Усе про “хмільний” збір: розрахунок, сплата, звітність
Продовження. Початок див. у консультації за 16.05.2006 р.
Ми продовжуємо знайомити приватних підприємців з “хмільним” збором. У цій публікації ми розглянемо нарахування та сплату хмільного” збору за посередницькими договорами.
“Хмільний” збір за посередницькими договорами
Нагадаємо, що відповідно до Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” від 09.04.99 р. № 587-XIV платником збору є безпосередній продавець алкогольних напоїв і пива. Тобто той, хто реально продає алкоголь або пиво і одержує від цього виручку. “До чого таке уточнення?” - запитаєте Ви. Відповімо: “Для того, щоб розрізняти реального продавця оподатковуваних товарів від посередника”.
Тепер поговоримо більш докладно про договори, за якими особа, що безпосередньо відпускає товар, не завжди е його власником.
Договір доручення
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені та за рахунок іншої (довірителя) певні юридичні дії. У нашому випадку - продати товар.
Таким чином, якщо приватний підприємець буде виступати у ролі посередника (повіреного за договором доручення), то формально він, передаючи товар покупцеві і навіть одержуючи за нього гроші, не є безпосереднім продавцем товару. Напрошується висновок: у такому випадку приватний підприємець, продаючи товар за договором доручення (тобто виступаючи у ролі повіреного), не реалізує алкогольні напої і пиво, а значить, не е платником “хмільного” збору.
Якщо ж приватний підприємець за таким договором навпаки, є довірителем, то саме він, а не його партнер повинен сплачувати “хмільний” збір. Причому потрібно не забувати, що винагорода повіреного не обкладається “хмільним” збором.
Для наочності наведемо схему, у якій зазначено, в яких випадках приватний підприємець при роботі за договором доручення повинен платити збір. (З схемами ситуацій ви можете ознайомиться: в розділі “Довідники”, підрозділ “Додатки до документів”, папка “Консультації”).
Підіб'ємо підсумок: “хмільний” збір сплачує саме власник товару, а повірений таким на-зиватися не може, оскільки він при переданні товару кінцевому споживачеві виступає не відсвого імені, а представляє сторону довірителя - справжнього продавця товару.
Договір комісії
Тепер розглянемо ще один вид популярного посередництва - комісійну торгівлю. Тут взаємини між сторонами оформляються договором комісії. Суть його полягає в наступному: відповідно до договору комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої (комітента) за винагороду зробити одну або кілька угод від свого імені та за рахунок комітента (cт. 1011 Цивільного кодексу України). Відмінність між договорами комісії та доручення на продаж товару полягає в тому, від чийого імені укладається угода з третьою особою (кінцевим споживачем). За договором комісії комісіонер виступає від свого імені і за рахунок комітента. Тому продаючи хоч і не свій товар, комісіонер, на відміну від повіреного, все-таки здійснює торгівлю алкогольними товарами від свого імені. Незважаючи на це, до моменту продажу товар є власністю комітента, і тому саме він повинен платити “хмільний” збір (з усієї суми без вирахування посередницької винагороди, яка сплачується комісіонеру).
Так само як і повірений за договором доручення, комісіонер не платить “хмільний” збір із суми винагороди.
Таким чином, з наведених ситуацій 3 і 4 видно, що сплачує збір комітент.(З схемами ситуацій ви можете ознайомиться: в розділі “Довідники”, підрозділ “Додатки до документів”, папка “Консультації”).
До речі, нашу точку зору щодо порядку сплати “хмільного” збору за договором комісії підтримує й податкове відомство. Зокрема, у Податковому роз'ясненні щодо сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, затвердженому наказом ДПАУ від 02.09.2003 р. № 416 ( далі - Наказ № 416 ) сказано наступне:
“Таким чином, кошти, отримані комісіонером від реалізації алкогольних напоїв та пива не є виручкою комісіонера. Такі кошти обліковуються як виручка комітента. Отже, при реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії платником збору є не комісіонер, а комітент.
Що стосується випадків, коли оптове підприємство-комісіонер реалізує продукцію на більш вигідних умовах, ніж це доручено комітентом, та залишає додаткову вигоду у себе, то Об'єктом оподаткування є вся виручка комітента за реалізовані алкогольні напої та пиво, включаючи додаткову вигоду комісіонера. Платником збору з повної суми виручки є комітент.
При реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії, незалежно від порядку та форми розрахунку, комітент сплачує збір з усієї суми виручки від реалізації товару, незалежно від розміру винагороди комісіонера та його витрат по виконанню доручення комітента”
Ситуація: посередник реалізує алкоголь виробника
Цікавою виглядає сітуація, коли підприємець реалізує продукцію підприємства-виробника й діє як комісіонер за договором комісії. На думку податкового відомства (Наказ № 416), платниками збору не будуть ні підприємство-виробник (оскільки воно не реалізує продукцію в оптово-роздрібній мережі), ні підприємець-комісіонер (тому що він не одержує виручку від реалізації алкогольних напоїв і пива, тобто не має об'єкта оподаткування збором). Платниками збору у цьому випадку будуть суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво, отримані від комісіонера, на кожному подальшому етапі в оптово-роздрібній торговельній мережі.