ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Справа № К-2355/06
Про визнання нечинним податкового
повідомлення-рішення
19 квітня 2006 року Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого А.
Суддів Б., Г., Л., М.
При секретарі К.
з участю представника позивача Ч., представника відповідача Д. та представника третьої особи Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у ... районі міста Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року в справі за позовом Державної госпрозрахункової організації “Ж.” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації до Державної податкової інспекції у ... районі міста Києва, треті особи Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві Державного комітету по земельних ресурсах, Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення встановила:
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 29 червня 2005 року про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2004 року №1361/23-10/25276909, яким на позивача покладені податкові зобов'язання по платі за землю в сумі 217220,06 гривень з урахуванням штрафних санкцій, та закрито провадження в справі в частині позовних вимог про визнання нечинним акту перевірки від 01 листопада 2004 року №629/23-10/25276909. Просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній інстанції представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги.
Представник позивача касаційну скаргу не визнав, просив її відхилити посилаючись на те, що судове рішення відповідає вимогам законодавства.
Представник третьої особи підтримав доводи касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно розпорядження Київського міського голови від 17 серпня 2000 року №514-МГ “Про резервування земельних ділянок в місті Києві” між Державною госпрозрахунковою організацією “Ж.” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (забудовником) та Київською міською радою в особі Київського міського управління земельних ресурсів 05 травня 2001 року укладено договір резервування земельної ділянки площею 0,2681 га по вул. ... в місті ... строком до 23 вересня 2002 року та 18 січня 2002 року укладено договір резервування земельної ділянки площею 0,3019 га по вул. ... в місті ... строком до 05 липня 2004 року.
За резервування земельних ділянок позивач сплачував Київській міській раді плату в порядку та розмірах, визначених договорами. Плата за землю не нараховувалася та не сплачувалася.
Розпорядженням Київського міського голови від 12 березня 2004 року №73 скасовано розпорядження Київського міського голови від 17 серпня 2000 року №514-МГ.
За результатами позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державною госпрозрахунковою організацією “Ж.” Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації в період з 01 січня 2002 року по 01 жовтня 2004 року, яка проводилася Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва, складено акт від 01 листопада 2004 року №629/23-10/25276909, в якому вказується на порушення статей 2 й 14 Закону України “Про плату за землю”, що були чинними на час вчинення дії.
На підставі зазначеного акту повідомленням-рішенням від 03 листопада 2004 року №1361/23-10/25276909 визначена сума податкового зобов'язання 217220,06 грн., яка включає в себе основний платіж - плату за землю 144473,37 грн. та штрафні санкції 72746,69 грн.
На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин справи в касаційній скарзі не вказується.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов суди відповідно до вимог Закону України “Про плату за землю” обґрунтовано виходили з того, що, оскільки відсутній договір оренди чи державний акт на користування земельною ділянкою, то податок за землю не повинен сплачуватися.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права не спростовують висновки, на підставі яких суди дійшли до рішення про порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача при вирішенні питання по покладенні на нього податкових зобов'язань по платі за землю. Правова оцінка, яку суди дали обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права.
Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в касаційній скарзі.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у ... районі міста Києва залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
Судді