Якщо у вас немає інвалідів - то
штрафів вам не уникнути
Фонд соціального захисту інвалідів домігся свого. У 2006 році він остаточно закріпився в когорті контролюючих органів. Не знаю, чим конкретно допомогли інвалідам чиновники цього фонду, але права вони тепер мають конкретні. Давайте подивимося, на які неприємності слід очікувати від нової редакції Закону про соцзахист інвалідів, внесеної Законом України від 06.10.2005 р. № 2960-IV.
Перше. Керівники підприємств або їх заступники, яким, відповідно до статуту, надане право наймати і звільняти працівників, можуть тепер “отримати адмінштраф” за:
а) “невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів” (Боже, пробач нашим законодавцям “витончений” стиль);
б) неподання фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів.”
Штраф невеликий - від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ), але образливий. Ця норма з'явилася в КУпАП у жовтні 2005 року після набрання чинності Законом № 2960-IV.
Порядок сплати таких штрафів регламентований главою 27 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, крім ст. 250, яка обмежує строк застосування адміністративних санкцій:
“Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта ведення господарства протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом”.
Глава 27 ГКУ поширюється і на фізичних осіб, які використовують найману працю, тобто на приватних підприємців.
Друге. Згідно з абзацом 3 нової редакції ст.19 Закону про соцзахист інвалідів, підприємства, установи, організації, у т.ч. підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць.
А норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів тепер установлюється автоматично - 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Для суб'єктів, у яких працює від 8 до 25 чоловік, норматив - одне робоче місце.
Нагадаємо, що були часи, коли нормативи робочих місць встановлювалися для підприємств рішенням місцевих рад. Єдиний для всіх с норматив робочих місць був уведений Законом України від 05.07.2001 р. № 2606-III “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. До цього вже, як кажуть, усі звикли.
Основна ж новація полягає втім, що Закон про соцзахист інвалідів прямо поклав на підприємства, установи та організації обов'язок працевлаштування інвалідів. В умовах, коли такого обов'язку підприємство не мало, залишалася можливість уникнути застосування фінансових санкцій.
Врахувавши доводи роботодавців, які використовувалися ними в судових позовах проте, що законом не передбачений обов'язок для них працевлаштовувати інвалідів, законодавець вніс доповнення, згідно з яким роботодавці зобов'язані забезпечити працевлаштування інвалідів (питання: “Яким чином?”), і не просто інвалідів, а й тих, що стали ними в результаті психічного розладу (питання: “А якщо ця людина не є дієздатною?”). I виконаною ця норма вважається, якщо роботодавець надав інваліду робоче місце як основне.
Як же працевлаштовувати інвалідів, а головне - де їх брати? За даними статистики, в Україні - 3 млн. інвалідів, а працюючих, з урахуванням працюючих інвалідів, - 39,5 млн. осіб. Виходить, відношення числа інвалідів до працюючих - 7,6 %.
Але чи усі вони хочуть працювати? Не змусиш же їх працювати силоміць.
У цьому зв'язку цікаво, що ст.18 Закону про соцзахист інвалідів, згідно з якою підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів, передбачає, що таке працевлаштування повинно здійснюватися “центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством”*.
Що ж це виходить: підприємство самостійно працевлаштовує інвалідів, а працевлаштування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці тощо. Дурниця якась - “щось таке незрозуміле”. А говорячи розумною юридичною мовою - колізія, використовуючи яку, можна й надалі намагатися уникати штрафів, якщо серйозне підприємство не знайде достатнього числа калік і психів**, які погодяться не просто отримувати гроші, а ще й працювати.
Отже, як не подивитись, а інваліди сьогодні є дефіцитом.
Щоб прояснити ситуацію на практиці, я сам подзвонив до одного з відділень Фонду соціального захисту інвалідів (яке - не хочу говорити) і на запитання, чи не можуть вони направити до нас на роботу осіб, яких вони зобов'язані захищати, отримав відповідь: “Ми цього не робимо, шукайте інвалідів, де хочете, або сплачуйте штраф”. Як бачимо, ніяким соцзахистом ці “контори” не займаються, але гроші вони люблять, як і усі інші.
У разі коли специфіка підприємства не дозволяє створити достатню кількість робочих місць для інвалідів, підприємства, установи, організації можуть створити господарські об'єднання і підприємства громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення загальних економічних і соціальних завдань. I ось тоді у рахунок виконання 4-х відсоткового нормативу “може бути зараховане забезпечення роботою інвалідів на підприємствах і в громадських організаціях інвалідів”.
Може бути зараховано, а може й не бути - хто це буде вирішувати?
Конкретики у цьому положенні ст. 19 Закону про соцзахист інвалідів дуже мало. Може, його склала недуже здорова людина, яка була працевлаштована до апарату Верховної Ради в межах нормативу? Адже 4-х відсотковий норматив установлюється не лише підприємствам, але й установам, утому числі державним. Цікаво, як будуть виконувати цей норматив міліція, у т.ч. ДАІ, податкова інспекція, господарський суд тощо, і кого з керівництва цих установ будуть притягати до адміністративної відповідальності?
