ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.02.2005
Справа N 8/151-04
Щодо касаційної скарги державної податкової
інспекції у місті Суми на постанову від 09.08.2004 року
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької, Г. Фролової за участю представників: Позивача - не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином; Відповідачів - Кисленко О.М., дов. від 21.02.2005 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Суми на постанову від 09.08.2004 року Харківського апеляційного господарського суду. у справі N 8/151-04 господарського суду Сумської області за позовом відділу Державної служби охорони при УМВС України до державної податкової інспекції у місті Суми про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2004 року N 0000932302/0/21664 та N 0000932302/0/21666, встановив:
Відділ Державної служби охорони при УМВС України звернувся з позовом до господарського суду Сумської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 0000932302/0/21664, яким вилучена до бюджету частина прибутку господарських організацій в сумі 7365 грн. та N 0000932302/0/21666, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній формі власності, в сумі 2779,5 грн., з яких - основний платіж 2609,5 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн., прийнятих на підставі акта N 63/23-213/1/08597003 від 08.04.2004 року про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог законодавства відділу Державної служби охорони при УМВС України Сумської області за період з 01.01.2001 року по 01.01.2004 року.
Зазначеним актом встановлені порушення статті 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" ( 557-2003 ) та статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ), оскільки підприємство не нараховувало та не перераховувало з чистого прибутку 15%.
В акті зазначено, що ВДСО при УМВС в Сумській області є окремою юридичною особою, має загальнодержавну форму власності, отримує прибуток, а тому повинен сплачувати частину прибутку в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" ( 557-2003 ).
Крім цього, встановлені порушення підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статі 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) у вигляді ненарахування та несплати податку на дивіденди в сумі 2209,5 грн. (7365,0 грн. х 30%) та не включено в рядок 21 декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2003 року, у зв'язку з чим до позивача була застосована відповідальність, передбачена пунктом 20.1 статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.05.2004 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2004 року N 0000932302/0/21664 та N 0000932302/0/21666.
Мотивуючи судове рішення, суд дійшов висновку, що відділ Державної охорони при УМВС України в Сумській області не є підприємством ні державним, ні казенним, і не зобов'язаний виплачувати дивіденди, передбачені статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ), згідно з якою державні некорпоратизовані та корпоратизовані казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу), оскільки ні Закон України "Про Державний бюджет на 2003 рік", ні постанова Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казаними підприємствами та їх об'єднаннями" ( 557-2003 ) не передбачають поширення дії даної постанови на інших суб'єктів господарювання, крім прямо зазначених в їх тексті, в тому числі і на підрозділ державної служби охорони.
За апеляційною скаргою державної податкової інспекції у місті Суми Харківський апеляційний господарський суд постановою від 9 серпня 2004 року рішення господарського суду Сумської області залишив без змін з тих же підстав.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що нарахування у даному випадку прирівняного до дивідендів платежу - частини прибутку, яка сплачується державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями, не є податком, збором та іншим обов'язковим платежем, передбаченим статтями 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), а відповідно, не регулюється податковим законодавством і не може визначатись податковим органом у порядку, передбаченому підпунктом "б" 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). Оскільки донарахована сума не є податковим зобов'язанням, то і посилання у повідомленні-рішенні на застосування штрафних санкції на підставі пункту 17.1.3 цього Закону є неправомірним.
Державна податкова інспекція у місті Суми подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування норм матеріального права судом, а саме: пункту 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казаними підприємствами та їх об'єднаннями" ( 557-2003 ), пункту 1.9 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Скаржник зауважує, що відділ Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області є окремою юридичною особою, має загальнодержавну форму власності, отримує прибуток, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) є платником податку на прибуток і повинен сплачувати частину прибутку в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу)" ( 557-2003 ).
Крім того, заявник посилається на порушення судами пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" ( 7-93 ), згідно з яким державна податкова інспекція звільняється від сплати державного мита.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу вилучення у позивача частини прибутку господарських організацій на підставі частини 2 статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ), а також донарахування податку на прибуток на дивіденди відповідно підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Стаття 52 вказаного Закону установлює, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) державні некорпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до спеціального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).
Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 р. N 557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" встановлено, що відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи та корпоратизованими, казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу).
Отже з наведених норм права вбачається, що їх дія розповсюджується на державні некорпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що згідно довідки N 7029 /а.с. 5/ про включення відділу Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач є юридичною особою з організаційно-правовою формою господарювання - установа із загальнодержавною формою власності.
Установи та підприємства мають різні правові форми здійснення господарської діяльності і не можуть ототожнюватись, в зв'язку з чим касаційна інстанція вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування до позивача приписів статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ).
Стосовно донарахування податку на прибуток на дивіденди відповідно підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) касаційна інстанція зазначає, що відповідно до пункту 1.9 цього Закону дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.
Позивач, як зазначено вище, є державною установою, а тому суди дійшли правильного висновку щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000932302/0/21666 про донарахування податку на прибуток від дивідендів.
Посилання відповідача на те, що сам факт того, що позивач є юридичною особою і платником податку на прибуток у розумінні підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), зобов'язує його перераховувати на підставі статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) частину отриманого прибутку, не приймається касаційною інстанцією до уваги, оскільки вони є непереконливими та спростовуються вищевикладеним.
Заперечення заявника стосовно звільнення його від сплати державного мита судовою колегією також не приймаються до уваги як безпідставні та такі, що суперечать діючому законодавству, оскільки відповідно до частини 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду Сумської області від 27.05.2004 року та постанову від 09.08.2004 року Харківського апеляційного господарського суду у справі N 8/151-04 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Суми - без задоволення.