ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28.04.2005
Справа N 2/421а
Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Донгорбанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2005 р. у справі N 2/421а господарського суду Донецької області за позовом закритого акціонерного товариства "Донгорбанк" до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача - Тарасенка І.М.
встановив:
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2004 р. (суддя Ханова Р.Ф.) задоволено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.09.2004 р. N 000026828/0/25316/10/08-41-3 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 6385,50 грн., у тому числі 4257,00 грн. - основний платіж та штрафні санкції 2128,50 грн.
Судове рішення обгрунтоване відсутністю порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), оскільки операції з надання послуг з доміциляції векселів та розрахунково-касового обслуговування з використанням системи S.W.I.F.Т., не є об'єктом оподаткування в силу підпункту 3.2.5 пункту 3.2 цієї статті. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2005 р. (судді І.В. Алєєва, Н.Л. Величко, А.М. М'ясищев) рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2004 р. скасоване, а в позові відмовлено.
Постанова вмотивована порушенням позивачем підпункту 3.2.5 пункту 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та правомірним донарахуванням відповідачем податку на додану вартість з вартості здійснених банком в перевіряємий період операцій з доміциляції векселів та вартості отриманих від нерезидента послуг з використанням системи S.W.I.F.Т.
В касаційній скарзі ЗАТ "Донгорбанк" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 3.2.5 пункту 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), Положення про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.05.99 р. N 258, ст.ст. 217, 238, 239, п. 2 ст. 241, 250 ГК України ( 436-15 ) та ст.ст. 4-3, 4-7, 32, 35, 64, 101, 111-10 ГПК України ( 1798-12 ).
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого суду та постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Донгорбанк" за період з 01.04.2001 р. по 01.10.2002 р., про що складений акт від 01.09.2004 р. N 494/08-41-3-20365318, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.09.2004 р. N 000026828/0/25316/10/08-41-3 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 6385,50 грн., у тому числі 4257,00 грн. - основний платіж та 2128,50 грн. - штрафні санкції.
Рішення контролюючого органу вмотивоване висновком про порушення позивачем підпунктів 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1, пункту 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), внаслідок невключення до об'єкту оподаткування комісійної винагороди за операціями з доміциляції векселів в сумі 167 грн., та вартості отриманих від нерезидента послуг з використанням системи S.W.I.F.Т. в сумі 24156,00 грн.
Встановлено, що позивачем впродовж 2001-2002 рр. на виконання генерального договору доміциляції векселів N 12/2000/1 від 19.07.2000 р. та договору-доручення на виконання функцій особливого платника (доміциліанта) по векселю від 19.02.2001 р. надавались послуги з доміциляції векселів, доходи від здійснення операцій щодо яких відтворювались в бухгалтерському обліку на рахунку 6113 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів", але не включалися до бази оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу 1 Положення про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.05.1999 р. N 258, доміциляція - призначення за векселем особливого місця платежу, відмінного від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. При складанні векселя векселедавець може визначити не тільки особливе місце платежу, але й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не визначена, то це означає, що її може визначити трасат при акцепті. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції.
Операції з оплати векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) зазначені в підпункті "б" підпункту 5 пункту 1 глави 1 розділу 2 цього Положення. При цьому в підпункті 5 наведений перелік комісійних та довірчих операцій банку з векселями.
Згідно підпункту 11.1 пункту 11 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.2002 р. N 508 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 р. за N 174/7495), пунктом 2 якої постанова Правління НБУ від 28.05.1999 р. N 258 "Про затвердження Положення про операції банків з векселями" визнана такою, що втратила чинність, доміциляція векселів належить до комісійних операцій.
До комісійних операцій віднесені також операції з інкасування векселів та зберігання векселів, які зазначені в підпункті 5 Положення про операції банків з векселями, а операції з купівлі, продажу і обміну векселів за дорученням клієнтів, які також зазначені в цьому підпункті, визначені як такі, що здійснюються на підставі договору про комісію і за дорученням (пункти 10, 13, 14 Положення від 16.12.2002 р..
