ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23.03.2005
Справа N А-13/267-04
Щодо визнання недійсним рішення
спеціалізованої ДПІ
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кривди Д.С. (доповідача у справі), суддів: Жаботиної Г.В., Грека Б.М., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2004 у справі N А13/267-04 господарського суду Харківської області за позовом ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним рішення, за участю представників сторін: від позивача Рубаненко Л.В. - за довіреністю від 10.10.2004 р. N ..., відповідача - не з'явились.
Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 22.03.2005 р. здійснено заміну складу суду на колегію суддів у складі: головуючого - судді Кривди Д.С., суддів - Жаботиної Г.В., Грека Б.М. встановив:
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2004 р. (суддя Водолажська Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2004 р. (головуючий - суддя Кравець Т.В., судді - Істоміна О.А., Шутенко I.А.), позов задоволено: визнано недійсним рішення спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові N 2 від 15.08.2003 р. про нарахування процентів на невнесену суму розстроченого податкового боргу та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму в частині нарахування 306823,16 грн.
Судові рішення мотивовані відсутністю підстав у відповідача для винесення рішення у зв'язку із неправомірним застосуванням листа ДПА України N 4558/7/24-1117 від 21.03.2003 р. та неправильного тлумачення норм п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181.
У касаційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо законності судочинства, підпункту 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III; ч. 1 ст. 4-7, ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ).
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вважаючи її безпідставною.
Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача та перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обгрунтування застосованої методики при проведенні розрахунку відсотків, зазначених у рішенні N 2 від 15.08.2003 р., відповідач посилається на рекомендації, викладені у листі ДПА України N 4558/7/24-1117 від 21.03.2003 р.
Судові інстанції правильно визначили, що вказаний лист не є роз'ясненням у розумінні положень пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) і не має сили нормативно-правового акта.
Чинними нормативними актами, якими передбачені права податкових органів (ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" ( 509-12 ), ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), не визначено право на винесення рішень про нарахування процентів на суму розстроченого боргу (як внесену, так і невнесену).
Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 11.07.2003 р. N 1127-IV статтю 18 Закону N 2181 доповнено пунктом 18.3: списання і розстрочення податкового боргу, пов'язаного з виплатою заробітної плати негрошовою формою розрахунків шляхом взаємозаліку заборгованості по позиках та/або товарному кредиту.
Відповідно до пп. 18.3.2 п. 18.3 ст. 18 Закону України N 2181 може бути розстрочений на умовах вимог пп. 18.1.2 п. 18.1 цієї статті податковий борг, що сформувався станом на 31.12.2001 року.
Згідно з абз. "а" пп. 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення податкового боргу, включаючи такий місяць. У разі існування консолідованого податкового боргу строк розстрочення відраховується від місяця виникнення першої складової такого консолідованого боргу, тобто термін розстрочення починається від дати виникнення, зазначеного у ньому податкового боргу, а саме з січня 2001 року.
Той факт, що податковий борг, розстрочений СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на підставі рішення N 3 від 18.02.2003 р., утворився станом на 31.12.2001 р., підтверджено СДПІ та відображено у довідці від 29.12.2003 р. N 500/33-118 "Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" з питання підтвердження податкового боргу по прибутковому податку з громадян".
Судами правомірно встановлено, що на податковий борг не можуть бути нараховані проценти за прострочення, бо термін розстрочення не переривався, оскільки Закон України N 1127 набрав чинності з 06.08.2003 р., тобто до прийняття СДПІ рішення про розірвання договору про розстрочення N 22 від 16.07.2001 р.
З огляду на викладене, господарський суд Харківської області та Харківський апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідили та встановили всі обставини справи, які мають значення для вирішення цього спору, та виходячи із встановлених обставин справи вірно застосували приписи матеріального законодавства, яке регулює правовідносини, що склалися.
Отже, у касаційної інстанції немає підстав для задоволення касаційної скарги податкової інспекції.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2004 у справі N А13/267-04 залишити без змін, а касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - без задоволення.