АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Cудова палата в цивільних справах
РІШЕННЯ
27 жовтня 2003 року
Справа № 22-5395 2003 р.
Про перерахування пенсії
Головуючий в І інстанції Ізмайлова Т.Н.
Доповідач Амєлін С.Є.
27 жовтня 2003 року колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Амєліна С.Є.
Суддів Заришняк Г.М., Шиманського В.Й.
при секретарі Бусик О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою К. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2003 року в справі за його позовом до Головного управління пенсійного фонду у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про перерахування пенсії, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди
встановила:
У квітні 2003 року К. пред’явив позов до Головного управління пенсійного фонду у м. Києві, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про перерахування пенсії, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що з січня 1991 року була призначена пенсія в сумі 440 гривень 06 коп. на підставі Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, тоді як пенсія мала складати 829 гривень 77 коп. Різниця за період з 19 лютого 2001 року по 19 лютого 2003 року становить 8 475 гривень 75 коп.
Мотивуючи тим, що відповідачі неправильно визначили розмір пенсійного забезпечення, просив суд стягнути недораховану пенсію в сумі 8 475 гривень 75 коп., та зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок пенсії і призначити її в сумі 829 гривень 77 коп. щомісячно.
Рішенням рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2003 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і постановити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, районний суд виходив з того, що відповідачі, правильно визначили розмір пенсії у відповідності до вимог нормативно-правових актів, що були чинними на час перерахунку пенсії.
З такими висновками не можна погодитися виходячи з наступного.
К. вийшов на пенсію і одержує її з 1983 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 року N 395 “Про додаткове коригування рівнів державних пенсій” з метою додаткового коригування рівнів державних пенсій, призначених до 1 січня 1992 року визначено провести з 1 жовтня 1992 року їх перерахунок виходячи із заробітку, підвищеного за коефіцієнтами та в порядку визначеному п. 1 цієї постанови.
В січні 2001 року позивач як науковий працівник вирішив перейти на інший вид пенсійного забезпечення, який передбачений ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.
При визначенні розміру пенсії позивачу на підставі Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” необхідно застосовувати коефіцієнти, що визначені у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 року N 395 “Про додаткове коригування рівнів державних пенсій”, оскільки пенсія обчислюється з заробітку за 1982-1986 роки.
Доводи відповідачів про те, що застосуванню підлягають коефіцієнти, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1993 р. N 16 “Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року” не можна взяти до уваги, оскільки, як зазначалося, пенсія позивачу була призначена в 1983 році, а в 2001 році відбувався її перерахунок, а не призначення.
Вирішуючи спір районний суд помилково прийшов до висновку про те, що при перерахунку пенсі застосуванню підлягають коефіцієнти, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1993 р. N 16 “Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року”.
Оскільки права позивача щодо визначення розміру пенсійного забезпечення порушені, то скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд постановляє нове про задоволення позову в частині розміру пенсії і стягнення заборгованості, що виникла внаслідок різниці.
Вимоги, які стосуються моральної шкоди на законі не ґрунтуються і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 305, 314 ЦПК України, ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 року N 395 “Про додаткове коригування рівнів державних пенсій”, постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1993 р. N 16 “Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року”, суд вирішив:
Позов К. задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва виплачувати К. пенсію в сумі 829 гривень (вісімсот двадцять дев’ять гривень) 98 коп. щомісячно з 19 лютого 2003 року.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва заборгованість по пенсії в сумі 8 475 (вісім тисяч чотириста сімдесят п’ять) гривень 75 коп.
У решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий
Судді