ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.05.2004
Справа N 8/603
Про стягнення шкоди, спричиненої
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного ремонтноексплуатаційного депо № 3 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2003 року у справі № 8/603 за позовом державного науково-виробничого підприємства "М" до комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного ремонтноексплуатаційного депо № 3 про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2002 року державне науково-виробниче підприємство "М" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного ремонтноексплуатаційного депо № 3 про стягнення 16013,61 грн. шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивачем зменшена сума розміру позовних вимог до 13417,64 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 8 вересня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13417,64 грн. основного боргу та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2003 року рішення місцевого суду уточнено. Зазначено в резолютивній частині рішення в назві відповідача замість слів "комунальне підприємство "ПТ" Тролейбусне ремонтноексплуатаційне депо № 3" правильну назву відповідача - комунальне підприємство "ПТ". В іншій частині зазначене рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів, посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями порушені норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23 січня 2002 року по вул. Мельникова в м. Києві тролейбус маршруту № 19 за № 3326 зіткнувся з автомобілем DАЕWOO Espero, якому заподіяна шкода.
Матеріалами перевірки, проведеної ДАІ Шевченківського РУГУ МВС м. Києва, встановлено, що ДТП була скоєна з вини водія тролейбуса № 19.
Відповідно до акту № 2501/12 автотоварознавчого дослідження від 25 січня 2002 року матеріальний збиток становить 13417,64 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля DАЕWOO Espero складає 16013,61 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги та залишаючи рішення місцевого суду без змін, попередні судові інстанції виходили з того, що відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Проте, з вказаним висновком судів погодитись не можна, оскільки він прийнятий з порушенням норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій не з'ясовано питання чи стосуються прийняті у справі рішення прав та обов'язків третіх осіб, а саме, працівника комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3 Серчена О.В. - водія тролейбусу маршруту № 19 за № 3326 та С-ко А.Є. - водія автомобіля DАЕWOO Espero, та чи не стосуються вказані рішення їх прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки в силу вимог трудового законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
В разі встановлення того факту, що прийняті у справі рішення зачіпають їх інтереси та стосуються їх прав та обов'язків, суду слід вирішити питання про притягнення їх до участі у справі в якості третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2002 року Науководослідним Бюро судових експертиз було складено акт № 2501/12 автотоварознавчого дослідження, висновки якого було покладено в основу прийнятих судових рішень.
Проте, з висновками попередніх судових інстанцій щодо визначення розміру матеріальної шкоди погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються без урахування вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) про належність і допустимість доказів.
Зокрема, попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що вказаний акт за своєю природою, в силу Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортних засобів, є лише висновком спеціаліста і при відсутності згоди сторін щодо розміру збитків, визначених даним актом, не є доказом в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
З огляду на викладене, рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, з'ясувати обставини справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України - постановив:
Касаційну скаргу комунального підприємства "ПТ" в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3 задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 8 вересня 2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2003 року у справі № 8/603 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.