ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15.03.2006 року
м. Київ
№ 1-3206 2006
Про стягнення невиплачених сум премій
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого - Ц.,
суддів: К., Л., (доповідач), С., Ш.,
при секретарі - Л.,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу військової частини А-2865 на ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 26.07.2005 р. у справі № 2-193/2005 за позовом гр. Ц. до Військової частини А-2865, третя особа гр. З. про стягнення невиплачених сум премій, -
встановив:
У квітні 2005 року гр. Ц. звернувся до суду з позовом до в/ч А-2865, третя особа гр. З. про стягнення, з врахуванням уточнених позовних вимог, 3093,08 грн. невиплаченої премії за період 2000-2003 р.р.
Свої вимоги мотивує тим, що в період 2000-2003 р.р. проходив військову службу у в/ч А-2865. У вказаний період повністю або частково був позбавлений премії, передбаченої Постановою КМУ № 829 від 22.05.2000 р. та Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001 р., без наявності для цього визначних законодавством підстав.
Рішенням військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 04.05.2005 р., в задоволенні позову гр. Ц. відмовлено на підставі того, що порядок преміювання визначений розділом 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75. Розмір премії визначається наказом командира частини. Позивач накази командира військової частини у зв'язку з його повним або частковим не преміюванням, в період 2000-2003 р.р. не оскаржував, а тому не набув права на отримання премії в повному обсязі.
Ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 26.07.2005 р., рішення військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 04.05.2005 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд в іншому складі, виходячи з того, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 172 ЦПК України, справу розглянуто за відсутності третьої особи належним чином не повідомленої про час та місце судового засідання. Крім того, судом першої інстанції не перевірялась правомірність видання командиром частини наказів, на які позивач посилається як на докази неправомірності позбавлення його премії.
15.02.2006 Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в/ч А-2865 у якій ставиться питання про скасування ухвали військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 26.07.2005 та залишення в силі рішення військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 04.05.2005, з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подав.
Сторони у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, справа розглянута відповідно до вимог ч. 4 ст. 221 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 04.05.2005, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що судом першої інстанції не перевірялась правомірність видання командиром військової частини наказів, на які позивач посилається як на докази неправомірності позбавлення його премії.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 829 від 22.05.2000 “Про грошове забезпечення військовослужбовців” командири військових частин наділені правом преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат роботи.
Безпосередній порядок преміювання визначається Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджений Наказом Міністра оборони України № 75 від 05.03.2001.
Згідно пп. 1.1 п. 1 Положення, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення.
До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади.
Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати одноразові і щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.
Виплата премій здійснюється, відповідно по п. 34.5 Положення, щомісяця за минулий місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць у межах фонду преміювання за розрахунковий період (за місяць – 33,3 відсотка місячного фонду грошового забезпечення, за квартал – 100 відсотків). Розмір премій визначається наказом командира військової частини.
У п. 34.6 Положення передбачені випадки за наявності яких командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.
З наявних в матеріалах справи наказів командира в/ч А-2865 вбачається, що за час проходження позивачем служби на посаді флагманського лікаря у квітні-червні-листопаді 2000 р., березні-травні, липні-вересні, листопаді, грудні 2001 р., в січні, березні-грудні 2002р., в січні-березні 2003 р. він неодноразово позбавлявся премії повністю або частково.
Відповідно до п. 1.10 Положення заяви і скарги військовослужбовців щодо грошового забезпечення беруться на облік і вирішуються у встановленому чинним законодавством України порядку.
Враховуючи, що зазначені накази командира військової частини у встановленому порядку незаконними не визнані, позивачем не оскаржувались, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача права на отримання премії в повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції про порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме ст. 172 ЦПК України, спростовуються матеріалами справи, а саме заявою гр. З. від 12.04.2005 р. в якій міститься клопотання про розгляд справи в судовому засіданні без його участі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення військового місцевого суду залишенню в силі, як ухваленого відповідно до закону і скасованого помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Військової частини А-2865 задовольнити, ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 26.07.2005 скасувати, рішення військового місцевого суду Севастопольського гарнізону від 04.05.2005 залишити в силі.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді