ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
11.05.2006 N 1-624/05кс
Про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Карася О.В., Пилипчук Н.Г., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання Павлушко Р.С., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2005 у справі N 33/540 господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Український сир" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2005, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2005, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.08.2004 N 92237/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2004 року, на 12445017,00 грн. та від 10.08.2004 N 13237/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 12996868,00 грн., в тому числі: 9997591,00 грн. - основний платіж та 2999277,00 грн. - штрафні санкції.
Судові рішення вмотивовані висновком про відповідність дій позивача щодо включення до податкового кредиту в податковій декларації за травень 2004 року податку на додану вартість в загальній сумі 22442608,00 грн., сплаченого постачальникам товарів у складі платежів, в тому числі авансових платежів, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати на придбання у постачальників молочної продукції на суму 121929500,00 грн. (за вирахуванням ПДВ в сумі 24385900,00 грн.) правомірно віднесені позивачем до валових витрат як такі, що пов'язані з його власною господарською діяльністю, що відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) є визначальною ознакою витрат як валових.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, щодо реалізації прав за яким виник спір між сторонами, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону ( 168/97-ВР ) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За визначенням пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 названого Закону ( 334/94-ВР ) встановлено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2004 року з врахуванням розрахунку коригування сум ПДВ до цієї податкової декларації (додаток N 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) позивач задекларував податковий кредит в сумі 24385900,00 грн. (рядок 17 декларації). Вказана сума податку була перерахована позивачем продавцям товарів (молочної продукції) у зв'язку з придбанням цих товарів у податковому періоді, за який подана декларація, а також у лютому та березні 2004 року, за які був зроблений розрахунок коригування сум ПДВ, доданий до декларації. Зазначена сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними, виданими позивачу продавцями відповідно до вимог підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Суми податку, щодо яких були видані вказані податкові накладні та які були сплачені позивачем продавцям у ціні придбання, були включені продавцями до сум податкових зобов'язань у податкових деклараціях за відповідний податковий період з відображенням операцій з продажу на ці суми в книзі обліку продаж товарів (робіт, послуг). Висновок судів попередніх інстанцій стосовно встановлення у справі вищезазначених обставин підтверджується наявними в матеріалах справи належно завіреними копіями податкових накладних, товарних та видаткових накладних, виписок з банківського рахунку позивача, довідок ДПІ про результати позапланових перевірок підприємств-продавців з питання правильності відтворення в податковому обліку результатів операцій з продажу товарів позивачу. Оцінка цих доказів судами попередніх інстанцій відповідає ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) та ст. 86 КАС України ( 2747-15 ), за правилами яких розглядалася справа відповідною судовою інстанцією.
Встановивши, що заготівля, переробка, виробництво, торгівля, експорт та імпорт продукції з молока, інших видів харчової сировини, молочної та кисломолочної продукції, масла, сирів, сухого молока, казеїну та інших видів молочної продукції є одним із статутних видів діяльності позивача (пункт 4.2 Статуту ТОВ "Український сир"), суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що вартість товарів, за результатами операцій з придбання яких позивач сформував податковий кредит у податковій декларації за травень 2004 року, відноситься до валових витрат, оскільки відповідає ознакам валових витрат, встановленим пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) в редакції Закону України від 16.01.2003 N 469-IV продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Встановивши у справі наявність обставин, з якими підпункт 7.4.1 пункту 7.4 та підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) пов'язують виникнення у платника податку права на податковий кредит, та взявши до уваги застереження пункту 1.4 статті 1 цього Закону щодо безвідносності строків надання компенсації за товари (роботи, послуги) для визначення господарської операції як операції з продажу товарів (робіт, послуг), суди попередніх інстанції зробили правильний висновок про відповідність зазначеним нормам права дій позивача по формуванню податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за травень 2004 року в сумі 24385900,00 грн. незалежно від того, що позивач у цьому податковому періоді не отримав від продавців товар на повну суму оплати його вартості. Як наслідок, суди дійшли правильного висновку про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права при вирішенні спору у даній справі.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Вищий адміністративний суд України УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).