ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03.12.2002
Справа N 6/502
( Скасовано постановою Верховного суду України
від 08.04.2003 р.)
Про стягнення грошової суми
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді присутній,
суддів присутні,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "ГУ" НАК "НУ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2002 р. у справі № 14 господарського суду Миколаївської області за позовом Дочірньої компанії "ГУ" НАК "НУ" до відповідача Державного підприємства "НКГ"ЗМ" про стягнення 16127925,54 грн.
за участю представників:
ДК "ГУ" НАК "НУ"
ДП "НКГ"ЗМ"
В судовому засіданні з 03.12.2002р. по 10.12.2002 р. оголошувалась перерва.
встановила:
Дочірня компанія ГУ" НАК "НУ" звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "ВО"З" 16127925,54 грн. заборгованості за поставлений у 1998 році природний газ відповідно до умов договору № 39-3 від 06.01.98 р., у т.ч. 13576765,54 грн. основної заборгованості, 2551160 грн. пені (1т. а.с.3-9).
Відповідач проти заявленого позову заперечував посилаючись на те, що він повністю розрахувався за поставлений позивачем газ, здійснюючи розрахунки у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. № 1998 (т.2 а.с.114).
До вирішення даного спору по суті, відповідачем для спільного розгляду з первісним подано зустрічний позов про стягнення з позивача 4686312,33 грн. зайво сплачених коштів з урахуванням індексу інфляції т.2 а.с.3-11).
Поданий зустрічний позов ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.11.2001 р. прийнято для спільного розгляду з первісним (т.2 а.с.1).
Заперечуючи проти зустрічного позову, ДК "ГУ" НАК "НУ" вказує на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. № 1998 не може бути застосована до взаємовідносин сторін, оскільки не містить вказівок щодо перерахунку заборгованості, що вже виникла, а вказує лише на необхідність приведення цін на продукцію у відповідності з її реальною собівартістю з урахуванням питомої ваги імпортованих сировини і матеріалів. Позивач посилається на те, що відносини між ним та відповідачем, врегульовані договором від 06.01.98 р. № 39-3 і розрахунки за поставлений природний газ повинні здійснюватись у відповідності з його умовами (т.2 а.с.120-122).
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.06.2002 р. судом:
- замінено відповідача його правонаступником - ДП "НКГ "ЗМ";
- стягнуто з відповідача на користь позивача 13 511 329,11 грн. основної заборгованості, 5000 грн. пені;
- в частині відшкодування податку на додану вартість заявлений позов залишено без розгляду;
- в решті позову відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.2 а.с.171-175).
Частково задовольняючи заявлені позові вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- АТ "УГП", правонаступником якого у даному випадку є позивач, поставив відповідачу природний газ, а відповідач свої зобов'язання за умовами договору по його оплаті виконав лише частково, допустивши заборгованість, сума якої еквівалентна 13511329,11 грн.;
- договором передбачений певний порядок розрахунків, а постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. "Про удосконалення порядку формування цін" не може розповсюджувати свою дію на порядок проведення розрахунків за газ до 18.12.98 р., оскільки не містить вказівок щодо перерахунку заборгованості.
В частині відшкодування податку на додану вартість заявлений позов судом залишено без розгляду, оскільки позивачем не надано обгрунтованого розрахунку позову в цій частині. При винесенні рішення, суд, на підставі ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 50000 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2002 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2002 р. змінено. Відповідно до постанови апеляційної інстанції сума основної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, зменшена до 169 714,11 грн. (т.2 а.с.206-207). При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- відповідно до умов договору (п. 4.3) сторони визначили, що ціна за газ, визначена у договорі, може змінюватись відповідними відомствами України, а у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов'язковими для сторін договору;
- з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" змінився порядок розрахунків за цим договором, оскільки це передбачили сторони в п. 4.3 договору.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Дочірня компанія "ГУ" НАК "НУ" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати. У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного судового акта, суд апеляційної інстанції невірно застосував до взаємовідносин сторін постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.98 р. № 1998, оскільки вона:
- не може розповсюджувати свою дію на взаємовідносини сторін, які виникли раніше;
- протирічить нормам ЦК України і прийнята з перевищенням повноважень Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим не могла бути застосована судом в силу ст. 4 ГПК України;
- не регулює порядок розрахунків між підприємствами за договорами та не містить вказівок щодо перерахунку суми вже існуючої заборгованості;
Крім того, скаржник вказує на невірне застосування судом норм наказу Міністерства економіки України від 31.10.97 р. № 121 "Про затвердження ціни на газ природний і тарифів на послуги з його транспортування на 1998 рік", оскільки вказаним нормативним актом встановлені ціни на газ природний для населення, комунально-побутових та бюджетних споживачів, а відповідач до згаданих категорій не відноситься.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161, 162 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання за загальним правилом не допускається.
Судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні даного спору по суті встановлено наступне.
Між АТ "Укргазпром", правонаступником якого є позивач, та Державним підприємством "ВО"З", правонаступник - відповідач у справі, укладено договір № 39-3, предметом якого є постачання природного газу. За умовами вказаного договору, позивачем поставлено відповідачу 746643,758 тис. куб.м. природного газу, а останній свої зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав лише частково.
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна 1000 куб. метрів визначена у розмірі 60,66 доларів США. При цьому, сторонами договору визначено, що ціна на газ, вказана у договорі, визначена на день його підписання і може змінюватись відповідними відомствами України, а, у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов'язковим для сторін договору (п. 4.3).
Отже, зазначеними пунктами сторони досягли угоди щодо зміни своїх прав та обов'язків за цим договором, у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків відповідними державними органами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно застосував до взаємовідносин сторін постанову від 18.12.98 р. № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін".
Так, вказаною постановою встановлений порядок перерахунку регульованих цін на товари і послуги, встановлені не у національній грошовій одиниці, відповідно до якого імпортна складова ціни перераховується у національну грошову одиницю за курсом Національного банку України станом на 1 грудня 1998 р. (3,4270 грн. за 1 долар США).
Гранична ціна на природний газ, на момент укладення договору, була визначена наказом Міністерства економіки України № 121 від 31.10.97 р., відповідно до наданих йому повноважень, в силу положень постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", яка прийнята з урахуванням компетенції Кабінету Міністрів України, визначеній ст. 116 Конституції України ( 254к/ВР-96 ) та ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ).
Розмір заборгованості відповідача за природний газ, визначений з урахуванням зміни порядку розрахунків, як встановлено судом апеляційної інстанції, складає 169 714,90 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо обгрунтованості заявлених вимог в частині стягнення основної заборгованості лише у цьому розмірі і змінив рішення суду першої інстанції.
Таким чином, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2002 р. у цій справі прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів постановила:
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2002 р. у справі № 14 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії "ГУ" НАК "НУ" - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді