Переходимо з єдиного податку на звичайну
систему навпаки: перерахунок товарних залишків
Напевно, кожне або майже кожне підприємство, вже познайомилось зі спрощеною системою оподаткування - сплатою єдиного податку - на власному досвіді. Не секрет, що багато торговельних підприємств, які обрали спрощену систему, з різних причин переходять на звичайну. Не вдаватимемось до причин таких переходів, а розгляньмо питання: що робити з товарними залишками, що залишились нереалізованими на початок звітного періоду, відколи підприємство почало працювати за звичайними законами оподаткування (податок на прибуток і ПДВ)? Точніше, як правильно облікувати такі товарні “хвости”, які народились у період єдинництва, адже, потрапивши на звичайну систему (наприклад, у I кварталі 2005 року підприємство сплачувало єдиний податок, а із II кварталу вирішило або змушене було залишити спрощену систему), підприємство продаватиме й куплені раніше товари. Одразу зауважимо: незважаючи на те, що фірма займалась торгівлею і сплачувала єдиний податок, це не давалоїй жодного права не вести бухгалтерського обліку відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XII. А це означає, що й усі Положення (стандарти) бухгалтерського обліку для підприємства-єдинника теж працювали.
Судіть самі, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. № 727/98 не містить жодної пільги, яка б звільняла підприємства - платників єдиного податку від ведення бухобліку, є лише пільги з оподаткування і звільнення від застосування, наприклад, ЕККА. Якщо бухоблік вівся, то товари, куплені підприємством іще на спрощеній системі, повинні були мати облікову вартість, а отже, можна порахувати товарні залишки на момент переходу з однієї системи на іншу. Тут слід уточнити, що коли підприємство було на єдиному податку за ставкою 10%, то, швидше за все, бухоблік товарних залишків вівся з урахуванням ПДВ постачальника, котрий включався до первісної цши товарів. На перший погляд це може викликати деякі сумніви щодо можливості коригування саме таких товарів за п. 5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток). Але поспішаємо заспокоїти таких платників податків. Вартість цих товарів, що знаходяться у підприємства, яке запрацювало на звичайній системі оподаткування, мають повне право брати участь у коригуванні приросту (убутку), незважаючи на складову ПДВ, що “сидить” у їхній первісній вартості. Адже підприємство, перебуваючи на 10%, відносило до первісної вартості вхідний ПДВ за правилами бухобліку і нічого не порушувало. Більше того, тепер, працюючи на звичайній системі і продаючи придбані раніше товари, буде збільшувати свій валовий доход на повну вартість продажу, а ось валові витрати потрібно буде показати шляхом коригування за п. 5.9 Закону про прибуток - іншого виходу немає.
У разі якщо підприємство сплачувало єдиний податок за ставкою 6%, проблем узагалі не повинно виникнути - товари і так мали обліковуватись без ПДВ (звісно, коли підприємство не провадило діяльності, не обкладуваної ПДВ).
У перехідний період слід зважати іще на один неабиякий момент. Так, у разі якщо підприємство, перебуваючи на єдиному податку, одержало товари безоплатно, варто пам'ятати, що такі товари взагалі не повинні потрапити до розрахунку приросту (убутку). Це правило закріплено в самому п. 5.9 Закону про прибуток, оскільки коригуванню підлягають лише товари, вартість яких включається до валових витрат згідно із Законом про прибуток. Тут виникне запитання: але ж при роботі на єдиному податку ніяких валових витрат бути не могло, так про що ж ідеться - може, при переході на традиційну систему оподаткування взагалі не треба відображати залишків товарів у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток? Авжеж, формально так і має бути, якщо дотримуватись суворої логіки Закону про прибуток. Але навіть податкові органи у своїх роз'ясненнях схильні в цьому питанні до ліберальної позиції. Адже якщо товарних залишків з єдиної системи взагалі не враховувати при коригуванні, то при їх продажу вже на звичайній системі до валового доходу включиться вся сума, а валових витрат так і не буде. Вийде, що податком на прибуток обкладеться повна сума, отримана від продажу товарів, без зменшення на вартість придбання. А це не правильно - підприємство, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, понесло витрати на їх придбання. I ці витрати тоді ніяк не вплинули на розрахунки з бюджетом, оскільки єдиний податок сплачувався з проданих товарів, за які надійшла оплата. Тому і податкове відомство, та й більшість фахівців схильні до ліберальної позиції: при продажу товарів, закуплених іще на єдиному податку, повинна обкладатись різниця між купівельною ціною і ціною продажу. А зробити це можливо лише шляхом обліку товарних залишків на початок періоду роботи на загальній системі оподаткування.
Єдиний нюанс, на який слід зважати, полягає в наступному. Є думка, яка знайшла своє відображення в листі Держкомпідприємництва від 15.11.2001 р. № 5-532/6709: до перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток потрапляють лише ті товари, що залишились зі спрощеної системи оподаткування, за які підприємство розрахувалось при придбанні. На наш погляд, це хибна позиція, оскільки така перестраховка нічим не передбачена і пов'язана з побоюванням можливого дубляжу валових витрат. Мовляв, якщо підприємство, перебуваючи на звичайній системі, заплатить постачальникові, то воно має право на валові витрати за товарами, а за п. 5.9 такі товари могли вже спрацювати у валових витратах. Гадаємо, що це вже занадто обережна позиція, хоча вона й має право на існування.
“Бухгалтерія торговельного підприємства: від А до Я”, N 10, травень 2005 р.
Передплатний індекс 08074, 23338 (українською мовою)
та 08075, 23339 (російською мовою)