського в м. Києві.
Факт передачі покупцеві предмету договору підтверджено актом прийому-передачі нежитлового приміщення, але договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку не посвідчувався.
В жовтні 2004 р. П. звернувся до Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна із заявою про реєстрацію права власності на зазначене приміщення.
Листом суб'єкта оскарження від 31.03.2005 р. за № 12290 заявникові відмовлено в реєстрації права власності з тієї підстави, що подані ним документи не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не був нотаріально посвідчений.
Суб'єкт оскарження правомірно, відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, відмовив заявникові в реєстрації права власності на нежитлове приміщення, оскільки реєстрація в даному випадку могла бути здійснена лише на підставі нотаріально посвідченого договору.
В апеляційній скарзі П. просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. Зокрема, на думку заявника, суд не застосував закон та норми положення, які підлягали застосуванню; неправильно витлумачив норми положення, які передбачають можливість реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів відчуження цього майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку, та не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
В судовому засіданні апеляційної інстанції заявник підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник суб'єкта оскарження П. апеляційну скаргу не визнав.
Заслухавши доповідь судді Л., пояснення заявника і представника суб'єкта оскарження, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
Згідно п. 3) ч. 1 ст. 198 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відмовляючи в скарзі, суд виходив з того, що П. не довів факт неправомірних дій з боку Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, та що відмова суб'єкта оскарження в реєстрації права власності на нежитлове приміщення відповідає вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N 157/6445.
Проте з цим висновком суду погодитись не можна.
Право заявника і обов'язок суб'єкта оскарження здійснити державну реєстрацію прав на нерухоме майно встановлені ст. 182 ЦК України 2003 р. та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник П. є власником одноповерхового нежитлового приміщення загальною площею 16,1 кв. м по вул. Осиповського, 3-б в м. Києві на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в письмовій формі 19.01.1993 р. між ним та Орендним житло-комунальним управлінням фірми „Київінвест” (а.с. 7, 15-18).
Договір було укладено до прийняття Верховною Радою України Закону України „Про нотаріат”, який набрав чинності з часу опублікування 28.09.2003 р.
За діючою на той час нормою ст. 227 ЦК України 1963 р. за участю громадянина обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягали договори купівлі-продажу жилого будинку.
Підстави для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно визначені п. 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, згідно якого у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Разом з тим, пунктом 2.1 цього положення визначено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
В додатку 1 до цього Положення визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, в п. 1 якого значаться договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності. ( Пункт 1 додатку 1 в редакції Наказу Мінюсту № 36/5 від 17.05.2004 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 49/5 від 19.05.2005 р.).
Таким чином, ця норма не передбачає можливість реєстрації права власності лише на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 2.2 Положення передбачено, що при реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку, подається також довідка про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ (додаток 2), та витяг з Реєстру застав рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об'єкт нерухомого майна.
З огляду на наведене, висновок суду про те, що суб'єкт оскарження при вирішенні питання заявника діяв правомірно, оскільки заявник не надав нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна у виді нежитлового приміщення не ґрунтується на вимогах діючого законодавства і є помилковим.
Оскільки суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи і неправильно застосував норми матеріального права, колегія вважає необхідним скасувати рішення суду і постановити нове рішення про задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу П. задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2005 року скасувати і постановити нове, яким скаргу П. на неправомірні дії Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна задовольнити.
Визнати відмову Київського МБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у реєстрації права власності за П. на одноповерхове нежитлове приміщення загальною площею 16,1 кв. м по вул. Осиповського, 3-б в м. Києві неправомірною та зобов'язати суб'єкта оскарження зареєструвати за заявником право власності на це нерухоме майно з дотриманням вимог п. 2.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445.
Постанова набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом безпосереднього звернення до суду касаційної інстанції.