Коментар до постанови Вищого господарського суду
України від 04.03.2005 р. № 28/228-04-4611
Вищий господарський суд України виніс досить цікаву постанову від 04.03.2005 р. у справі № 28/228-04-4611 (далі - Постанова № 28), Розгляньмо все по черзі.
Ситуація:
1 етап. 02.06.2004 р. Пенсійний фонд здійснив перевірку підприємства - платника єдиного податку щодо правильності нарахування та своєчасності сплати зобов'язання з пенсійного збору. За її результатами було складено акт від 02.06.2004 р., в якому зазначено, що починаючи з 01.01.2004 р, єдинник не сплачував внесків у розмірі 32 % та 4 % від суми витрат на оплату праці своїх найманих працівників.
2 етап. На підставі акта було донараховане внесок і прийнято рішення про застосування фінсанкцій.
3 етап. Спрощенець звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про незгоду та вимогою скасувати рішення.
4 етап. Пенсійний фонд приймав рішення про залишення вимоги про сплату недоїмки без змін, а заяви - без задоволення.
5 етап. Єдинннк звернувся до суду, який став на його бік. Спочатку це був суд першої інстанції, потім апеляційний, і нарешті - Вищий господарський суд України.
Аналіз:
Єдинник виграв справу й довів, що він правомірно не сплачував 32(4)%-го пенсійного внеску. І ось чому. В п. 1 ч. 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ХIV (далі - Закон № 1058) передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються у розмірі, передбаченому Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400) для віповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Суди дійшли висновку, що Закон № 400 установлює розмір страхових внесків лише для платників збору, а єдинники згідно ст. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. № 727/98 звільнені від сплати пенсійного збору.
Отже, з одного боку, єдинники повинні платити внесок за Законом № 1058, а з іншого - для них не встановлено розміру ставки. Відтак, єдинники повинні з 01.01.2004 р. сплачувати пенсійного внеску за ставкою 32 % та 4 %.
Увага: ніхто не звільняє спрощенців від утримання пенсійного внеску із зарплати працівників (1 % або 2 %),
Що робити:
ВГС дозволив єдиннику не сплачувати 32(4)%-го пенсійного внеску, Однак ми б не рекомендували діяти таким чином.
По-перше, Пенсійний Фонд ніколи не погодиться з тим, що єдинник має цю пільгу.
По-друге, кожна справа розглядається окремо, тому немає жодної гарантії, що Вашу вирішать саме так.
Тим же єдинникам, які не сплачують та не збираються сплачувати 32(4)%-го внеску, Постанова № 28 може знадобиться. Звісно, одразу треба готуватись до судового процесу, на якому як аргумент застосувати рішення, викладене у Постанові № 28.
“Бухгалтерія торговельного підприємства: від А до Я”, N 14, липень 2005 р.
Передплатний індекс 08074, 23338 (українською мовою)
та 08075, 23339 (російською мовою)