ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.04.2005
Справа N 33/4
Про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 липня 2004 року
у справі N 33/4 господарського суду міста Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства "Оболонь"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
треті особи:
1) Міністерство оборони України в особі Благодійного фонду "Житло військовим",
2) Служба безпеки України,
3) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,
4) Управління будівництва та інвестицій департаменту забезпечення адміністрації прикордонної служби України
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін від:
позивача Коряк О.Г. - за довіреністю від 24.05.2004 р. N 58, Солодаренко М.А. - за довіреністю від 09.03.2005
відповідача Мельник Н.І. - за довіреністю від 19.01.2005 р. N 78/9/10-1200
третіх осіб:
1) не з'явились
2) Долінська Н.А. - за довіреністю від 16.02.2005 р. N 22/169-Д
3) Кулеба О.М. - за довіреністю від 04.01.2005 р. N 01-29/31
4) не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2004 р. (суддя Лосєв А.М.) позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000371602/0 від 27.06.2003 р., N 0000371602/1 від 04.08.2003 р., N 0000371602/2 від 13.10.2003 р., N 0000371602/3 від 15.12.2003 р. в частині визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6022293 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3011146,50 грн.; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто на користь Закритого акціонерного товариства "Оболонь" з відповідача 101,50 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004 р. (головуючий - суддя Муравйов О.В., судді - Кот О.В., Сотніков С.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2004 р. змінено; резолютивну частину рішення в частині визнання податкових повідомлень-рішень недійсними викладено в наступній редакції: "Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000371602/0 від 27.06.03 р. в частині визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6272000 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3136000 грн. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000371602/1 від 04.08.03 р. в частині визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6272000 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3136000 грн. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000371602/2 від 13.10.03 р. в частині визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6272000 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3136000 грн. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000371602/3 від 15.12.03 р. в частині визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6272000 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3136000 грн. В іншій частині в позові відмовити." В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2004 р. залишено без змін.
В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та п.п. 13, 15, 18 Методології визначення цін і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництва такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України N 568 від 27.04.1998 р. (далі за текстом - Методологія).
Представник Служби безпеки України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.
Під час розгляду справи судами встановлено, що відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення N 0000371602/0 від 27.12.2003 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9905146,50 грн., в тому числі 6603431 грн. основного платежу 3301716 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В межах процедури адміністративного оскарження даного податкового суму податкового зобов'язання залишено без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення N 0000371602/1 від 04.08.2003 р., N 0000371602/2 від 13.10.2003 р., N 0000371602/3 від 15.12.2003 р.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту N 256/16-2/125/05391057 від 25.06.2003 р. про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритого акціонерного товариства "Оболонь" за період з 01.04.2000 р. по 01.01.2003 р.
В акті, зокрема, зазначено, що перевіркою правомірності використання пільги в частині зменшення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму коштів, спрямованих на інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено, що ЗАТ "Оболонь" в порушення п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) неправомірно скористалось пільгою і занизило податок на прибуток в розмірі 6299880 грн.
Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) кошти, спрямовані платником податку на будівництво та придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту.
Кабінет Міністрів України встановлює порядок контролю за цільовим використанням таких коштів, а також порядок їх розподілу за узгодженням з І Всеукраїнською спілкою безквартирних офіцерів.
У разі здійснення платником податку інвестування будівництва такого житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією ( 568-98), встановленою Кабінетом Міністрів України, у сумі, яка не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.
Відповідно до п. 2 Методології ( 568-98) інвестори - платники податку на прибуток підприємств, які до 1 липня 1997 р. уклали із замовниками угоди (договори) про інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, що мають право на отримання житла відповідно до законодавства (далі - інвестиційні угоди), за якими на 1 липня 1997 р. проведено фактичні витрати шляхом використання коштів, векселів і передачі активів, та отримали від замовників довідки про фактично здійснені інвестиції та ті платники податку на прибуток підприємств, яким передано право на виконання зазначених угод (договорів); замовники - Міноборони, МВС, Головне управління внутрішніх військ МВС, МНС, СБУ, Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ, Держкомкордон, Управління державної охорони, НКАУ або уповноважені ними організації.
