ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28.02.2006 N 31/192
Про визнання недійсним укладення між сторонами договору оренди
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>
за участю представників <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2005 року N 31/192 у справі за позовом прокурора м. Вільногірська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ЗАТ "Кримський Титан" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" - про визнання недійсними укладених між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" від 6 вересня 2004 року N 587 та додаткових договорів від 5 листопада 2004 року, від 22 листопада 2004 року і N 587/235/2 (без зазначення дати укладання) та про зобов'язання відповідача повернути цілісний майновий комплекс державного підприємства "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Фонду державного майна України, ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2005 року прокурор м. Вільногірська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України подав до господарського суду Дніпропетровської області позов до ЗАТ "Кримський Титан" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" про визнання недійсними укладених між сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" від 6 вересня 2004 року N 587 та додаткових договорів від 5 листопада 2004 року, від 22 листопада 2004 року і N 587/235/2 (без зазначення дати укладання) та про зобов'язання відповідача повернути цілісний майновий комплекс державного підприємства "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Фонду державного майна України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) державне підприємство "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" не може бути об'єктом оренди, оскільки включене до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2005 року у задоволенні позову відмовлено, оскільки згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) до об'єктів, що мають загальнодержавне значення, не увійшли цілісні майнові комплекси гірничо-металургійних комбінатів.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005 року вищевказане рішення суду скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсними на майбутнє договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" від 6 вересня 2004 року N 587 та додаткові договори від 5 листопада 2004 року, від 22 листопада 2004 року і N 587/235/2 (без зазначення дати укладання), укладені між Фондом державного майна України та ЗАТ "Кримський Титан".
Постанова мотивована тим, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) щодо повідомлення трудового колективу про наявність ініціативи оренди цілісного майнового комплексу, а також вимогам ст.ст. 11, 12 Закону України "Про екологічний аудит" ( 1862-15 ) відносно обов'язковості проведення аудиту об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2005 року N 31/192 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005 року скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2005 року залишено без змін.
Посилання зроблено на те, що спірний договір укладено згідно з Указом Президента України від 7 липня 2004 року N 765/2004. Даний договір відповідає наведеним вище вимогам законодавства.
Ухвалою Верховного Суду України від 2 лютого 2006 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2005 року N 31/192 за касаційним поданням Генерального прокурора України, де поставлено питання про скасування цієї постанови, постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2005 року і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2005 року та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ) та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, представників сторін і Генеральної прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 1 ст. 111-18 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата Верховного Суду України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України має право залишити постанову без змін, а скаргу (подання) без задоволення.
Касаційне подання залишається без задоволення, коли Судова палата визнає, що постанова суду касаційної інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
У даному випадку, Судова палата не вбачає підстав для скасування чи зміни оскарженої постанови касаційного суду, оскільки остання є законною та обґрунтованою.
Доводи касаційного подання про те, що згідно з вимогами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) Вільногірський гірничо-металургійний комбінат не може бути об'єктом оренди, є безпідставними.
Так, згідно з ч. 2. ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) не можуть бути об'єктами оренди ті об'єкти державної власності, які включені до переліку об'єктів права державної власності відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ( 847-14 ), а також випускають підакцизну продукцію.
Хоча державне підприємство "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" і включено у зазначений перелік, але воно не випускає підакцизну продукцію. Відповідно заборона на передачу в оренду цього підприємства не розповсюджується.
Не відповідають дійсності посилання у поданні на порушення вимог ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) стосовно неповідомлення трудового колективу про наявність ініціативи щодо оренди цілісного майнового комплексу. Зокрема, у матеріалах справи міститься протокол від 27 серпня 2004 року N 22 розширеного засідання профспілкового комітету, адміністрації та профспілкового активу ДП "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат". На цьому засіданні була оприлюднена інформація про те, що планується передача в оренду цілісного майнового комплексу ДП "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат".
Про наявність повідомлення трудового колективу з питання передачі в оренду цілісного майнового комплексу ДП "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" вказує у своєму листі голова профспілкового комітету підприємства.
Наведене підтверджує ту обставину, що трудовий колектив був повідомлений про заплановану передачу в оренду цілісного майнового комплексу. При цьому закон не встановлює будь-якої форми чи способу повідомлення про наявність ініціативи щодо оренди.
Доводи касаційного подання про укладення спірного договору з порушенням вимог Закону України "Про екологічний аудит" ( 1862-15 ) у зв'язку з не проведенням екологічного аудиту є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про екологічний аудит" ( 1862-15 ) (набув чинності 23 липня 2004 року) обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, у тому числі, у випадку передачі у довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності. Статтею 14 цього Закону передбачено, що екологічний аудит може здійснювати лише особа, якій видано в установленому порядку сертифікат на право здійснення такої діяльності. Статтею 26 Закону встановлено, що особи, винні в проведенні екологічного аудиту особою, яка не має відповідного сертифікату, притягаються до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності відповідно до закону.
У той же час, Положення про сертифікацію екологічних аудиторів було затверджене наказом N 8 Міністерства охорони навколишнього середовища України лише 12 січня 2005 року, тобто після укладення спірного договору.
Таким чином, слід погодитись з висновком Вищого господарського суду України, що за відсутності сертифікованих екологічних аудиторів не проведення екологічного аудиту не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія договору від 3 червня 2005 року N 566 на проведення екологічного аудиту філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат". Відповідно сторони вправі внести зміни до умов договору оренди державного майна з урахуванням висновків проведеного аудиту.
За таких обставин Вищий господарський суд України обґрунтовано скасував постанову апеляційного суду та погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Тому оскаржена постанова підлягає залишенню без змін, а касаційне подання - без задоволення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17-111-21 ГПК України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:
Касаційне подання Генерального прокурора України залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2005 року N 31/192 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.