СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.04.2005
Справа N 23/110-04-3733
Про скаргу на постанову
Вищого господарського суду України
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>,
за участю представників <...>,
розглянувши касаційну скаргу спільного підприємства "Торговий дім "KVINT" на Україні" (далі - Підприємство) на постанову Вищого господарського суду України від 18.01.2005 р. N 23/110-04-3733, встановила:
У травні 2004 р. Підприємство звернулося в господарський суд Одеської області з позовом до Чорноморської регіональної митниці (далі - Митниця), управління Державного казначейства у Одеській області (далі - Казначейство) про стягнення 922620 грн. 10 коп. надмірно сплаченого акцизного збору.
Підприємство вказувало, що воно імпортує алкогольні напої з Республіки Молдова і на ці товари поширюються положення Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про вільну торгівлю (далі - Угода між Урядами України та Республіки Молдова, Угода), ратифікованої Законом України від 23.04.96 р. N 133/96-ВР. Позивач посилався на ст. 3 Угоди, яка містить домовленість про те, що Договірні Сторони не будуть прямо або побічно обкладати товари іншої Договірної Сторони, які підпадають під дію Угоди, внутрішніми податками або зборами, що перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються аналогічні товари внутрішнього виробництва або товари, що походять з третіх країн. У зв'язку з цим позивач зазначав, що із ввезених ним у період з 1 квітня по 12 травня 2004 р. алкогольних напоїв слід було сплатити акцизний збір у сумі 158093 грн. 10 коп. за ставками, встановленими для алкогольних напоїв вітчизняного товаровиробника. Проте на вимогу Митниці акцизний збір було сплачено в сумі 1080713 грн. 20 коп. за ставками, визначеними ст. 7 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР ) (далі - Закон про ставки акцизного збору); сума зайве сплаченого акцизного збору становить 922620 грн. 10 коп.
Митниця позов не визнавала, посилаючись на ст. 7 Закону про ставки акцизного збору ( 178/96-ВР ) (в редакції Закону України від 22.05.2003 р. N 849-IV), відповідно до якої тимчасово до вступу України у Світову організацію торгівлі встановлено підвищені ставки акцизного збору на алкогольні напої, що імпортуються в Україну. Митниця також посилалася на статтю 3 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав (далі - Угода між державами - учасницями СНД), ратифікованої Законом України від 20.04.2000 р. N 1690-III, відповідно до якої імпортовані на митну територію однієї Сторони товари (роботи, послуги), які експортовані з митної території іншої Сторони, оподатковуються непрямими податками у країні-імпортері відповідно до її національного законодавства.
Казначейство позов не визнавало з тих мотивів, що ним не порушено вимог закону. Казначейство зазначало, що суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про їх повернення, повертаються органами Державного казначейства за умови подання власником копії судового рішення, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.2004 р. позов задоволено. Рішення вмотивовано посиланням на ст. 3 Угоди між Урядами України та Республіки Молдова, ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори України" ( 1906-15 ) та ст. 19 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2004 р. зазначене рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2005 р. N 23/110-04-3733 зазначені рішення та постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За висновком Вищого господарського суду України, суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували положення ст. 3 Угоди між Урядами України та Республіки Молдова, помилково встановили суперечливість між нормами міжнародного публічного права та внутрішнім законодавством, та, як наслідок, неправомірно звільнили позивача відсилати акцизного збору, постановивши рішення про повернення цього збору з державного бюджету.
Суд касаційної інстанції вважав, що судами першої й апеляційної інстанцій не враховано положення Угоди між державами - учасницями СНД, яка є спеціальною міжнародною угодою з питань оподаткування та застосування акцизного збору при імпорті товарів.
Постанова вмотивована також тим, що суди першої й апеляційної інстанцій не послалися на норми митного права; не дослідили Гармонізовану систему опису та кодування товарів; не з'ясували кодів імпортованого товару; не врахували, що згідно зі статтями 2 та 3 Закону про ставки акцизного збору ( 178/96-ВР ) ставки цього збору для вітчизняного виробника встановлено тільки на виноматеріали та спирт етиловий.
17 березня 2005 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою Підприємства порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18.01.2005 р. N 23/110-04-3733. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови і залишення в силі рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій. На обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на порушення положень ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ), невідповідність оскарженої постанови міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та Державної митної служби України, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України виходив з того, що судами неправильно застосовано положення ст. 3 Угоди між Урядами України та Республіки Молдова, не враховано положення Угоди між державами - учасницями СНД та положення статей 2, 3 Закону про ставки акцизного збору ( 178/96-ВР ), не застосовано норми митного права, неповно з'ясовано обставини справи.
