ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
16.03.2005
Справа N 29/208
Про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в частині донарахування
земельного податку з юридичних осіб
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кривди Д.С., суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: від позивача - Вакуленко Е.В., Кліванська О.П.; від відповідача - Левченко С.М., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р. у справі N 29/208 господарського суду м. Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 20.11.2003 р. N 0001432600/0.
Позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 20.11.2003 р. N 0001432600/0 в частині донарахування земельного податку з юридичних осіб в розмірі 144743,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 63763,00 грн.
Позивач остаточно уточнив свої позовні вимоги заявою від 28.07.2004 р. та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 20.11.2003 р. N 0001432600/0, в частині визначення податкового зобов'язання по земельному податку у сумі 136516,00 грн. та донарахованих штрафних санкцій на цю суму в розмірі 59479,50 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2004 р. (суддя I.В. Усатенко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р. (судді: В.В. Шипко, О.М. Нечитайло, С.Я. Дикунська), позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.01.2004 р. N 0001432600/0 в частині визначення Відкритому акціонерному товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 195995,50 грн. з них: сума в розмірі 136516,00 грн. - основний платіж та штрафні санкції у розмірі 59479,50 грн.; стягнуто з Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на користь Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" судові витрати у розмірі 203,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог. Свою вимогу Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва мотивує тим, що судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), ст. 96 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).
У відзиві на касаційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер" доводить безпідставність вимог Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.
Розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва не підлягає задоволенню.
Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 2001 р. по 2003 р., про що 19.11.2003 р. складено акт. За результатами перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.11.2003 р. N 0001432600/0, яким позивачу на підставі Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено податкове зобов'язання з земельного податку на суму 209920,00 грн. (145799,00 грн. основного платежу, 64121,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій). Підставою для донарахування податку за землю та застосування до позивача фінансових санкцій стало, на погляд відповідача, невірне застосування позивачем коефіцієнта функціонального використання землі при розрахунку та сплаті земельного податку із земельних ділянок, які надаються в оренду.
Господарським судом встановлено:
- Протягом 2001 р. - 2003 р. позивач подавав до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва зведений розрахунок суми земельного податку на 2001 р. - 2003 р. Відповідно до розрахунку, загальна сума нарахованого податку, що підлягає сплаті за даними підприємства за 2001 рік, становить 222727,00 грн., за 2002 р. - 227186,00 грн., за 2003 р. - 227186,00 грн.
- Відомостями про наявність документів на користування землею за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 4-а позивач зазначав, що протягом 2001-2003 рр. основне цільове призначення земельної ділянки - виробничі цілі, тому застосовується коефіцієнт на функціональне використання землі у розмірі 1,20.
- Протягом 2002-2004 рр. Київським міським управлінням земельних ресурсів встановлено коефіцієнт на функціональне використання землі, яка знаходиться по вул. Новокостянтинівська, 4-а, в розмірі 1,20, функціональне використання - землі промисловості.
- Позивач фактично протягом 2001-2003 рр. здавав в оренду земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 4-а, а саме: ПП "Поліколор", що підтверджується договором оренди N 22 від 27.02.2002 р., згідно з актом прийому-передачі від 22.04.2002 р. - розмір площі, яка була надана в оренду 516 кв. м, вид діяльності підприємства оптова торгівля; ТОВ "Електро", що підтверджується договором оренди N 23 від 07.03.2002 р. згідно з додатком N 1 до договору від березня - 2002 р. - розмір площі, яка була надана в оренду 177,1 кв. м, вид діяльності підприємства - оптова торгівля; ТОВ "Будавтосервіс", що підтверджується договором оренди N 29 від 18.06.2002 р., згідно з додатком N 1 до договору від травня 2002 р. - розмір площі, яка була надана в оренду 430,0 кв. м, використовується як офіс та складські приміщення; ТОВ "ТМА Драфт Україна", що підтверджується договором оренди N 39 від 29.08.2002 р., згідно з додатком N 1 до договору від 29.08.2002 р. - розмір площі, яка була надана в оренду 950,0 кв. м., використовується як склад; ТОВ "Прометей Агро", що підтверджується договором оренди N 46 від 23.12.2002 р., згідно з додатком N 1 до договору від 23.12.2002 р. - розмір площі, яка була надана в оренду, - 40,0 кв. м під офіс; ПП X.О.Г., що підтверджується договором оренди N 17 від 21.01.2002 р., згідно з листом позивача землі орендуються 8 місяців, розмір площі, яка була надана в оренду, - 164,0 кв. м, використовується під офіс та складське приміщення; ТОВ "Гравілат", що підтверджується договором оренди N 25 від 01.05.2002 р., згідно з листом Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер", земля орендується 7 місяців, розмір площі, яка була надана в оренду, - 55,9 кв. м, вид діяльності - виготовлення крейдяних виробів та торгівля ними; ПП К.О.В., що підтверджується договором оренди N 21 від 28.02.2002 р., згідно з наданими документами земельна ділянка орендується з серпня 2002 року по серпень 2003 року, розмір площі, яка була надана в оренду, - 5007 кв. м, площа використовувалась для експлуатації точки роздрібної торгівлі та кафе, а також організації центру активного відпочинку з наданням спортивних послуг населенню.
