АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Судова палата в цивільних справах
РІШЕННЯ
13 липня 2004 року
Справа № 22-4308а 2004 р.
Щодо стягнення грошової компенсації
13 липня 2004 року колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого А.
Суддів З., Ж.
при секретарі С.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління МВС України в м. Києві на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2003 року в справі за позовом К. до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Головного управління МВС України в м. Києві про стягнення грошової компенсації санаторно-курортного лікування встановила:
У липні 2003 року К. пред’явив позов до Головного управління МВС України в м. Києві, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення грошової компенсації.
Зазначав, що є інвалідом війни ІІІ групи і відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на грошову компенсацію санаторно-курортного лікування в розмірі 75% середньої вартості путівки.
Посилаючись на те, що Головне управління МВС України в м. Києві, яке зобов’язано забезпечувати путівками на санаторно-курортне лікування, відмовило у виплаті компенсації за період 2001-2002 роки просив суд стягнути її в сумі 750 гривень.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2003 року позов задоволений до Головного управління МВС України в м. Києві.
В апеляційній скарзі Головне управління МВС України в м. Києві просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на те, що суд дав неправильну оцінку зібраним доказам і помилково прийшов до висновку про обґрунтованість позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 3 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються пільги на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Інваліди війни забезпечуються путівками відповідно органами соціального захисту населення, охорони здоров'я, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та іншими органами за місцем перебування на обліку або за місцем роботи. За бажанням інвалідів замість путівки до санаторію, профілакторію або будинку відпочинку вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: інваліди війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни III групи – 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
У даному випадку, позивач, як інвалід війни III групи, відповідно до названого закону, забезпечуються путівками органами Міністерства внутрішніх справ України і має право на 75 процентів середньої вартості путівки за період 2001-2002 роки, що не оспорюється позивачем і Головним управлінням МВС України в м. Києві.
Пунктом 3 Порядку надання і розміру грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. № 236, встановлено, що середню вартість путівки визначає Мінсоцзахист за погодженням з Мінфіном щорічно, не пізніше 15 березня.
Вказані органи державної влади і управління встановили, що за період 2001-2002 років грошова компенсація за санаторно-курортне лікування становить 100 гривень. Тобто, позивач має право грошову компенсацію за санаторно-курортне в розмірі 100 гривень. Така суму була зарахована на пенсійний рахунок позивача 18 липня 2003 року.
Наведені нормативно-правові акти і обставини справи не були враховані при вирішенні спору, внаслідок чого з Головного управлінням МВС України в м. Києві незаконно стягнуто 750 гривень. Тому скасовуючи рішення районного суд апеляційний суд постановляє нове рішення про відмову в позові.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 305, 314 ЦПК України, п. 3 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та п. 3 Порядку надання і розміру грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. № 236, суд вирішив:
У позові К. до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та Головного управління МВС України в м. Києві про стягнення грошової компенсації санаторно-курортного лікування – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом одного місяця в касаційному порядку.
Головуючий
Судді