ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.06.2005
Справа N 8/421-04
Про стягнення штрафних санкцій
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду)
на рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2005
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2005
зі справи N 8/421-04
за позовом відділення Фонду
до відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром", м. Суми (далі - ВАТ "Сумихімпром")
про стягнення штрафних санкцій у сумі 320 338,20 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2001 році;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради;
виконком Сумської міської ради;
Сумський міський центр зайнятості.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Митрофанського В.С. (за довіреністю ВАТ "Сумихімпром"),
треті особи - не з'явилися.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив:
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.02.2005 (суддя Кіяшко Л.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 (колегія суддів у складі: Афанасьєв В.В. - головуючий, судді Бухан А.І. і Шепітько І.І.), у задоволенні позову відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій з посиланням на системне тлумачення приписів статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (далі - Закон) та пунктів 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 N 314 (далі - Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів), мотивовано тим, що протягом звітного 2001 року органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів не направлялися інваліди на ВАТ "Сумихімпром" з метою працевлаштування, а тому немає вини відповідача у невиконанні встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді.
У касаційній скарзі від 18.05.2005 відділення Фонду просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 з цієї справи та прийняти нове рішення. Скаргу з посиланням на приписи статей 18-20 Закону ( 875-12 ), пунктів 3, 5, 11-12 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, пункту 2 Порядку сплати штрафних санкцій мотивовано тим, що ВАТ "Сумихімпром" не інформував державну службу зайнятості про вільні робочі місця, на яких могла використовуватися праця інвалідів у звітному періоді, оскільки на думку скаржника звіти за формою державної статистичної звітності N 3-ПН не містять інформації про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники відділення Фонду, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, виконкому Сумської міської ради, Сумського міського центру зайнятості в судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- відповідно до поданого ВАТ "Сумихімпром" звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за формою державної статистичної звітності N 10-ПІ поштова - річна за 2001 рік середньооблікова чисельність штатних працівників становила у звітному періоді - 5656 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 226 осіб (5656 чол. х 4%); фактично працювало інвалідів на підприємстві у цей період - 77;
- ВАТ "Сумихімпром" інформував Сумський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів звітами за формою державної статистичної звітності N 3-ПН, поданими відповідачем у звітному 2001 році;
- органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів не направлялись інваліди на ВАТ "Сумихімпром" для працевлаштування у звітному періоді, а так само не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача з цією метою;
- за результатами фінансово-господарської діяльності у 2001 році ВАТ "Сумихімпром" не мало прибутку.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про правомірність стягнення з ВАТ "Сумихімпром" штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ).
Судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування зі справи, та ним дано правильну юридичну оцінку.
Безпідставними є заперечення скаржника проти висновків судових інстанцій зі справи щодо повідомлення відповідачем у 2001 році органів працевлаштування інвалідів про наявність на його виробництві вільних робочих місць, на яких могла використовуватись праця інвалідів.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) в редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин зі справи, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи N 2-23/9789-03, від 29.03.2005 зі справи N 13/403 та від 29.03.2005 зі справи N 3/118 Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади. Отже працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону ( 875-12 ), лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
У рішеннях судових інстанцій зі справи зазначено, що цю обставину у справі встановлено шляхом перевірки примірників звітів за формою державної статистичної звітності N 3-ПН, поданих відповідачем у звітному 2001 році. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 N 244: звіт за формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно; ... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення", для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: ... 14 - інваліди.
Отже, звіти за формою державної статистичної звітності N 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тому судові інстанції зі справи дійшли правильного висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді.
Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 зі справи N 2-23/9789-03, від 11.01.2005 зі справи N 6/203, від 25.01.2005 справи N 8/203-04, від 08.02.2005 зі справи N 17/20 викладено правову позицію, відповідно до якої обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду Сумської області від 17.02.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 зі справи N 8/421-04 залишити без змін, а касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - без задоволення.