Звернімо також увагу читачів на те, що працевлаштованим вважається тільки той інвалід, для якого це місце роботи є основним. Сумісник “не проходить”. Це, однак, не означає, що працювати інвалід повинен повний робочий день. Проте, що місце роботи основне, повинно бути зазначено в наказі про прийняття на роботу.
Третє. Нова редакція ст.19 Закону про соцзахист інвалідів установила, що порядок реєстрації підприємств, установ, організацій у Фонді соціального захисту інвалідів, строки подання звітності, а також порядок сплати адміністративно-господарських санкцій встановлюється Кабінетом Міністрів. Проте, що Порядок сплати санкцій та пені встановлює Кабмін, сказано й у ст.20 цього Закону. Це при тім, що дата сплати санкцій встановлена самим Законом - 15 квітня року, наступного за звітним.
Навіщо такі складнощі законодавцю? Зрозуміло, що вони не мають ніякого правового навантаження і свідчать лише про вкрай низький рівень правової культури осіб, які пишуть закони, а потім допускають їх до сесійної зали Верховної Ради.
Четверте. Кабінет Міністрів тепер установлює порядок контролю за дотриманням нормативу працевлаштування інвалідів і порядок проведення перевірок. Коли відповідна Постанова буде видана, Фонд соціального захисту інвалідів стане дійсно контролюючим органом.
П'яте. Підприємства зобов'язані самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів. Базою для розрахунку, якуже зазначалося, є середньооблікова чисельність штатних працівників за рік, яку можна визначити тільки за підсумками року. Тобто працевла-штовувати інвалідів потрібно до того, як буде відомий норматив їх працевлаштування.
Оригінальне, але до цього вже усі давно звикли. Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць розраховується шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого - по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні, і ділення отриманої суми на число календарних днів звітного місяця.
Чисельність працівників облікового складу за вихідний або святковий (неробочий) день приймається нарівні облікової чисельності працівників за попередній робочий день. За наявності двох або більше вихідних чи святкових (неробочих) днів поспіль чисельність працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні чисельності працівників облікового складу за робочий день, що передував вихідним та святковим (неробочим)дням.
Для правильного визначення середньооблікової чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників облікового складу, який повинен уточнюватися на основі наказів (розпоряджень) про прийняття, переведення працівників на іншу роботу, припинення трудового договору тощо.
Чисельність працівників облікового складу за кожний день повинна відповідати даним табельного обліку використання робочого часу (форма № Т-13), на основі якого встановлюється чисельність працівників, які фактично з'явилися на роботу, і причини неявок.
У розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого числа. У Законі про соцзахист інвалідів про це прямо не сказано, але, мабуть, слід застосовувати загальновідомі правила округлення, тобто 10,4 - це 10, а 10,5 - це 11.
Шосте. Штраф за кожне незайняте робоче місце інвалідів має тепер назву “адміністративно-господарська санкція”. Розмір цієї санкції для основної кількості суб'єктів не змінився - середня річна заробітна плата по підприємству. На деяке послаблення можуть сподіватися підприємства з чисельністю працюючих від 8 до 15 чоловік - вони сплачують санкцію у розмірі половини середньої річної заробітної плати.
Єдинщики ж, на думку Держкомпідприємництва, викладену в листі від 06.07.2005 р. № 5432 “Щодо сплати штрафних санкцій за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів підприємствами, які є платниками єдиного податку”, взагалі подібні штрафи сплачувати не повинні, оскільки не є платниками внесків до Фонду соціального захисту інвалідів.
Нова редакція ст.20 Закону про соцзахист інвалідів установлює строк сплати адміністративно-господарського штрафу - 15 квітня року, наступного за звітним. Раніше цей строк був установлений Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим постановою Кабміну України від 28.12.2001 р. № 1767.
Суми адміністративно-господарських санкцій надходять до Держбюджету і використовуються Фондом соціального захисту інвалідів на встановлені статтею 20 Закону про соцзахист інвалідів цілі.
За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій, як і раніше, нараховується пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Санкції та пеня до валових витрат, зі зрозумілих причин, не включаються. Строк давності 6 місяців для нарахування пені, який встановлений ст.250 ГК, у цьому випадку не застосовується, і пеня нараховується за увесь строк.
Крім посилення контролю за дотриманням 4-х відсоткового нормативу і посилення відповідальності підприємств, установ і організацій, Закон № 2960-IV уточнив склад податкових пільг для “інвалідних підприємств” і порядок їх надання.
_________
* Якщо до когось з читачів звертались ці поважні органи з пропозицією взяти на работу інваліда, будь ласка, повідомте про це редакції, оскільки за нашими даними, такі факти є поодинокими.
**Ще одна новина полягає в тім, що інвалідів внаслідок психічного розладу також треба працевлаштовувати в межах нормативу.
“Консультант бухгалтера” N 8, лютий 2006р.
Передплатний індекс 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)