ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.03.2005
Справа N 41/264-04
Про стягнення заборгованості з відшкодування
виплаченої наукової пенсії
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Грека Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши касаційну скаргу Управління ПФУ в Київському районі, м. Харків
на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2004 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р.
у справі N 41/264-04 господарського суду Харківської області за позовом Управління ПФУ в Київському районі, м. Харків
до Державного науково-дослідного проектного інституту основної хімії, м. Харкова
про стягнення 314,57 грн.
За участю представників сторін
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
ВСТАНОВИВ:
У вересні позивач - управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - Державного науково-дослідного і проектного інституту основної хімії, заборгованості з відшкодування виплаченої наукової пенсії гр. Д.Н.О. в сумі 314,00 грн., виплаченої за період з 18.06.2002 року по 31.12.2003 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2004 року (суддя Мінаєва О.М.) в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що у відповідності до Закону України від 20.11.2003 року N 1316 "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", держава, як власник підприємства, має право використовувати тільки прибуток державного підприємства.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, Харківським апеляційними господарським судом була винесена постанова від 21.12.2004 р., якою зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на не вірне застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 16, 18 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) та ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (далі по тексту - Закон).
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, гр. Д.Н.О., яка працювала на підприємстві відповідача, з 18.06.2002 року було призначено наукову пенсію у відповідності зі ст. 24 Закону ( 1977-12 ). Д.Н.О. працювала в Державному науково-дослідному і проектному інституті основної хімії з 18.11.1958 р. по 30.09.1987 р.; з 12.10.1987 р. по 11.12.1987 р.; з 04.01.1988 р. по 03.03.1988 р. на посадах, які дають право на призначення пенсії у відповідності до положень Закону.
Крім того, суди встановили, що загальна сума виплаченої пенсії за період з 18.06.2002 року по 31.12.2003 рік складає 3980,55 грн. Розмір пенсій, що обчислюється та фінансується відповідно до інших законодавчих актів, а саме пенсія за віком на загальних підставах, яка була призначена згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) за період з 18.06.2002 року по 31.12.2003 рік складає 2672,54 грн. Різниця між даними видами виплачених сум пенсій гр. Д.Н.О. за відповідний період складає 1308,01 грн.
Згідно до розділу 3 ст. 24 Закону ( 1977-12 ) та ст. 4 "Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних установ і організацій згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року N 1826, організації повинні відшкодувати Пенсійному фонду України різницю між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам та сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" (далі по тексту - Порядок).
Господарські суди встановили, що фінансування інституту в середньому складає в розмірі 75,95% за рахунок Державного бюджету України та в розмірі 24,05% за рахунок госпрозрахунку. Відповідно до п. 5 Порядку ( 1826-2000 ) частка плати різниці в розмірі пенсії, що підлягає відшкодуванню складає 314,57 грн.
Відповідно до п. 8 Порядку ( 1826-2000 ) розмір витрат на виплату різниці у розмірі пенсії, що підлягають фінансуванню за рахунок державних не бюджетних організацій, визначає орган Пенсійного фонду та надсилає організації повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначених згідно із Законом ( 1977-12 ) і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.
З матеріалів справи видно, що позивачем були надіслані відповідачу повідомлення, але кошти позивачем не отримані.
Крім того, згідно довідки Харківського обласного управління статистики від 03.09.1999 року, відповідач є державним підприємством, тобто його власником є держава. Згідно до ст. 16 Закону "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), що діяв на момент виникнення правовідносин сторін, поточну діяльність підприємства здійснює керівник, який діє самостійно, за винятком питань віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства і якщо інше не передбачено законодавством України. Власник майна не має права втручатись в оперативну діяльність керівника підприємства. Відповідно до ст. 18 Закону порядок використання прибутку визначає власник, тобто Держава як власник підприємства має право використовувати тільки прибуток підприємства.
Судами встановлено, що із наданих відповідачем звітів про фінансову діяльність підприємства за 2002-2003 роки видно, що прибуток підприємства у 2002 році склав 98,1 тис. грн.; у 2003 році - 5,9 тис. грн. За повідомленням позивача сума відшкодування складає за спірний період майже 170,0 тис. грн.
Тобто, у державного не бюджетного підприємства є єдина можливість сплатити таку різницю тільки за рахунок його чистого прибутку.
Судова колегія підтримує висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції про те, що для виплати різниці в пенсіях Пенсійного фонду відповідач не має а ні правових підстав, а ні фактичної можливості.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарські суди попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин та матеріалів у справі, вірно застосували норми діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, надали вірну юридичну оцінку обставинам справи, повно їх встановили, а тому підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги не має.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2004 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 року по справі N 41/264-04 прийняті судами у відповідності з вимогами чинного законодавства та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не має.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в постановлених по справі судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління ПФУ в Київському районі, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.10.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. залишити без змін.