- Між позивачем та ТОВ "Біржові технології" укладено договір про спільну діяльність б/н від 15.08.96 р. ТОВ "Біржові технології" за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, з 1997 року по теперішній час займає земельну ділянку розміром 3600,00 кв. м, на якій розташовані гаражні бокси та інші споруди, які використовуються ТОВ "Біржові технології" як офісні приміщення, та здаються в оренду іншим комерційним структурам, які їх використовують для розміщення мийки, СТО, кафе та організації центру активного відпочинку з наданням спортивних послуг населенню.
- 27.12.96 р. між Заводом залізобетонних виробів і конструкцій "Кібер", правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Біржові технології" був укладений договір, за яким Заводом залізобетонних виробів і конструкцій "Кібер" зобов'язався передати ТОВ "Біржові технології" земельну ділянку площею 3700 кв. м, що знаходиться по вул. Новокостянтинівська, 4-а, а ТОВ "Біржові технології" зобов'язалось прийняти у тимчасове (строком на один рік) користування вищезгадану земельну ділянку та сплатити орендну плату у розмірі 7400 грн. в рік. Даний договір сторонами виконано не було. Рішенням господарського суду м. Києва від 08.06.2004 р. у справі N 8/247 даний договір визнано недійсним та неукладеним з моменту його підписання.
Позивач оспорює податкові зобов'язання з земельного податку у розмірі 136516 грн. та штрафні санкції у розмірі 59479,50 грн., що донараховані відповідачем у зв'язку з укладенням позивачем договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Біржові технології".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно з ст. 5 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України ( 2768-14 ), якою визначено обов'язки землекористувачів, обов'язками землекористувачів, зокрема, є обов'язок забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та обов'язок своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.
Рішенням Київської міської ради від 10.07.97 р. N 216 "Про плату за землю в м. Києві" затверджено економіко-планувальне зонування території м. Києва, грошову оцінку земель м. Києва.
Пунктом 2.4 рішення Київської міської ради від 27.04.2000 р. N 104/825 визначено, що розмір грошової оцінки частини земельної ділянки, що припадає на орендовані будівлі або їх частини, визначається не нижче коефіцієнта на функціональне використання основного орендаря без урахування коефіцієнта на функціональне використання цієї частини земельної ділянки орендарем будівлі або її частини.
Пунктом 1.8 Порядку визначення грошової оцінки земельних ділянок в м. Києві, затвердженому рішенням Київської міської ради від 03.04.2001 р. N 242/1219, визначено, що при зміні частин в будівлі (споруді) або їх функціонального використання юридичні та фізичні особи (у тому числі нерезиденти України) зобов'язані у десятиденний термін в письмовій формі (за заявою згідно з зразком) повідомити Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про необхідність здійснення грошової оцінки земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін. Таким чином, з квітня 2001 р. при визначені грошової оцінки землі до управління земельних ресурсів подаються дані про орендарів з метою встановлення коефіцієнту функціонального використання землі орендарями.
Як встановлено господарським судом, за позивачем закріплено в натурі межі земельної ділянки для оформлення права користування даною ділянкою площею 4,77 га, для експлуатації по обслуговуванню виробничих будівель по вул. Новокостянтинівська, 4-а у Мінському районі м. Києва. Функціональне призначення земель промисловості. Коефіцієнт на функціональне використання землі - 1,20.
Господарським судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Біржові технології" 15.08.96 р. було укладено договір про спільну діяльність предметом яких було погодження між сторонами фінансування, будівництва та введення в експлуатацію гаражів та ремонтно-технічних споруд, а також по спільній експлуатації об'єкта після завершення його будівництва та введення в експлуатацію. Зазначений договір надавав ТОВ "Біржові технології" право отримати у спільну експлуатацію гаражний комплекс, отже він не є договором оренди. На підставі відповідних доказів господарським судом встановлено, що позивач не надав в оренду ТОВ "Біржові технології" в оренду будівлі чи споруди, що розташовані на земельній ділянці по вул. Новокостянтинівська, 4-а. За таких обставин господарський суд попередніх інстанцій дійшов правильного висновку, що позивач не змінював функціонального призначення земельної ділянки. Отже, податкові зобов'язання у розмірі, що оскаржується позивачем, нараховані відповідачем помилково.
Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р. у справі N 29/208 - без змін.