Підтвердження податкового кредиту
з ПДВ без податкових накладних
ЗАПИТАННЯ: Відповідно до Закону України від 25.03.2005 р. № 2505- ІV єдинник зареєструвався платником ПДВ. Через відсутність бланків податкова інспекія не видавала свідоцтва, однак дату і номер реєстрації повідомила 19.05.2005 р. Через місяць довідка так і не була видана, і приватному підприємцю запропонували написати запит до ДПАУ, щоб йому видали довідку, яка б підтверджувала реєстрацію платником ПДВ. Ця довідка була отримана підприємцем 24.06.2005 р. Пізніше відповідно до норм прийнятого Закону України від 03.06.2005 р. № 2642 ІV і листа ДПАУ від 07.07.2005 р. № 13492/7/15-2417 платником податків подана заява про анулювання реєстрації платником ПДВ. Підприємець здав звітність за червень 2005 року вчасно. Але податковий кредит з ПДВ нараховував тільки за оплатою, а також за отриманими прибутовими накладними через те, що постачальники не видавали податкові накладні без Свідоцтва платника ПДВ. Як колишній платник ПДВ зможе підтвердити свій податковий кредит документально, якщо Свідоцтво про реєстрацю підриємець так і не одержав?
ВІДПОВІДЬ: Щоб дати відповідь на поставлене запитання, звернемося до пп. 7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ). Відповідно до норми цього підпункту не дозволяється включати в податковий кредит будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також іншими документами (передбаченими пп. 7.2.6 Закону про ПДВ).
Нагадаємо, що в пп. 7.2.6 Закону про ПДВ сказано, що без податкової накладної підтвердженням кредиту є:
- при постачанні товарів (послуг) за готівку чи за розрахунок картками платіжних систем, банківськими чи персональними чеками в межах граничної суми, встановленої Національним банком України для розрахунків готівкою, належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від одержувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку і податкового номера постачальника;
- транспортний квиток; готельний рахунок; рахунок, що виставляється платникові податків за послуги зв'язку; послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, які містять загальну суму платежу, суму податку і податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форма встановлена міжнародними стандартами;
- касові чеки, що містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з зазначенням фіскального номера, але без податкового номера постачальника). При цьому загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн. за день (без ПДВ).
Як бачите, податкові накладні потрібні не завжди. Замість них можуть бути використані, наприклад, товарні чеки, готельні рахунки, транспортні квитки. Тобто податкові органи не будуть пред'являти до підприємця претензій, якщо він віднесе на податковий кредит суми податку, підтверджені вищенаведеними документами. А от як бути у всіх інших випадках, коли податкові накладні необхідні?
Ось ми і з'ясували проблему нашого читача. Природно, у цьому є провина місцевого органа державної податкової служби, який відповідно до п. 9.4 Закону про ПДВ зобов'язаний протягом 10 робочих днів із дня одержання реєстраційної заяви представити заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво платника ПДВ.
Невиконання податківцями своїх обов'язків призвело до того, що підприємцю контрагенти відмовляли у видачі податкової накладної. Давайте розглянемо, чи праві вони? Отже, у підприємця є на руках довідка, що підтверджує реєстрацію його як платника ПДВ. А підприємець знав тільки дату і номер реєстрації. У свою чергу, ніхто не заперечить той факт, що для складання податкової накладної необхідно знати:
- індивідуальний податковий номер покупця;
- номер свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ;
- юридичну адресу покупця.
Виходить, що постачальники не могли виписати податкові накладні, оскільки в них не було всієї необхідної інформації. Тобто відмова постачальників у її виписці цілком закономірна.
Необхідно відзначити, що для підтвердження податкового кредиту з ПДВ підприємець не може скористатися такою нормою, як написання заяви до податкової про невидання податкових накладних (пп. 7.2.6 Закону про ПДВ). Якщо її написати вчасно, то представлена заява є підставою для включення у податковий кредит сум непідтвердженого ПДВ. Однак, як ми вже зазначили, підприємець не може скористатися даними нормами - у нього немає Свідоцтва платника ПДВ.
Єдине, на що можна поскаржитися, так це на дії податківців, які вчасно не видали підприємцю Свідоцтво. Тобто підприємець має повне право подати позов до суду і вимагати повного відшкодування понесених збитків (зокрема, суми ПДВ, яку довелося сплатити в бюджет через відсутність податкових накладних, не виданих постачальниками, через відсутність Свідоцтва).
Виходить, що податковий кредит, який був нарахований у Вас по операціях за травень, червень і липень, не підтверджується податковими накладними (якщо в наявності немає документів, визначених пп. 7.2.6 Закону про ПДВ) і буде неправомірним (навіть якщо в наступних звітних періодах підприємець зможе домогтися одержання від постачальників податкових накладних). І тоді, якщо при перевірці платника податків органом державної податкової служби, суми ПДВ, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються без документального підтвердження, платник податків несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Більш того, варто пам'ятати, що податковий кредит, який відповідає товарним залишкам (а саме тій частини товарів, що залишаються у підприємця на момент анулювання Свідоцтва платника ПДВ) “вмирає” (п. 9.8 Закону про ПДВ). Тобто платник податків, що має на день анулювання реєстрації товарні залишки чи основні фонди, по яких раніше був відображений податковий кредит, зобов язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами і збільшити суму податкових зобов'язань з ПДВ. Спираючись на дану норму, ми робимо висновки, що підприємець все одно буде змушений нарахувати податкові зобов'язання по товарних залишках.
Таким чином, якщо зменшити податковий кредит з попередніх декларацій, то не потрібно нараховувати податкові зобов'язання по нереалізованих залишках.
В ідеалі, підприємець повинен:
- зменшити весь неправомірно нарахований податковий кредит (непідтверджений податковими накладними, у тому числі й по товарних залишках);
- податковий кредит, нарахований у травні - липні, можна зменшити шляхом подання уточненої звітності. При їх поданні підприємець повинен буде сплатити 5%-ий штраф від суми заниження податкового зобов'язання, що виник через непідтвердження сум ПДВ податковими накладними (п. 17.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, далі - Закон № 2181). Підприємцю краще зробити це самостійно, ніж це помітять податківці при перевірці. При виявленні податківцями помилок СПД загрожують штрафні санкції за пп. 17.1.3 Закону № 2181, а це “штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) ... починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, і закінчуючи податковим періодом, на який припадає одержання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органа, але не більш 50% від такої суми і не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) сукупно за весь термін недоплати, незалежно від кількості минулих податкових періодів”.