ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10-17.03.2005
Справа N 3/155
Про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого: Першикова Є.В., суддів: Яценко О.В., Савенко Г.В., розглянула касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2004 у справі N 3/155 господарського суду Полтавської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Сінтек" (далі - Товариство) до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. В засіданні взяли участь представники - позивача: Мельникова Н.В. (за дов. б/н від 31.12.2004) у судовому засіданні 10.03.2005; - відповідача: Михайленко А.М. (за дов. N 2245/10 від 08.02.2005) у судовому засіданні 10.03.2005, 17.03.2005; Косів Л.Т. (за дов. N 22776/10 від 16.11.2004) у судовому засіданні 10.03.2005; Тур Н.I. (за дов. N 23493/10 від 29.12.2004) у судовому засіданні 10.03.2005, 17.03.2005.
Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.03.2005 у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської I.П. у черговій відпустці для розгляду господарських справ, призначених до перегляду в касаційному порядку колегією суддів у складі: головуючого - Першикова Є.В., суддів Савенко Г.В., Ходаківської I.П. на 10.03.2005, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Яценко О.В., Савенко Г.В.
Розгляд справи по суті було закінчено 10.03.2005.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), у судовому засіданні 10.03.2005 було оголошено перерву до 17.03.2005 для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України.
У судовому засіданні 17.03.2005 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 29.09.2004 господарського суду Полтавської області (суддя Бунякіна Г.I.) позовні вимоги Товариства до Кременчуцької ОДПІ задоволено повністю.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ N 0002252301/0/02145, N 0002252301/0/2146 та N 0002252301/0/02144 від 23.07.2004.
В основу вказаного рішення місцевого господарського суду покладено рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000, яким визначена правомірність застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій для СП "Студія Лева" та його дочірніх підприємств, одним з яких є Товариство.
Постановою від 30.11.2004 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого - Сибіги О.М., суддів - Самусенко С.С., Федорова М.О.) апеляційна скарга Кременчуцької ОДПІ залишена без задоволення.
Рішення від 29.09.2004 господарського суду Полтавської області залишено без змін.
Не погоджуючись із актами попередніх судових інстанцій, Кременчуцька ОДПІ звернулась до касаційної інстанції зі скаргою, в якій вказує, що судові інстанції не взяли до уваги вимоги Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17.02.2000 N 1457-III, на підставі якого скасовано дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.92 N 2198-XII.
Скаржник також вважає, що судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій прийняті на підставі законодавчих актів, які не підлягають виконанню.
Товариство у відзиві на касаційну скаргу вказало, що прийняті рішення по справі відповідають діючому законодавству, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення та постанова судових інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому вони не підлягають скасуванню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача та дослідивши і проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального законодавства, дійшла висновку, що касаційна скарги підлягає частковому задоволенню.
Матеріалами справи підтверджено, що Кременчуцькою ОДПІ з 29.06.2004 по 23.07.2004 було проведено позапланову комплексну документальну перевірку Товариства стосовно дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.08.2003 по 30.04.2004.
За наслідками перевірки податковим органом було складено акт без номера від 23.07.2004, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення-рішення за N 0002252301/0/02145, N 0002262301/02146 та N 0002242301/02144 від 23.07.2004 про донарахування Товариству суми податку на додану вартість у розмірі 33283746 грн., суми акцизного збору у розмірі 92941643,89 грн. і суми податку на прибуток у розмірі 11714600 грн. та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах відповідно 33283746 грн., 92941643,89 грн. і 11714600 грн.
Податковим органом при проведенні позапланової перевірки встановлено, що платником податків у порушення вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) було занижено податок на додану вартість за серпень-грудень 2003 року та за січень-квітень 2004 року; в порушення вимог п. 1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) було занижено податок на прибуток за третій і четвертий квартали 2003 року та за перший квартал 2004 року, а також в порушення п. "а" ст. 2 і п. "а" ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) у зв'язку з нездійсненням нарахування та сплату акцизного збору за бензин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що місцевий та апеляційний господарські суди при прийнятті рішень взяли до уваги рішення від 08.11.2000 Галицького районного суду м. Львова, яким встановлено правомірність застосування до СП "Студія Лева" державних гарантій захисту іноземних інвестицій.
