ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.04.2003
Справа N 12/83
Щодо визнання частково недійсним
Установчого договору від 5 липня 1999 року
Верховний Суд України у складі:
Головуючого: Суддів: судді,
розглянувши на спільному засіданні колегій Судової палати у господарських справах за участю представників: ІФ, ТОВ "Т", Фонду державного майна України, касаційну скаргу ІФ у справі за позовом МПП "Л" до ІФ та ТОВ "Т", треті особи без самостійних вимог: на стороні позивача - Фонд державного майна України, на стороні відповідачів -СКТБ ІФ, НДІ ПЕ, ВАТ "НВП "С", про визнання частково недійсним Установчого договору від 5 липня 1999 року "Про створення та діяльність ТОВ "Т", - встановив:
У січні 2002 року МПП "Л" звернулося до суду з позовом до ІФ та ТОВ "Т" про визнання частково недійсним Установчого договору від 5 липня 1999 року "Про створення та діяльність ТОВ "Т".
Позивач зазначав, що ТОВ "Т" зареєстровано у встановленому законом порядку Печерською районною державною адміністрацією в м. Києві 9 липня 1999 року.
Відповідно до Установчого договору про створення та діяльність ТОВ "Т" у ньому беруть участь шість учасників, у тому числі позивач і ІФ.
Відповідно до п.7.2.1. Установчого договору ІФ зобов'язався передати у статутний фонд товариства свій внесок у розмірі 2800000 грн., що становить 56 відсотків статутного фонду та формується за рахунок передачі ТОВ "Т" права користування приміщеннями, вимірювальним та технологічним устаткуванням, згідно додатку № 1 до Установчого договору.
Позивач вказував, що відповідно до ст. 39 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) ІФ не мав права розпорядження державним майном і передавати право користування ним.
Позивач зазначав, що Установчий договір суперечить ст.41 Цивільного кодексу ( 435-15 ) і просив визнати його недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу ( 435-15 ).
Рішенням господарського суду м.Києва від 9 квітня 2002 року позов задоволено. Визнано частково недійсним Установчий договір "Про створення та діяльність ТОВ "Т" в частині участі у товаристві ІФ. Зобов'язано ТОВ "Т" внести зміни до установчих документів товариства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 року вказане рішення скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2003 року № 12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 року скасовано, а рішення господарського суду м. Києва від 9 квітня 2002 року залишено без змін.
ІФ оскаржив постанову Вищого господарського суду України з підстав неоднозначного застосування положень Закону України "Про власність" ( 697-12 ) та Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).
Ухвалою Верховного Суду України від 13 березня 2003 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 січня 2003 року № 12.
В основу постанови Вищого господарського суду покладено висновки про те, що судом першої інстанції правильно встановлено неправомірність внесення Інститутом фізики напівпровідників НАН України до статутного фонду ТОВ "Т" належних державі майнових прав і суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про скасування рішення господарського суду м. Києва від 9 квітня 2002 року на підставі ст.15 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) та ч. 3 ст.13 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ).
Такі висновки є помилковими.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій.
Відповідно до п. 47 Статуту Академії наук України, затвердженого Загальними зборами Академії наук України 20 березня 1992 року, установи та організації Академії наук України відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками і засновниками акціонерних та інших господарських товариств і одержувати відповідні доходи від їх діяльності.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Т" було створене на виконання Розпорядження Президента України "Про технологічний парк "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" від 14 квітня 1999 року саме на базі ІФ і що на виконання цього розпорядження Бюро президії НАН України було прийнято постанову № 234-Б від 11 червня 1999 року, якою дозволено ІФ як внесок до статутного фонду ТОВ' "Т" передати права користування приміщеннями загальною площею 747,78 кв.м. і науково-технічним обладнанням.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України зробив неправильний висновок про те, що ІФ до статутного фонду ТОВ "Т" було передано державне майно, а не майнові права.
Апеляційним судом було правильно встановлено, що частина 3 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) містить заборону на використання для формування статутного фонду бюджетних коштів, одержаних у кредит та під заставу, а оскільки ІФ таких внесків до статутного фонду ТОВ "Т" не здійснював, то його внесок є законним.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України від 21 січня 2003 року № 12 та рішення господарського суду м.Києва від 9 квітня 2002 року підлягають скасуванню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 року повинна бути залишена в силі.
Керуючись ст. 111-19, ст.111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), - постановив:
Касаційну скаргу ІФ задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 21 січня 2003 року № 12 та рішення господарського суду м.Києва від 9 квітня 2002 року скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.