ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.04.2005
Справа N 13/326-04
Щодо зобов'язання
зменшити суму нарахованої пені
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Волковицької Н.О., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії: Газопромислового Управління "Шебелинкагазвидобування" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 року у справі господарського суду Харківської області за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії: Газопромислового Управління "Шебелинкагазвидобування" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської Області про зобов'язання зменшити суму нарахованої пені
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Борщевська Н.В. - дов. N 2-69д від 22.03.2005
від відповідача: Горошко Т.М. - дов. N 1558/10/10-022 від 15.04.2005
встановив:
Справа була призначена до розгляду на 20.04.2005. В судовому засіданні була оголошена перерва до 22.04.2005, у відповідності з ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.11.2004 року позов задоволено. Зобов'язано ДПІ у Балаклійському районі Харківської області зменшити в особових картках філії Газопромислового управління "Шебелинкагавидобування" суму нарахованої пені з податку на прибуток у розмірі 31424402,04 грн. та податку на додану вартість у розмірі 16864969,52 грн.
Судове рішення вмотивоване тим, що нарахування пені по податку на прибуток та податку на додану вартість за станом на 30.06.2004 року на підставі пункту 16.1.1. статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) оскільки у періоди з 14.08.2001 року по 25.01.2002 року та з 20.03.2003 року по 23.12.2003 року відповідно до хвал Арбітражного суду м. Києва господарського суду м. Києва було введено мораторій зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи спрямовані на забезпечення цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Крім того, нарахування пені відбувалось з порушенням встановленого порядку для її нарахування у зв'язку набранням чинності приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та прийняттям рішення ДПА України від 24.03.2003 про розстрочення податкових зобов'язань позивача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2005 року рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова апеляційного суду вмотивована непідвідомчістю спору про зобов'язання зменшити розмір нарахованої пені у картці особового рахунку платника податку господарському суду та тим, що позивач не довів, яким чином нарахування відповідачем пені у картці особового рахунку, що ведеться в автоматичному режимі, порушує права і охоронювані законом інтереси позивача на час звернення з позовом до суду.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить скасувати її мотивуючи наявністю у позивача, як платника податків, матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та державних цільових фондів.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального і матеріального права при ухвалені оскаржуваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Предметом даного спору є зобов'язання ДПІ у Балаклійському районі Харківської області зменшити суму нарахованої пені з податку на прибуток у розмірі 31424402,04 грн. та податку на додану вартість у розмірі 16864969,52 грн. за 2001-2004 роки.
Колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області дійшов правильних висновків про те, що визначення граничних строків сплати податкових зобов'язань ДПІ у Балаклійському районі Харківської області відбулось з порушенням положень Закону України "Про порядок погашення платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Так, нарахування пені відбувалось поза межами встановлених Законом ( 2343-12 ) строків давності, за порушення строків сплати авансових внесків, що є не узгодженими податковими зобов'язаннями, оскільки законодавством не встановлена процедура узгодження платником податків сум авансового внеску з податку на прибуток, граничний термін подання декларацій з податку на прибуток визначався відповідачем без врахування перехідних положень Закону України "Про порядок погашення платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). Крім того, матеріалами справи встановлено, що нарахування пені відбувалось у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду м. Києва з 20.03.2003 року у справі N 24/260-б про порушення провадження про банкрутство ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до п. 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та обов'язкових платежів (зборів).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни що є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ), юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ), суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Пунктом 3 ст. 3 цього ж Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 року по справі N 1-2/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими незабороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційним судом обмежено право позивача на судовий захист порушеного права шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії які він зобов'язаний чинити в силу нормативно-правового акту. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Вимога ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання ДПІ у Балаклійському районі Харківської області вчинити певні дії є одним із способів захисту її прав і законних інтересів.
Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, засобами якої забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій, у тому числі ведення особових рахунків платників податків (п.1.8 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів згідно наказу ДПА від 03.09.2001 року N 342 ). Відповідно до п. 3.1, 3.8. розділу 3 зазначеної інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, у тому числі терміни подання розрахунків та терміни сплати; інформація про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом (сума нарахованого та сплаченого платежу, штрафних санкцій, сума податкового боргу та надміру сплачені).
Згідно з підпунктом 10.1 пункту 10 зазначеної Інструкції, в особових рахунках платника податків, щомісяця підводяться підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджету (суми податкового боргу та надмірно сплачені). На підставі облікових даних карток особових рахунків платника податків в автоматичному режимі формуються податкові вимоги (п. 13.1. розділу 13 Інструкції), тобто письмові вимоги податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу включаючи пеню. За даними карток особових рахунків формується довідка про наявність у платника податків перед бюджетом суми податкового боргу у разі необхідності надання такої довідки за заявою платника (п. 13.2. розділу 13 Інструкції).
Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, що в дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 14.02.2005 Харківського апеляційного господарського суду зі справи N 13/326-04 скасувати.
Рішення від 11.11.2004 господарського суду Харківської області з даної справи залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).