Відповідно до п. 10 Методології ( 568-98 ), якщо інвестор не виконує зобов'язань за інвестиційними угодами, укладеними до 1 липня 1997 р., та додатковими угодами (договорами), замовник може залучити нових інвесторів. Зобов'язання нового інвестора щодо сплати податку на прибуток зменшуються згідно з пунктом 22.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Податкові зобов'язання інвесторів щодо податку на прибуток підприємств зменшуються на суму інвестицій, внесених (переданих) у вигляді коштів, векселів та активів за інвестиційними угодами, які відповідають вимогам пункту 22.3 Закону ( 334/94-ВР ), на період до завершення, але не пізніше ніж до 1 січня 2002 р., будівництва об'єктів житла, розпочатого до 1 липня 1997 року (п. 12 Методології ( 568-98 ).
Щодо укладання додаткових угод до договорів про інвестування будівництва житла для військовослужбовців встановлене обмеження - обсяг інвестицій за додатковою угодою не повинен перевищувати обсяг інвестицій за основним договором інвестування. Це обмеження не стосується додаткових угод, обсяг інвестицій за якими перевищує обсяг основних інвестиційних договорів і по яким до 1 листопада 1998 року були проведені витрати.
Як встановлено судами попередніх інстанції, 25.04.1997 р. Міністерством оборони України укладено договір N 88 про залучення матеріальних цінностей з метою інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей з АТ НПК "Галичина". Предметом даного договору є інвестування матеріальних цінностей в будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла у відповідності з діючим законодавством України в розмірі 4000000 грн. Міністерство оборони України та АТ НПК "Галичина" 15.05.1998 р. уклали додаткову угоду до договору N 88 від 25.04.1997 р., якою визначили обсяг інвестицій за договором N 88 від 25.04.1997 р. в розмірі 12000000 грн.
У зв'язку з неспроможністю АТ НПК "Галичина" виконати в повному обсязі свої зобов'язання за договором N 88 від 25.04.1997 р., з урахуванням додаткової угоди від 15.05.1998 р. та з метою завершення будівництва житлових будинків, будівництво яких розпочато до 01.07.1997 р., АТ НПК "Галичина" передав частину своїх зобов'язань за договором N 88 від 25.04.1997 р. позивачу в розмірі 2500000 грн. З цього приводу Міністерство оборони України, АТ НПК "Галичина" та ЗАТ "Оболонь" 23.07.2001 р. уклали договір N 93 передачі прав по інвестиційному договору N 88 від 25.04.1997 р. та додаткову угоду до нього від 15.05.1998 р. про залучення інвестицій з метою інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей.
Укладення позивачем договору N 93 від 23.07.2001 р. не суперечить чинному законодавству, зокрема, вимогам п. 22.3. ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), оскільки, відповідно до ст.ст. 197-202 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (чинного на момент укладання договору) уступка права вимоги та перевід боргу тягне за собою заміну сторони в зобов'язанні, а не виникнення нового зобов'язання.
Після укладення договору N 93 від 23.07.2001 р. позивач став стороною по договору N 88 від 25.04.1997 р. в частині зобов'язання внести інвестиції в сумі 2500000 грн.
Після укладення договору N 93 від 23.07.2001 р. про часткову передачу прав третій особі (співінвестору) до Державної податкової адміністрації Львівської області, Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації м. Києва, Державної податкової інспекції Мінського району м. Києва було подано скоригований реєстр інвестиційних угод, які відповідають вимогам п. 22.3. ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
На виконання договору N 93 від 23.07.2001 р. позивачем перераховано кошти в розмірі 2200000 грн. на будівництво та придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей.
Підтвердженням факту надання інвестиції та цільового використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей є видані Міністерством оборони України довідки N 219/1, N 220/1, N 221/1, N 222/1, N 263/1, N 264/1, N 265/1 про надання інвестицій на будівництво житла військовослужбовцям та членам їх сімей та довідки N 219/2, N 220/2, N 221/2, N 222/2, N 263/2, N 264/2, N 265/2 про цільове використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей.
Підтвердженням факту понесення витрат до 01.07.1997 р. по інвестиційному договору N 88 від 25.04.1997 р. є довідки, які видані Міністерством оборони України в адресу АТ НПК "Галичина" про надання інвестицій на будівництво житлових будинків N 79/1, N 130/1, N 219/1, N 256/1 та Довідки про цільове використання коштів, отриманих на будівництво житлових будинків N 79/2, N 130/2, N 219/2, N 256/2.
