АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Cудова палата в цивільних справах
УХВАЛА
21 грудня 2004 року
Справа № 22-8702 2004 р.
Про визнання дій по нарахуванню пенсії неправомірними
Головуючий в І інстанції Кафідова О.В.
Доповідач Амєлін С.Є.
21 грудня 2004 року колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді Амєліна С.Є.
Суддів Заришняк Г.М., Осипенка М.І.
при секретарі Бусик О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Ш. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2004 року в справі за його позовом до Управління Служби безпеки України в м. Києві про визнання дій по нарахуванню пенсії неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії
встановила:
У вересні 2004 року Ш. пред’явив позов до Управління служби безпеки України у м. Києві про визнання дій по нарахуванню пенсії неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.
Зазначав, що був працівником Служби безпеки України, з якої звільнився 31 березня 2000 року з вислугою 35 років. Управлінням Служби безпеки України у м. Києві на час звернення в суд була призначена пенсія в сумі 684 гривні 15 коп.
Мотивуючи тим, що після призначення пенсії відбувалося підвищення грошового забезпечення працівникам СБУ, що тягне за собою перерахунок його пенсії, що це не визнається відповідачем, тому просив суд визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням надбавок, встановлених Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року № 925 "Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України” зі змінами від 31липня 2000 року та Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 “Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу”.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2004 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду і постановити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З обставин справи вбачається, що позивач був працівником Служби безпеки України, з якої звільнився 31 березня 2000 року з вислугою 35 років. Управлінням Служби безпеки України у м. Києві на час звернення в суд йому призначена пенсія в сумі 684 гривні 15 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Ш. посилався на те, що грошове утримання працівників СБУ збільшилося за рахунок надбавок, які встановлені Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року № 925 "Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України” зі змінами від 31липня 2000 року та Указом Президента України від 24 квітня 2003 року № 370 “Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу”.
Беручи до уваги вимоги ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” апеляційний суд приходить до висновку про те, що надбавки, запроваджені вказаними нормативно-правовими актами, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час проходження служби і були звільнені після їх запровадження.
З огляду на викладене районний суд правильно прийшов до висновку про відсутність у позивача права вимагати перерахунок пенсії у бік збільшення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки районного суду, рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 305 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Ш. відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2004 року залишити без змін.
Головуючий
Судді