Плутанина, або як ДПАУ в одному листі припустилася
двох протилежних помилок
Яким чином обкладається ПДВ отримання завдатку при продажу невиробничих основних фондів? ДПАУ у присвяченому цій темі листі № 626/4/15-2410 від 14.12.2004 р. припустилася відразу двох помилок - одну “проти” платника податків, а іншу “за”.
Наш шановний читач виявився правим Лист унікальний. У першій його частині ДПАУ переплутала “аванс” із “завдатком”. Тому проведемо маленький юридичний лікнеп для авторів цього листа, можливо, й наших читачів це зацікавить.
Згідно п. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видаються кредитору боржником у рахунок належних з його за договором платежів, у підтвердження зобов'язання та у забезпечення його виконання Як бачимо, завдаток - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, а тому у разі коли зобов'язання не виконано з вини боржника (у випадку, що розглядається, - з вини покупця, наприклад, у разі коли покупець відмовляється від отримання товару), то завдаток залишається у кредитора (п. 1 ст. 571 ЦК України).
А якщо кредитор відмовляється від виконання зобов'язань, то він повертає завдаток у подвійному розмірі. У разі сплати авансу (передоплати) нічого цього немає, аванс треба повернути у будь-якому випадку. Виходить, отримання завдатку не є “зарахуванням грошей від покупця... як оплати”, і посилання на пп. 7.3.1 ст. 7 Закону про ПДВ є недоречним. Отримання завдатку не є податковою подією, податкові зобов'язання на цю дату не виникають.
Однак як відрізнити завдаток від авансу на практиці? Питання незайве, тим більше, що п. 2 ст. 570 ЦК України встановлює, що “якщо не буде встановлено, що сума, сплачена у рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом”.
Таким чином, про завдаток можна казати лише у разі, коли його сплата прямо передбачена договором.
Отже, у першій частині листа ДПАУ хоче “прискорити” нарахування податкових зобов'язань, чим, безсумнівно, завдає шкоди отримувачу завдатку.
А тепер звернемо увагу на другу частину листа. Не знаю як ви, шановні читачі, а автор шокований. ДПАУ встановлює своїм листом новий порядок визначення дати збільшення податкового кредиту, посилаючись, при цьому, на п. 7.4 і п. 7.5 Закону про ПДВ. Немає в цих пунктах такої дати збільшення податкового кредиту, як дата продажу об'єкта, при купівлі якого підприємство не мало права на податковий кредит.
Закон про ПДВ є несправедливим, при купівлі невиробничих фондів права на податковий кредит немає, а при продажу податкове зобов'язання нараховується. Це погано для платника податків, але от яке право має ДПАУ полегшувати нам життя?
Відповідь очевидна - ніякого. Отже, на жаль, і при продажу невиробничих фондів права на податковий кредит немає, навіть “на частину незамортизованої балансової вартості такого невиробничого фонду”.
Список використаних нормативно-правових актів
ЦК України - Цивільний кодекс України
Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”
“Консультант бухглтера” №12 (344) 20 березня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)