На підставі матеріалів справи судами встановлено факт того, що будівництво об'єктів житла розпочато до 01.07.1997 р. Передача житла для військовослужбовців підтверджується актами передачі житла.
Таким чином, позивачем правомірно зменшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в III кв. 2001 р. на суму інвестицій спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців в розмірі 2200000 грн.
31.01.1997 р. Служба безпеки України (замовник), Українська зовнішньоекономічна нафтогазова корпорація "Укрзарубіжнафтогаз" (інвестор) та ДП "Київтрансгаз" (інвестор) уклали генеральну угоду N 36-0-97 про інвестування житла для військовослужбовців Служби безпеки України.
Додатковою угодою N 12 від 04.12.1999 р. сторони генеральної угоди N 36-0-97 від 31.01.1997 р. узгодили, що ПАК "Нафтогаз України", її дочірні компанії та акціонерні товариства, що входять до неї як правонаступники, приймають на себе права та обов'язки реорганізованого ДП "Київтрансгаз" за генеральною угодою N 36-0-97 від 31.01.1997 р.
У зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань за генеральною угодою N 36-0-97 від 31.01.1997 р. ПАК "Нафтогаз України" передав частину своїх зобов'язань по генеральній угоді N 36-0-97 від 31.01.1997 р. позивачу в розмірі 3000000 грн. для закінчення будівництва житлових будинків, про що укладено договір N 14/245 від 09.04.01 р. про часткову передачу прав за договором N 36-0-97 від 31.01.1997 р.
На виконання обов'язків за договором N 14/245 від 09.04.2001 р. позивач перерахував Службі безпеки України кошти в розмірі 100000 грн.
Підтвердженням факту надання інвестиції та цільового використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей за адресою м. Київ, вул. Краснова, 17 є видані Службою безпеки України довідка N 450 про надання інвестицій на будівництво житла військовослужбовцям та членам їх сімей та довідка N 451 про цільове використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей.
Підтвердження понесення витрат до 01.07.1997 р. по генеральній угоді N 36-0-97 від 31.01.1997 р. є копії платіжних доручень N 268 від 20.02.1997 р., N 414 від 14.03.1997 р. про перерахування в інвестування будівництва за рахунок коштів, передбачених для сплати в бюджет податку на прибуток згідно угоди N 36-0-97 від 31.01.1997 р. Також судами встановлено факт початку будівництва житла за адресою м. Київ, вул. Краснова, 17 до 01.07.1997 р.
Отже, позивачем правомірно зменшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в II кв. 2001 р. на суму інвестицій спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців в розмірі 100000 грн.
11.06.1997 р. між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі за текстом - Міністерство) та ВАТ "Харцизький трубний завод" укладено договір N 46/97 про інвестування коштів на будівництво житла. Договором N 46/97 від 11.06.1997 р. загальна сума інвестицій визначена в розмірі 50000000 грн. Додатком N 1 від 12.06.97 р. до договору N 46/97 від 11.06.1997 р. Міністерство, ВАТ "Харцизький трубний завод" та СП "Ірен" передбачили здійснення інвестування будівництва житла шляхом передачі векселів, виданих СП "Ірен" на суму 50000000 грн. ВАТ "Харцизький трубний завод" передав, а Міністерство прийняло прості векселі на загальну суму 50000000 грн., про що сторони підписали акт прийому-передачі векселів від 18.06.1997 р.
30.12.1998 року підписано два акти прийому-передачі векселів, у відповідності до якого Міністерство передало прості векселі, а ВАТ "Харцизький трубний завод" прийняв прості векселі на загальну суму 42000000 грн.
Таким чином, ВАТ "Харцизький трубний завод" здійснив інвестування будівництва житла згідно договору N 46/97 від 11.06.1997 р. в розмірі 8000000 грн., тобто не в повному обсязі.
З метою завершення будівництва жилих будинків відповідно до договору N 46/97 від 07.11.1997 р., ВАТ "Харцизький трубний завод" та ЗАТ "Оболонь" 07.11.2000 р. уклали договір N 5 про часткову передачу прав за договором N 46/97 від 11.06.1997 р. в розмірі 2500000 грн.