Судовими інстанціями було також враховано, що ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 05.07.2001, 04.02.2002, 19.06.2002, 13.09.2002, 27.09.2002, 02.07.2002 та від 20.03.2002 було роз'яснено рішення Галицького районного суду м. Львова стосовно застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій СП "Студія Лева" та його дочірніх підприємств у сфері податкового, митного та валютного законодавства (яке діяло на момент реєстрації іноземної інвестиції), а також роз'яснено питання стосовно початку перебігу десятирічного строку застосування державних гарантій від зміни законодавства, що передбачено ст. 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ), який починається з 25.04.96 щодо звільнення від сплати податку на додану вартість, акцизного збору та податку на прибуток підприємств протягом десяти років з моменту зміни гарантії захисту іноземних інвестицій Законом України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР ) дочірніми підприємствами, створеними СП "Студія Лева".
Місцевим та апеляційним господарськими судами було також взято до уваги, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.09.2002 було встановлено, що дочірнім підприємством СП "Студія Лева" є дочірнє підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Сінтек", частка корпоративних прав спільного підприємства в якому перевищує 51 відсоток статутного фонду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарським судом Полтавської області при прийнятті оскаржуваного рішення було вірно зазначено, що відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій і стабільності умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.
Попередні судові інстанції, приймаючи рішення та постанову, прийшли до висновку, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) (який був чинним на момент прийняття Галицьким районним судом рішення) у разі, коли наступне спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції змінює умови захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі, до іноземних інвестицій протягом десяти років на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій.
В той же час, приймаючи рішення та постанову, попередні судові інстанції не врахували, що відповідно до другого розділу Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 N 93/96-ВР захист іноземних інвестицій у разі зміни законодавства забезпечується за рахунок заборони примусового вилучення коштів та майна, а також незаконних дій державних органів та посадових осіб, забезпечення гарантії при припиненні інвестиційної діяльності та захисту доходів і прибутків, одержаних від такої діяльності.
Вказаним розділом не визначено поняття захисту суб'єктів інвестування від змін законів щодо діяльності суб'єктів господарювання в сфері оподаткування, як це було до прийняття Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14 ).
Також не було враховано, що діюче законодавство про захист інвестицій змінювалося як на момент змін податкового законодавства, так і на момент прийняття спірного рішення органу податкової служби та судового рішення, у зв'язку з чим воно має довгострокову дію.
Згідно зі ст. 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Основним Законом (254к/96-ВР ) межах і відповідно до законів України.
Як передбачено ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
При цьому слід зазначити, що судові рішення не можуть бути скасовані або змінені прийняттям нових Законів, оскільки ці рішення скасовуються або змінюються виключно судами вищестоящих інстанцій відповідно до вимог процесуального законодавства.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст.ст. 33, 35, 71 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.
В той же час при вирішенні питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Не потребують доказування преюдиційні факти, які встановлено рішенням суду з цивільної справи, якщо це рішення набрало законної сили та ним встановлено факти, що мають значення для вирішення спору.
Попередні судові інстанції, приймаючи рішення та постанову, послалися на ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), визначивши рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, як обов'язкове для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, без визначення поняття правової оцінки преюдиційності факту встановленого у рішенні з цивільної справи, оскільки не дано належної правової оцінки статуту Товариства, яке є дочірнім підприємством СП "Студія-Лева" щодо правової підстави виникнення періоду на пільгову сплату податку дочірнім підприємством.
Судовими інстанціями не враховано, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 29.01.2002 N 1-рп/2002 у справі N 1-17/2002 "За конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями)" та положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" N 1457-III від 17.02.2000 (далі - Закон N 1457-III), де визначено, що підставою для відмови у наданні пільг та для їх припинення у сфері регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації є припинення таких пільг.
У відповідності до ст. 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення законів України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, із дня набуття чинності Закону N 1457-III припинено пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.
Крім того, ст. 7 Закону N 1457-III передбачено, що судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у ст. 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону.
За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області N 26066/10 від 30.12.2004 задовольнити частково.
Рішення від 29.09.2004 господарського суду Полтавської області та постанову від 30.11.2004 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 3/155 господарського суду Полтавської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.