Проте такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах законодавства.
Судами встановлено, що при митному оформленні імпортованих з Республіки Молдова алкогольних напоїв Підприємство сплатило акцизний збір за ставками, передбаченими ст. 7 Закону про ставки акцизного збору ( 178/96-ВР ). Цією статтею тимчасово до вступу України у Світову організацію торгівлі передбачено ставки акцизного збору на алкогольні напої, що імпортуються в Україну, і вони є вищими за ставки акцизного збору на алкогольні напої, які виробляються в Україні.
Задовольняючи позов Підприємства про повернення з державного бюджету суми надміру сплаченого акцизного збору, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ст. 19 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), якою передбачено пріоритетне застосування правил міжнародного договору України, ратифікованого Верховною Радою України, у разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування. Аналогічне правило застосування норм міжнародного договору України міститься у ч. 2 ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 22.12.93 р. N 3767-XII, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції.
Законом України від 23.04.96 р. N 133/96-ВР ратифіковано Угоду між Урядами України та Республіки Молдова, положення якої поширюються на виготовлені в Україні або в Республіці Молдова товари, передбачені Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ч. 2 ст. 1 Угоди). Договірні Сторони цієї Угоди визнають, що однією з головних умов успішного розвитку двосторонніх економічних зв'язків є додержання принципу не дискримінації (ч. 1 ст. 3). У зв'язку з цим положення ч. 2 ст. 3 Угоди містять домовленість Договірних Сторін про те, що вони не будуть прямо або побічно обкладати товари іншої Договірної Сторони, які підпадають під дію цієї Угоди, внутрішніми податками або зборами, що перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються аналогічні товари внутрішнього виробництва або товари, що походять з третіх країн.
Відтак, на підставі положень ст. 3 Угоди між Урядами України та Республіки Молдова суди першої й апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при нарахуванні акцизного збору на алкогольні напої, імпортовані в Україну з Республіки Молдова, слід виходити зі ставок, встановлених Законом про ставки акцизного збору ( 178/96-ВР ) на алкогольні напої, вироблені в Україні. Мотиви оскарженої постанови Вищого господарського суду України щодо встановлення статтями 2, 3 цього Закону ставок акцизного збору для вітчизняного виробника тільки на пиломатеріали та спирт етиловий не відповідають дійсності та спростовуються змістом ст. 1 цього Закону.
Не можна погодитись з мотивами оскарженої постанови Вищого господарського суду України і в тій частині, що судами не враховано положення Угоди між державами - учасницями СНД і це призвело до неправильного вирішення спору.
Як зазначено у статті 3 Угоди між державами - учасницями СНД, імпортовані на митну територію однієї Сторони товари (роботи, послуги), які експортовані з митної території іншої Сторони, оподатковуються непрямими податками у країні-імпортері відповідно до її національного законодавства.
Відповідно до ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такою, зокрема, є Угода між Урядами України та Республіки Молдова. Крім того, згідно зі ст. 5 Угоди між державами - учасницями СНД, якою визначається співвідношення цієї Угоди з міжнародними договорами, ця Угода не порушує положень інших міжнародних договорів, учасниками яких є Сторони.
Недоречним є посилання Вищого господарського суду України в оскарженій постанові на те, що судами не застосовано законодавство, яке регулює митну справу. Даний спір виник у сфері оподаткування та стосується застосування ставок акцизного збору, які можуть встановлюватися або змінюватися виключно законами про оподаткування (ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Умотивувавши оскаржену постанову тим, що суди не дослідили Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Вищий господарський суд України не звернув уваги на те, що сторони у даній справі не сперечалися з питання поширення дії Угоди між Урядами України та Республіки Молдова на алкогольні напої, імпортовані Підприємством з Республіки Молдова. Отже, цей факт сторонами визнавався і, крім того, знайшов підтвердження під час розгляду справи судами. Доводи відповідачів, якими обґрунтовувались їх заперечення стосовно предмета та підстав позову, не пов'язувались з тим, що позивач помилився у визначенні коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Не наводились ці доводи і в касаційній скарзі Митниці, що подавалась до Вищого господарського суду України. За таких обставин у суду касаційної інстанції не було підстав для висновку щодо допущеної судами першої й апеляційної інстанцій неповноти у з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції скасував судові рішення у справі, не маючи для того законних підстав, визначених ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Тому оскаржена постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а скасовані нею рішення судів першої й апеляційної інстанцій - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:
Касаційну скаргу спільного підприємства "Торговий дім "KVINT" на Україні" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 18.01.2005 р. N 23/110-04-3733 скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2004 р. залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.