З огляду на викладене операції з доміциляції векселів є комісійними операціями, в тому числі і на час здійснення позивачем таких операцій з приводу оподаткування яких виник спір.
Відповідно до положень пунктів 1, 5 глави 2 розділу 8 Положення про операції банків з векселями оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) - це здійснення банком за дорученням довірителя - платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто: приймання векселів до платежу від законного векселедержателя; здійснення платежу за векселями; передавання векселів платнику після повної оплати векселя. Довіритель зобов'язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого довірителю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк як особливий платник, або доміциліат здійснює платіж за векселем законному векселедержателю.
Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 цієї статті ( 168/97-ВР ) визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства; торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи.
За змістом пункту 2 частини 1 та пункту 9 частини 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків - кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних документів та зарахування коштів на них (тобто операції з розрахунково-касового обслуговування) визначені окремо від операцій з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.
Оскільки операції з деміциляції векселів не є операціями з розрахунково-касового обслуговування та не супроводжуються залученням, розміщенням та поверненням грошових коштів, а полягають лише в здійсненні банком платежу за векселем за рахунок коштів, переданих векселедавцем, у тому числі і за рахунок кредитних коштів, доводи позивача про звільнення операцій з деміциляції векселів від оподаткування на підставі підпункту 3.2.5 пункту 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) за ознаками вищезазначених операцій, вказаних у цьому підпункті, обгрунтовано визнані судом апеляційної інстанції такими, що не відповідають положенням зазначеної правової норми.
Апеляційною інстанцією встановлено, що ЗАТ "Донгорбанк" отримувало від нерезидента послуги з використанням системи S.W.I.F.T. у вигляді супроводжувального програмного забезпечення, підтримки обладнання, надання технічної літератури, фінансової передачі даних.
На кожний вид послуги нерезидент виставляв рахунок для оплати, в якому зазначав найменування послуги і детальний опис інформації.
Згідно рахунку фінансова послуга включає: вартість повідомлення, вартість звіту про доставку повідомлення, вартість операцій, пов'язаних з обміном ключами, вартість спеціальних послуг, пов'язаних з виправленням помилок у повідомленнях та системне повідомлення.
Оплата здійснювалась ЗАТ "Донгорбанк" валютними меморіальними ордерами від 31.01.2001 р. N 35, від 27.04.2001 р. N 37, від 22.08.2001 р. N 41, від 22.11.2001 р. N 20, від 07.05.2002 р. N 75, від 05.08.2002 р. N 39, з визначенням призначення платежу як оплата за послуги S.W.I.F.T.
Користування позивачем послугами системи S.W.I.F.T. підтверджується і оплаченими ЗАТ "Донгорбанк" рахунками - інвойсами щодо наданих фінансових послуг.
Відповідно до пункту 1.2 розділу I "Опис FIN послуги" Довідника користувача S.W.I.F.T. фінансові послуги, які надаються системою S.W.I.F.T., полягають в обслуговуванні, схоронності та передачі повідомлень та надають можливість фінансовим інститутам обмінюватись інформацією в усьому світі безпечно, швидко та надійно.
Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України.
Використання наданих нерезидентом послуг, що охоплюються системою S.W.I.F.T., на території України підтверджується тим, що з їх отриманням позивач отримував можливість необхідного зв'язку та обміну фінансовою інформацією з іншими учасниками цієї системи.
Апеляційна інстанція дійшла правильного висновку, що операції з отримання наданих нерезидентом послуг з використанням системи S.W.I.F.T не є операціями з розрахунково-касового обслуговування, як це вважав суд першої інстанції, та підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Таким чином висновок апеляційної інстанції про відмову в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.09.2004 р. N 000026828/0/25316/10/08-41-3 є обгрунтованим і відповідаючим законодавству та матеріалам справи.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Донгорбанк" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2005 р. - без змін.