ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.07.2005
Справа N 10/1705
Про стягнення коштів
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Полякова Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С. (доповідач), Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомир на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р. у справі N 10/1705 господарського суду Житомирської області за позовом Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомир до Житомирського державного технологічного університету про стягнення 49407,50 грн.
За участю представників сторін
від позивача - Курдиляс Л.А. дов. від 11.07.05 р. N б/н,
від відповідача - Мовчанова А.Г. дов. від 01.06.04 р. N б/н,
Дмитренко З.В. дов. від 01.06.04 р. N б/н
встановив:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.12.2004 року у справі N 10/1705 у задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області про стягнення з Житомирського Державного Технологічного Університету 49 407,50 грн. переплати пенсії відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення з тих же підстав.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року в повному обсязі і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що господарські суди попередніх інстанцій не вірно застосували норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 21, 115 Кодексу Законів про Працю України ( 322-08 ), ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), ст. 2 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), ст.ст. 23, 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) та Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1931-12 ).
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.03.2004 року головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області була проведена перевірка достовірності виданих довідок для призначення пенсій науковим працівникам Житомирського Державного Технологічного Університету.
Актом перевірки довідки, виданої для призначення пенсії науковому працівнику С.Б.Б. від 04.03.2004 року встановлено, що у заробіток цього співробітника за червень 2000 року включено суму в розмірі 15 511,82 грн., яку отримано як винагороду за договором від 20.12.1999 року укладеного між відповідачем та професором С.Б.Б. і ректором Житомирського Інженерно-Технологічного Інституту щодо виконання робіт по проекту Tempus Tacis JEP - 10435-98 в рамках міжнародної фінансової підтримки (гранта), наданого Європейською комісією.
Суди встановили, що вищевказану суму, за висновками перевіряючих, включено в довідку для обчислення пенсії професору С.Б.Б. з порушенням п. 13 "Переліку видів оплати праці та інших виплат на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій" (даний Перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 року N 697, що потягло за собою завищення місячного розміру пенсії на 581,69 грн. (відповідно до наданого розрахунку загальна сума переплати становить 27 002,13 грн.).
Крім того, актом зустрічної перевірки достовірності виданих довідок для призначення пенсії науковим працівникам ЖДТУ від 04.03.2004 року встановлено, що безпідставне включення компенсації за невикористану відпустку та авторського гонорару привели до переплати пенсій наступним працівникам: К.В.П. (1 266,91 грн.), Х.А.А. (1 909,00 грн.), Т.М.А. (1 963,25), С.В.В. (2 138,89 грн.), Т.А.Г. ( 9 797,62 грн.), В.Г.Д. (5 329,70 грн.).
За висновком позивача загальна сума переплати пенсій складає 49 407,50 грн., яка на підставі ч. 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) заробітна плата наукових працівників складається з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи та інших надбавок, передбачених законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) від 05.11.1991 року в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат, одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (наприклад, компенсація за невикористану відпустку), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Аналізуючи вищевказані нормативні акти, суд апеляційної інстанції правильно прийшов до висновку, що основним критерієм при визначенні видів оплати праці, які враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії є нарахування на такі виплати страхового збору.
Господарські суди встановили, що Житомирський Інженерно-Технологічний Інститут відповідно до контракту Tempus Tacis JEP - 10435-98 приймав участь у програмі Tempus Tacis - трансєвропейській програмі співробітництва у сфері вищої освіти та отримав грант на виконання цієї роботи.
Наказом N 254 професору С.Б.Б. доручено координування академічної діяльності проекту Tempus Tacis JEP - 10435-98 з виплатою винагороди за виконання відповідних робіт по Проекту згідно контракту з суми гранту, наданою Європейською комісією, у розмірі, еквівалентному 3 024 Євро у національній валюті, що станом на 07.06.2000 року складало 15 511,82 грн. Координування академічною діяльністю здійснював професор С.Б.Б. без відриву від роботи на посаді ректора Житомирського Інженерно-Технологічного Інституту, саме як професор даного навчального закладу, а не за договором цивільно-правового характеру.
Згідно довідки відповідача від 06.10.2004 року N 44-22/1577 на зарплату С.Б.Б., нараховану в сумі 15 511,82 грн. і виплачену в червні 2004 року, нараховані внески до Пенсійного фонду у розмірі 32% (4 964 грн.) і утримані внески з цієї зарплати у розмірі 5% (776 грн.).
Крім того, відповідно до Листа Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 09.07.2004 року N 46-55/492 реалізація проектів технічної допомоги в рамках програми Tempus Tacis не є міжнародною фінансовою підтримкою (гранту) за рахунок коштів іноземних наукових фондів, що надаються вченим України і переможцям відповідних конкурсів.
З урахуванням наведеного, судова колегія Житомирського апеляційного господарського суду вірно дійшла до висновку, що виплата винагороди професору С.Б.Б. за виконання відповідних робіт є заробітною платою, а договір, на підставі якого виконувалася робота, не є договором цивільно-правового характеру.
Щодо грошової компенсації за невикористану відпустку, то вона виплачувалась працівникам інституту в зв'язку з тим, що відповідачем щорічно укладались контракти з викладачами та іншими науковими працівниками інституту з вересня місяця поточного року по червень наступного року. На літні місяці зазначені працівники звільнялися з роботи. Отже, була відсутня подвійна оплата за один і той же календарний місяць (у вигляді заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку). На компенсацію нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як зазначає апеляційний суд в умовах контракту N 114/1 від 31.08.2001 року, що був укладений між Житомирським Інженерно-Технологічним Інститутом та С.В.В. передбачена підготовка методичних розробок, з відповідною доплатою за таку роботу. У даному випадку суми авторського гонорару виплачувались відповідно до умов контракту, тому авторський гонорар є основною заробітною платою. Тобто кошти, отримані зазначеним співробітником навчального закладу не є доходами, отриманими за результатами виконання цивільно-правового договору. Їх включення в довідку для призначення пенсії не суперечить Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).
01.07.2002 року управлінням Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира були перевірені довідки про заробітну плату для нарахування пенсії К.В.П. та Х.А.А. В актах, складених за результатами такої перевірки, відображені всі суми, включені в ці довідки і порушень не встановлено.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції повно дослідив обставини справи і обгрунтовано дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року у справі N 10/1705 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, - постановив:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомир залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р. залишити без змін.