На виконання зобов'язань по договору N 5 від 07.11.2000 р. позивач перерахував Міністерству кошти на загальну суму 2400000 грн.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено факт надання інвестиції, факт цільового використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей Міністерством, факт понесення витрат до 01.07.1997 р. та факт початку будівництва житла за адресою м. Тернопіль, вул. Будного, 30 до 01.07.1997 р.
Отже, позивачем правомірно зменшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в IV кв. 2000 р., I кв. 2000 р. та II кв. 2000 р. на суму інвестицій спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців в розмірі 1349980 грн.
26.02.1997 р. між Управлінням будівництва та розквартирування Державного комітету у справах охорони державного кордону України та АТ "Укргазпром" уклали договір N 65 про залучення коштів з метою інвестування у будівництво житла для військовослужбовців прикордонних військ України та членів їх сімей. В зв'язку з неспроможністю інвестора (АТ "Укргазпром" - правонаступник НАК "Нафтогаз України") виконувати обов'язки за договором N 65 від 26.02.1997 р. Управління будівництва і розквартирування Прикордонних військ України та ЗАТ "Оболонь" уклали угоду б/н від 09.06.2000 р., за якою позивач прийняв на себе зобов'язання за договором N 65 від 26.02.1997 р. здійснювати інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на суму 4000000 грн. В угоді б/н від 09.06.2000 р. сторони зазначили, що повідомлення інвестора (АТ "Укргазпром" - правонаступник НАК "Нафтогаз України") про неспроможність завершення виконання своїх зобов'язань з інвестування будівництва житла за договором N 65 від 26.02.1997 р. є невід'ємною частиною цієї угоди.
На виконання угоди б/н від 09.06.2000 р. (договору N 65 від 26.02.1997 р.) позивачем були перераховані кошти на розрахунковий рахунок Управління будівництва та розквартирування Прикордонних військ України на будівництво житла для військовослужбовців на загальну суму 2650000 грн.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено факт надання інвестиції, факт цільового використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, факт понесення витрат до 01.07.1997 р. та факт початку будівництва житла за адресою м. Київ, вул. Ялтинська, 15 до 01.07.1997 р.
Таким чином, позивачем спрямовано інвестиції в розмірі 115048 грн. на будівництво житла, розпочатого до 01.07.1997 р., отже зменшення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 115048 грн. здійснено позивачем правомірно.
Позивачем спрямовано інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Тимошенко, 2а в сумі 364500 грн. Інвестування будівництва житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Тимошенко, 2а здійснювалось Управлінням будівництва та розквартирування Прикордонних військ України на підставі інвестиційного договору N 3 від 30.03.2000 р. та додаткової угоди N 5 від 14.03.2001 р. до нього. На підставі акту прийому-передачі 17.05.2001 р. ДГО "Житло-інвест" передало, а Управління будівництва та розквартирування Прикордонних військ України прийняло 5 квартир за адресою: м. Київ, вул. Тимошенко, 2а.
При цьому судами встановлено, що позивачем спрямовано інвестиції в розмірі 364500 грн. на будівництво житла, розпочатого до 01.07.1997 р., тому зменшення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 364500 грн. здійснено позивачем правомірно.
Також судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем на підставі договору N 83/2000 від 14.12.2000 р., додаткової угоди N 1 від 14.12.2000 р., додаткової угоди N 3 від 15.12.2000 р. спрямовано інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Лук'янівська, 63, розпочатого до 01.07.1997 р., в сумі 40000 грн. Відтак, позивач правомірно зменшив податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40000 грн.
Позивачем спрямовано інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою с. Крюківщина, Києво-Святошинського району в сумі 15000 грн. Дозвіл N 20/99 на виконання будівельних робіт з будівництва 4-х 75-квартирних житлових будинків та гуртожитку в с. Крюківщина Києво-Святошинського району видано 30.08.1999 р. Зазначений дозвіл видано замість дозволу від 22.11.1993 р. N 61/93, що підтверджує початок будівництва житлового будинку за адресою с. Крюківщина, Києво-Святошинського району в 1993 році. Отже, позивач правомірно зменшив податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15000 грн.
Позивачем спрямовано інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою м. Луцьк, вул. Спортивна, 4 в сумі 925650 грн.
Крім того, дослідивши та давши оцінку наявним матеріалам справи, судами встановлено факт інвестування та будівництва житла за адресою м. Луцьк, вул. Спортивна, 4 в сумі 925650 грн., та спрямування позивачем інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою смт. Квасилів, Рівненської області в сумі 889350 грн. Відповідно, є правомірним зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 925650 грн. та податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 889350 грн.
Щодо спрямованої позивачем інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Драгоманова, 31-в в сумі 28000 грн., суди дійшли правомірного висновку про безпідставність зменшення позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28000 грн., оскільки позивачем не надано доказів про спрямування інвестиції в даній сумі саме на завершення будівництва житлового будинку за вказаною адресою.
Стосовно здійснення інвестицій у будівництво житла у м. Києві по вул. Васильченко, 1 та проспекту Науки 86/1, а також у м. Вишгород по вул. Київська, 4 та у м. Бориспіль по вул. Ясна (Радгоспна), 6, колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.
Кошти перераховані позивачем платіжним дорученням N 771 від 14.07.2000 р. Держкомкордон України, як замовник реконструкції гуртожитку під жилий будинок по вул. Васильченка, 1 у м. Києві, і поніс фактичні витрати на придбання цього гуртожитку за договором факторингу N 12-3-97 від 08.06.1997 р. Реконструкцію розпочав з Ремонтно-будівельною дільницею 106 за договором підряду від 28.08.1997 р. б/н (в подальшому перейменовано в Військово-будівельну дільницю N 173). Кошти в розмірі 20000 грн. перераховані на поточний рахунок ВБН 173 були спрямовані за виконання роботи по реконструкції гуртожитку по вул. Васильченка, 1 в м. Києві.
Позивачем спрямовано інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою м. Київ, пр-т Науки, 86/1 в сумі 3000 грн. У відповідності до договору N 98 від 25.12.1998 р. з ЗАТ "Компанія Домострой" та додаткової угоди N 7 від 05.06.2000 р. здійснювалось будівництво житлового будинку за адресою м. Київ, пр-т Науки, 86/2. Актом N 534 ЗАТ "Компанія Домострой" передала Управлінню будівництва та розквартирування Прикордонних військ України 5 квартир за адресою м. Київ, пр-т Науки, 86/2. Позивачем надано докази того, що Управлінням будівництва та розквартирування Прикордонних військ України помилково надано довідку N 65 про надання інвестицій на будівництво житлового будинку у м. Києві, п-р. Науки, 86/1. Проте, апеляційною інстанцією встановлено, що згідно довідки N 66 за серпень 2000 р. інвестиції в розмірі 3000 грн. були спрямовані на будівництво об'єкту за адресою м. Київ, пр-т Науки, 86/2.
Інвестування коштів у будівництво житлового будинку у м. Вишгород по вул. Київська, 4 здійснювалось на підставі договору N 30/99 від 21.12.1999 р., додаткової угоди N 2 від 03.04.2000 р. та N 3 від 05.05.2000 р. Довідка (форма N 3) про вартість прийнятих до оплати робіт з будівництва за грудень 1993 р. підрядника ЖБК "Лама" не є належним доказом початку будівництва житлового будинку за адресою м. Вишгород, вул. Київська, 4, але доказує, що роботи виконувались в грудні 1993 р. Крім того, ту обставину, що будівництво зазначеного житлового будинку розпочато до 01.07.1997 р. підтверджують довідки Державного підприємства "Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району" від 15.04.02 р. N 171, від 24.04.02 р. N 72, згідно яких будівництво житлового будинку за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 4 розпочато в грудні 1992 році. Отже, позивачем спрямовано інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою: м. Вишгород, вул. Київська, 4 в сумі 101376 грн.
Позивачем спрямовано інвестиції на будівництво житлового будинку за адресою м. Бориспіль, вул. Ясна (Радгоспна), 6 в сумі 125310 грн. Згідно довідки Управління містобудування та архітектури N 456/1-14 від 09.04.2004 р. будівництво 146-ти квартирного житлового будинку по вул. Радгоспній, 6 у м. Бориспіль розпочалось в січні 1995 року.
З огляду на викладене, позивачем правомірно зменшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму інвестицій, спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців в розмірі 20000 грн., 3000 грн., 101375,00 грн., 125310,00 грн.
За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення правомірно визнані недійсними в частині визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6272000 грн.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права.
Враховуючи вищенаведене, постанова господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2004 у справі N 33/4 залишити без змін, а касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - без задоволення.